Спроби умиротворити Путіна — це завдання для психіатрів, а не для політиків
Україна і Росія належать до двох різних цивілізацій, і війна, яку Росія веде проти України вже кілька століть, має міжцивілізаційний характер.
На фоні нещодавнього обміну політв’язнів на злочинців та шпигунів, активізації розмов про мирні переговори з Московією, маячні філософів на кшалт С.Дацюка, варто нагадати деякі базові речі.
Ще у 1997 р. один з ідеологів рашизму О.Дугін у своєму посібнику зазначив, що існування України в межах міжнародно визнаних кордонів є еквівалентом нанесення «жахливого удару» по геополітичній безпеці Росії, що дорівнює «вторгненню на її територію». Військова агресія Росії для багатьох у світі стала шоком, як і її руйнівний вплив на основоположні принципи міжнародного права. Однак, реваншистські прагнення пострадянської Росії розпочалися одразу після розпаду СРСР, проявляючись у спробах перетворити СНД на новий союз держав, перешкодити розширенню НАТО і втручатися в конфлікти на Балканах. Безперечно, з приходом до влади В.Путіна російський експансіонізм набув нових масштабів. Росія завжди була схильна до коливань між відхиленням як західних, так і східних стандартів та цінностей. Як зазначив маркіз де Кюстін у 1839 році, «московська натура— це варварська натура, байдужа до святості даного слова, до правдивості почуттів, до справедливості. Все в ній — це тріумфуюча брехня, обман і відсутність морального сенсу, відсутність поняття права і обов’язку».
Україна, хоч і має екзистенційну важливість, не є кінцевою метою для російського режиму. Підкорення України розглядається Росією як крок до перебудови світового порядку у власних інтересах, необхідний для подальшого наступу на Європу і залякування непокірних держав, а не як кінцева мета сама по собі. Російська агресія є цілком закономірною, оскільки РФ фактично ніколи не визнавала незалежність України. Єдине питання полягало в тому, як повернути її під свій контроль: через маріонетковий уряд або за допомогою військової сили.
Росія не лише не поділяє, а й активно заперечує такі цінності, як права людини, верховенство права, демократія, свобода особистості, свобода совісті, право власності, свобода підприємництва, право народів на самовизначення, мирне співіснування та повага до суверенітету держав, ідеологічний плюралізм. Російська Федерація не визнає права України на існування як незалежної держави і прагне досягти кінцевої мети — повного знищення України як суб’єкта міжнародного права та геополітичної реальності.
Україна і Росія належать до двох різних цивілізацій, і війна, яку Росія веде проти України вже кілька століть, має міжцивілізаційний характер. Вона не є наслідком випадкового збігу обставин чи злісної волі одного політичного злочинця, а логічно продовжує експансію Росі.
Сучасна війна між Україною та Росією триває вже одинадцятий рік, що виходить за межі звичайної тривалості сучасних воєн. Це можна пояснити міжцивілізаційним характером конфлікту. Як зауважує С. Гантінгтон, війни на межах цивілізаційного розлому тривають довше, ніж конфлікти всередині окремих цивілізацій.
Путіна неможливо спровокувати, він сам створює приводи для агресії, що він продемонстрував, напавши на Україну без жодного реального приводу, окрім власних хибних псевдоісторичних ідеологічних переконань. Спроби умиротворити Путіна — це завдання для психіатрів, а не для політиків.
Отже, залишаємося пильними, не піддаємося на «миротворчі» провокації.
Ігор ТОДОРОВ, професор Ужгородського національного університету
