Справа «Доктора ПІ»: преса любить суд, суд любить пресу…
Після нетривалої переви ПІК продовжує серію публікацій, присвячених справі «Доктора ПІ». У понеділок відбулось засідання Львівського апеляційного суду з розгляду цієї резонансної справи
Засідання із дещо неочікуваною темою, адже суд повинен був фактично виносити рішення з правомірності власних дій. Точніше – бездіяльності.
Ті, хтослідкує за темою, знають суть питання: вже вісім місяців Слюсарчука тримають у СІЗО без правових підстав. Правозахисники та адвокати стверджують – згідно з існуючим порядком суд повинен кожні два місяці збиратись задля вирішення питання запобіжного заходу. Тобто продовжувати або скасовувати попереднє рішення. У випадку із Слюсарчуком судді львівської апеляції чомусь вирішили цієї практики не дотримуватись. В результаті захисники професора ззвернулись до СІЗО з вимогою випустити незаконно утримувану людину. Після відмови до Галицького суду Львова було направлено позов про це кричуще порушення закону. Галицький суд викрутився тупо, але ефективно – суддя Государський, до якого випадко вопотрапила ця справа, після тижня душевних мук взяв самовідвід, мотивуючи йог оособистим знайомством із Слюсарчуком. При цьому в справі з’явився вщент поневічений ксероксами та факсами «документ», датований травнем цього року, в якому Апеляційний суд повідомляв шось таке, що легітимизує присутність Слюсарчука в СІЗО, але що конкретно – розібрати було неможливо. Подробиці цього непересічного процесу читайте тут .
Тож засідання Апеляційного суду обіцяло бути цікавим. Справа Слюсарчука, дещо підзабута, знов приветнула до себе увагу – на засідання зібралась майже рекордна кількість представників ЗМІ, а прихильники засудженого вченого влаштували біля приміщення суду пікет.
Останній також перетворився на місцезапеклих дискусій між прихильниками думки про замовність справи проти «Доктора ПІ» та львів’янами-перехожими, більша частина яких ніц не розуміла, як можна захищати «вбивцю, афериста, петеушника». Взагалі-то причини такого істеричного ставлення місцевих жителів до Слюсарчука зрозумілі: масоване маніпулятивне формування громадської думки газетою «Експрес», (яку львівська інтелектуальна еліта інакше як «примітивним жовтяком» не називає, а пересічне населення вірить в місцеву бульварщину, як адепти «Білого братства» у Деві Марию Христос) – штука потужна. І власне питання медійного лінчування «Доктора ПІ» неочікувано стало центральним у цьому засіданні суду.
Як перетворити ЗМІ на лайномет
Засідання розпочалось із оголошення про відпустку головуючого судді П.І. Каблака. З ним взагалі якась прроблема є – минуле засідання було перенесене через те, що пан суддя був перебував на лікарняному. Мабуть, і цого разу можна б було тихесенько розійтися, але наявність у залі кількох десятків журналістів зробиласвоє – суддя оголосив перерву, аби знайти Каблаку заміну. Перерва розтягнулась більше ніж на годину. І цього часу виявилось достатньо, аби львівські представники цетральних телеканалів отимали небезпечний негативний заряд. Адвокат Слюсарчука Ярослав Зейкан на їхнє прохання дав розлогий коментар, розпочавши свою промову аналізом негативної ролі ЗМІ у цьому процесі.
http://youtu.be/2cojTECpiIc
На думку Зейкана, деякі ЗМІ (те, що він мав на увазі перш за все «Експрес», не зрозумів хіба тупий) порушили всі можливі принципи журналістики та Конвенцію про права людини, влаштувавши справжню травлю Слюсарчука, оперуючи при цьому сумнівними та недостовірними фактами і відверто маніпулюючи інформацією. Телевізійники смертельно образились. І перевтілились ізжурналістів у відвертих опонентів слюсарчуківського захисника. Зал судових засідань перетворився у дискусійний клуб під назвою «Як використовувати ЗМІ у якості лайномета». Типовий діалогміж «пресою» та присутніми у залі прибічниками Андрія Слюсарчука виглядав так:
– Що ви тут пургу несете? Він аферист і нездара, фокусник, в нього навушник…
– Звідки ви знаєте про навушник?
– Всі знають! Це доведено!
– Ким доведено?
– Доведено! Там у шахи він не грав, йому диктували у навушник як ходити!
– Хто диктував?
– Яка різниця?
– Так нема ж кому. У тої прорами ніхто не може виграти.
– Знаєте шо? Є вирок першої інстанції!
– І ви впевнені, що він справедливий?
– Так. Це ж суд.
– А коли суд першої інстанції, скажімо, кидав майданівців за грати, ви теж вірили?
– …
Три президенти
Ну, це наше телебачення… Згадується сюжет, в якому адвокат «потерпілих» Петришин розпатякує про те, що злі люди хочуть зробити із зарізяки-«Доктора ПІ» жертву політрепресій. А логіки в тому, за Петришиним, немає, боСлюсарчука переслідували при трьох президентах – Ющенку, Януковичу та Порошенку. А значить він злодій, точно. Про рівень «кореспондентів» які не знають, що Ющенко особисто приймав Слюсарчука та створював Інститут мозку, говорити зайве… А про «рівень» юриста, який свідомо вводить в оману пресу, аби дезінформувати суспільство, говорити треба…
А «адвокат» Петришин у цьому засіданні вляпався ще в одну маленьку халепу. Користуючись рейвахом, яки відбувався у залі суду, прокурор Прокопов і Петришин вирішили поговорити про наболіле. Їхнюдружню бесіду випадково почула правозахисниця Тетяна Перепеткевич. Гутарили ці двоє юристів ось про що. У Прокопова є проблема: в одному із засідань апеляції Перепеткевич застукала Прокопова, який заходив у святая святих – дорадчу кімнату судді – коли той приймав рішення. Це є посадовим злочином. Так от – прокурор Прокопов та адвокат Петришин домовлялися, що останній буде свідчити про те, що начебто цього випадку не було в природі, і що мова іде таким чином про підле правозихисницьке наведення порчі на чесного і морально стійкого прокурора Прокопова. Тетяна Перепеткевич привселюдно нагадала Петришину, що він не був присутнім на жодному із засідань Апеляційного суду (а в неї всі засідання записані), то ж якщо він поведеться на дружнє прохання прокурора, то його не захистять навіть «три президенти»…
Отже, перерва була веселою.
Залишити неможна відпустити
Сам есудове засідання сенсацій не принесло. Прокурор Прокопов попросив суд заборонити відео – та аудіофіксацію засідання. Чого його так ковбасить, ніхто ніц не зрозумів, адже більшість львівських журналістів продемонстрували одностайну любов до сторони обвинувачення у цьому процесі. Адвокат Зейкан заперечив, суд з ним погодився. Далі – рутина. Зейкан озвучив позицію щодо незаконного утримання Слюсарчука під вартою, Прокопов заперечив, суд сходив у дорадчу кімнату та оголосив рішення – Слюсарчук залишається в СІЗО. Після чого головуючий заявив, що у судей ще повно роботи, тому засідання закінчено, наступне – 11-го лютого.
У захисниківСлюсарчука така позиція, істотно, не викликала здивування. За думкою Ярослава Зейкана та Тетяни Перепеткевич механізм, яким користувались судді, обгрунтовуючи подальше утримання Слюсарчука під вартою, виглядає непереконливим…
Тож шоу триває. І головне враження від цього засідання – позиція місцевих ЗМІ.
У наступному матеріалі ми пояснимо цей феномен. Він полягає в тому, що від ласого пирога під назвою «професор-штукатур» шматочки дістались багатьом “демократичним ЗМІ”, не тільки «Експресу». Бо ціна медіа-лінчу над Андрієм Слюсарчуком як мінімум складає один мільйон доларів.
