Слово про закон і благодать
Візьмемо цукерку. І не будемо замислюватись, що нас мають – брутально і цинічно
Згадалося. З університетського курсу стародавньої літератури. «Слово про закон і благодать».
А що? Сучасне. Нє?
Закон-є.
Основний Закон, Конституція. Навіть більше, є гарант. Гарант змін до Конституції.
Є закони. Навіть – більше. Є – Верховна Рада. Яка їх пише. Щоб ми мали щасливу можливість платити непомірні податки, розчавлююче комірне… І щоб вони мали можливість їх не платити, і – красти… Скажімо, через схему «субсидій»…
А ще є суди. Які пильно стежать за дотриманням законів. Написаних, щоб красти. Та незгодних… заспокоювати.
І – прокуратура.. І ще… ще… ще…
Отже -з законами все класно.
З благодаттю – ще краще.
Мир. Завдяки «моєму мирному плану» панує мир.
Не згодні? То наведіть приклад. Чи скажіть, чи був день, коли б гарант почав його з принародного виголошення поіменного списку вбитих вчора українських воїнів. Не було? То цитьте. То не жертви. То – статистика.
І – горе. Страшне горе, яке щодня стукає у нові та нові двері.
Та, цур мене, бо це вже не благодать. Візьмемо по цукерці та заспокоїмося.
Порадіємо, що ідіоти, після нетривалої затримки (як з цього приводу обурилися усі телеканали!) знову мають можливість їхати на відпочинок до Криму.
Порадіємо, як зростають прибутки в… Хіба під час війни росли б?
Порадіємо, що Штанимаєр похвалить за повну відсутність зовнішньої політики в України. Хоча,заради справедливості, зауважимо, що євробюрократи, хоч і поступаються самозакоханістю та пихатістю нашим вождям, теж, так виглядає, жодної уяви про реальні, загрозливі процеси у світі не хочуть мати…
Порадіємо, що (мрія Клімкіна!) невпинно зростає у світі рівень довіри до Росії…
І в Туреччині… І в Німеччині… І в Америці, яка має намір трампонутися…
І знову візьмемо цукерку…
Благодать!
Закоханими очима подивімося на поліцію – стрижень держави! І не звертаймо уваги на реальне забезпечення війська. Парад покаже – є все! На параді…
Вдячними очима подивімося на того, хто показує, як управляти державою… І на його поплічників в уряді.
Вслухаймося у кожне слово самоназваних політологів та експертів, у кожну «думку» абсолютно чесних журналістів.
Порадіємо, що маємо еліту. Нехай ницу, брудну, злодійкувату, але ж еліту!
Порадіємо, що маємо …
І не будемо замислюватися, що насправді мають нас.. Брутально… Цинічно…
Бо це псуватиме відчуття благодаті… І вдячності.
Однак, не забуваймо: плач не дав свободи ще нікому… І навіть у найблагодатніші часи можемо, вміємо змінювати плин часу.
Правда, не завжди доводимо справи до кінця.
Зарано починаємо радіти перемозі.
Нічого, вчимося. Навчимося.
Вірю.
