Скільки коштують пологи у столиці? Державної допомоги вистачить… вашому лікарю

Виплату матеріальної допомоги у зв’язку з народженням дитини чиновники звикли називати «найбільш прибутковою». Так і хочеться уточнити: для кого та в чому полягає прибуток?

Якщо думаєте, що цих грошей вистачить на ремонт у «дитячій», ліжечко і коляску, та ще й на памперси залишиться, то хочемо внести поправку: перша ж одноразова виплата майже вся піде на оплату лише пологів. Ми будемо відштовхуватися від «офіційної» допомоги в 10 000 гривень, але реально ця сума буває меншою, оскільки виплати «розтягуються» в часі. Ще одне уточнення: йдеться про дітонародження в Києві, бо в обласних і районних центрах розцінки на цю справу все-таки трохи інакші.

Тепер перейдімо від теорії до практики. Якщо точніше, до оповіді про спробу зекономити… Хоча, про що це я? Ми ж живемо в країні з «безкоштовним» медичним обслуговуванням, і садочками, і освітою… Але майже всі кияни, в яких є діти, чудово знають таксу для кожного із цих закладів. Усього 1000 баксів – і ви народжуєте в обраного лікаря, ідете в престижний дитячий садочок, у потрібну вам школу. Не буду стверджувати, що нічого безплатного в столиці не лишилось. Однак, якщо в який-небудь садочок чи посередню школу ви своє чадо ще «запхаєте», то з пологами все трохи складніше.

Насамперед, на здоров’ї не економлять – і цю тезу добре пам’ятають лікарі, загинаючи високі ціни. Чому дітонародження в нашій країні прирівнюється до хвороби? Бог його знає… Так склалося історично. Ще з тих часів, коли в стерильні пологові будинки можна було лише заходити вагітним, які й права взяти домашні капці не мали. Сьогодні можна все, ну майже все, за відповідні у.о. – це точно!

Але не будемо тягнути з обіцяною практичною частиною. Отже, наша майбутня мама (назвемо її Ольга) вирішила народжувати без грошей та за місцем своєї приписки. Номер медичного закладу не важливий, оскільки перед тим як прийти в «рідний» пологовий будинок, Ольга спробувала знайти лікаря самостійно. Але згадана вище такса пошук зупинила, підказавши, що народжувати краще «вдома». Однак далі проблема з направленням. Дільничний лікар не в змозі його виписати, поки Ольга не сплатить 1000 гривень у касу. На запитання, чи це обов’язково потрібно, відповідь була одна: «На нужды роддома!» Посилання на те, що всі внески мають бути добровільними (див. http://urls.by/6hx), не допомагало. Довелося народжувати «за швидкою»… Про тисячу «на нужды роддома» якось «зам’яли». Далі почалася серія «лікарські послуги»: анестезія, окрема палата, відвідування батьків і чоловіка. Всі послуги – платні. Звісно, неформально.

Щоб не тягнути кота за хвіст, повідомимо, що справи в Ольги склалися майже чудово. Лікарю заплатили не 8000 гривень, як просив, а лише 2000. Акушерці – 500 гривень, ще приблизно скільки ж обійшлося «дрібніше» медобслуговування.

Уже щаслива мама Ольга не розповідає подругам у дворі про те, що народила всього лише за 3000 гривень. Все одно не повірять… Стандартна такса у 8000, на жаль, стала нормою. Нікого з лікарів ця цифра не бентежить: ще б пак, з одноразової допомоги у 10 000 гривень гроші ж знайдуться! Ще 1000 – на лікарню (знову ж таки ніхто не знає, куди ці гроші йдуть, благодійність у нашій країні – поняття розмите http://u.to/S1OjAw). Ну й для того, щоб уже ці 10 000 добити, медсестрі, акушерці щось дайте… У них же теж маленька зарплата!

Мабуть, можна зрозуміти наших лікарів, але ж не з такими розцінками! Ну добре, давайте у їхнє виправдання додамо, що насправді мама отримує 30 000 гривень. Просто 2/3 виплачують протягом декретної відпустки. Отже, наче сам Бог ділитися велів… І скільки там на ту дитину треба! Так і бути, порахуємо: колясочка тисячі зо три (щоб не відразу розвалилася), ліжечко можна й до тисячі придбати, памперси, дитяче харчування… Не забивайте собі голову, мами, здоров’я ж бо – дорожче!