Скандал у Сквирі: люстрована начальниця використовувала підлеглих як домашню прислугу
Працівники провінційної автостанції скаржаться, що колишня начальниця примушувала їх працювати у неї на дому, загрожуючи звільнити незгодних з роботи
Навіть після того, як самодурку було прибрано з посади, колектив не почувається у безпеці: 60-річна Раїса Горецька погрожує повернутися і помститися колишнім «рабам».
«Працюючи з 2010 року, зазнала таких принижень, що я не від кого такого не терпіла, а все тому що мені потрібна була робота. Я з двохмісячного віку гляділа її внука з 8:00 до 19:00 щоденно, тому що якби я цього не робила, мене б звільнили, тому що Горецька вважала автостанцію «Сквира» своєю власністю і їй все було дозволено… Але не тільки глядівши внука, а й копали і саджали картоплю. Коли я вигляділа її внука до півтора року, вона здала його в садок, то тоді взагалі не можна було працювати, тому що я їй вже була непотрібна».
«Я, працюючи прибиральницею, від Горецької чула одні тільки приниження. Вона рахувала, що прибиральниця це не людина. Приходячи на роботу зі своїм внуком, мене в робочий час змушувала відводити внука в дитячий садок та забирати з нього. Коли керівництво виділило нам на 8 березня премію по 100 гривень, кинувши мені їх як собаці, каже: «На це тобі за твій труд», давши їх наче вона дає з своєї кишені».
«Працюючи сторожем на автостанції «Сквира», я слухав приниження від Горецької, хоч не зважаючи на те, що я копав їй та садив картоплю… Після ремонту криші на автостанції людям були заплачені кошти, але криша після ремонту протікала, вона мене змушувала лізти на кришу і топити смолу, хоч люди за це отримали кошти».
«Копали картоплю, робили ремонт вдома (клеїли шпалери). Змушені були всі виконувати всі вимоги Горецької, бо вона погрожувала звільненням з роботи. Вона могла обізвати працівників дебілами та іншими принизливими словами. Коли Горецька їздила відпочивати, тоді в той час касир Гніздіцька доглядала за її будинком і заготовляла консервацію».
Це – не новини з паралельної реальності, де з якоїсь примхи історії досі не скасували кріпосне право. Це – витримки з протоколу зборів колективу автостанції «Сквира», які відбулися 25 квітня 2015 року. Працівники автостанції побоюються, що їхня колишня начальниця Раїса Горецька, звільнена з посади влітку минулого року, знову повернеться на автостанцію та все піде по-старому.
Розвалений туалет та гроші у сейфі
Негаразди на невеличкій сквирській автостанції давали про себе знати ще віддавна. Як скаржаться працівники, начальниця дійсно вважала себе господинею на АС. «Коли я працювала на касі, водії перевізника В. Скрипи давали Горецькій по 5 гривень. Якщо хтось з водіїв не давав, то приходилося закладати свої кошти, так як Горецька говорила: «Не зуміли взяти, то закладайте свої кошти», – розповідає Наталія Сопіженко, яка до 2010 року працювала на сквирській автостанції касиром. Водії, у свою чергу, скаржилися на грошові побори та на брутальне ставлення з боку начальниці станції до них та їхніх пасажирів. Працівники станції кажуть, що неодноразово писали скарги у профком, але відповіді так і не почули.
Врешті-решт у серпні 2014 року Горецьку таки було звільнено. 11 серпня перевіряюча комісія виявила на автостанції цілу низку грубих порушень – від руїн на місці туалету, який числився на балансі станції, до присутності нелегальних перевізників, які перевозили пасажирів, не проводячи квитки через касу. Крім того, у сейфі у приміщенні автостанції була знайдена чимала сума грошей невідомого походження, які Горецька відмовилась перерахувати у присутності комісії.
В результаті вже наступного дня після візиту перевіряючих до Сквири було видано наказ про звільнення Горецької Р. Р. з посади начальника автостанції за статтею 41 Кодексу про працю України, пункт 1 частини 1. Від підпису про ознайомлення з наказом про звільнення Горецька відмовилася, однак документацію та ключі від автостанції комісії віддала.
За свідченням сквирян, залишившись без «самодержиці», яка процарювала на автостанції без малого дев’ять років, маленька провінційна АС пішла вгору. Оскільки кошти за відстій автобусів та білети, продані пасажирам, йшли тепер через каси, прибутки піднялися майже вдвічі – з 6 000-7 000 гривень на місяць до 15 000.Та й атмосфера на автостанції нарешті припинила нагадувати театр воєнних дій. «На автостанції набагато краще і легше стало, – підтверджує приватний перевізник Микола Лисенко. – Раніше, коли була колишній керівник, сюди зимою зайти неможливо було – і люди не заходили, і водії мої не заходили, тому що тут постійно крики-візги були. А тепер люди заходять.І туалет є. Приємно зайти в цю атмосферу».
Судовий детектив
Однак не все виявилося так райдужно. Вже 30 вересня – тобто через півтора місяця після свого звільнення – Раїса Горецька зненацька пред’явила аж два лікарняних листи, з яких випливало, що вона хворіла упродовж 12-21 серпня та з 22 серпня по 29 вересня. Як відомо, за законом звільнити людину у той час, коли вона перебуває на лікарняному, не можна. Горецька ж, як доводять її лікарняні, 12 серпня вже начебто була хвора – хоча у той самий день вона була на автостанції. Про це свідчать і члени комісії, які того таки ж дня пропонували їй ознайомитися з наказом про звільнення, і запис у журналі, де відзначено, що 12 серпня начальник станції Горецька пішла з робочого місця о 17.20.
Тим не менш, формально дата початку лікарняного співпала з датою звільнення. Відповідно, правомірність наказу про звільнення була поставлена під сумнів. Не вдовольнившись цим, Раїса Горецька подала до Сквирського райсуду позов про поновлення її на посаді та стягнення на користь позивачки компенсації за моральну шкоду та за час «вимушеного прогулу». Дізнавшися про це, колишні «раби» Горецької вийшли на протестний пікет перед будівлею суду. Справа тривала декілька місяців, оскільки засідання постійно переносилися «у зв’язку з хворобою позивача», хоча документів, що підтверджували б факт хвороби, позивачка не надавала. І ось, врешті-решт Сквирський райсуд під головуванням судді Світлани Ярошенко прийняв рішення на користь Раїси Горецької.
Рішення було опротестовано, однак Апеляційний суд ще не визначився зі своєю думкою з цього приводу, тому справа триває й досі. Що ж до Горецької,то, як свідчать працівники автостанції, вона продовжує навідуватися до колишнього місця роботи і погрожує працівникам, що суд вона «виграє по-любому», тому що їй це «пообіцяли у суді».
«В травні місяці 2015 року Горецька, ще не маючи рішення суду, уже на зупинці маршруток Біла Церква – Сквира розповідала водіям, що вона з червня місяця вже виходить на роботу і що знищить у весь колектив, який підтримав директора, який незаконно звільнив її з роботи, а не її», – йдеться у скарзі, яку надіслали робітники автостанції «Київпассервісу». Крім того, за свідченням працівників, Раїса Горецька неодноразово намагалася примусити водіїв автобусів возити її та її доньку безкоштовно, мотивуючи це тим, що скоро вона знову стане начальником автостанції.
Водії і перевізники, зі свого боку, сприймають таку перспективи у штики. «Я піду звідси, це нереально з нею працювати! – заявив нашим кореспондентам перевізник Віктор Тищенко. – Я з людьми працюю, а вона мені з самого ранку настрій поганить. Не можна бути за кермом і так нервувати!»
Війна скарг
В той же час Раїса Горецька «поганить настрій» не лише водіям, а й керівництву «Київпассервіса», яке так необережно вирішило звільнити її з посади керівника сквирської автостанції і залишити не лише без зарплатні, а й без безкоштовної прислуги. Паралельно з позовом до суду вона звернулася до депутата Олега Ляшка та до Мінінфраструктури зі скаргою, у якій заявила, що її, Горецьку Р.Р., начебто було звільнено за замовленням одного з місцевих перевізників – В. Скрипи, щоб вона, Горецька Р.Р., «своїм розумом та справедливістю не заважала йому працювати». Крім того, екс-начальниця поскаржилася, що на посаду керівника автостанції було призначено санітарку місцевої лікарні Наталію Сопіженко – «без освіти та досвіду роботи», а «розумні та досвідчені люди» не потрібні.
Якщо ви пам’ятаєте, то обидва ці прізвища – Скрипа і Сопіженко – вже нам зустрічалися. Наталія Сопіженко, до того як стати санітаркою, довгий час працювала касиром на АС «Сквира» (про що Горецька чомусь забула вказати), і саме їй, разом з іншими касирами, доводилося розплачуватися зі своєї кишені, коли водії перевізника Скрипи не бажали віддавати «мзду», встановлену тодішньою начальницею АС на свою користь. «Коли звільнившись з роботи у 2010 році я пішла працювати в районну лікарню, то Горецька не могла ніяк заспокоїтися і ходила, поливала мене багнюкою, – розповідає Наталія Сопіженко. – Тепер вона мотивує тим, що призначили начальником безграмотну санітарку. А чому вона не пише, що коли я працювала касиром, вона на безграмотну санітарку покладала функціональні обов’язки начальника автостанції, та за цей період завжди було виконання плану, тому що всі кошти проходили через касу?»
Зараз колектив маленької автостанції живе у тривожному очікуванні. Повернення Горецької вони не бажають. Колись, у 2010 році на АС «Сквира» вже одночасно звільнився практично весь колектив, включаючи сторожа – незважаючи на те, що знайти нову роботу у невеликому райцентрі дуже нелегко. Однак люди не могли вже більше витримувати новоявлену «пані», яка змушувала їх працювати на її городі та доглядати її онука, наче якихось безправних кріпаків. Нагадаємо: кріпосне право було скасовано 154 роки тому, так що час «панів», що обкладають своїх кріпаків подушним та женуть їх на панщину, давно вже мав минути. Ось тільки чи не збирається історія повернути назад в окремо взятому українському містечку Сквирі?
Сквирська громада вимагає справедливого рішення Апеляційного суду: не можна допустити повернення люстрованих «колишніх» на керівні посади, які вони перетворили на інструмент злочинного збагачення! Люди очікують встановлення правди та адекватної реакції Міністерства інфраструктури та інших владних та правоохоронних органів. В іншому випадку сквирянам не залишиться нічого іншого, як шукати правди у Президента…
