Шпигуноманія розгортається: СБУ полює за старими фотокамерами

Усі власники старих радянських фотоапаратів є потенційними злочинцями

Минулого року у зв’язку зі справою, порушеною СБУ проти системного адміністратора Андрія Фенченка, за державним правоохоронним органом надовго закріпилася кликуха «Служба брелків України». Андрія Фенченка тоді звинуватили у придбанні спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Роль спецзасобів зіграли китайські брелки з веб-камерою та ліхтарик. Покупка, що мала обійтися у 40 доларів США, в результаті коштувала 8,5 тисячі гривень штрафу. Однак Андрій не нарікає, бо загалом усе могло бути гірше. За статтею 359 Кримінального кодексу України, «незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк».

Однак прецедент полягає у тому, що суд Солом’янського району міста Києва все-таки визнав китайські цяцьки засобами шпіонажу. Вочевидь, просто Фенченко на шпигуна не потягнув, тому обійшлося матеріальними санкціями. Тепер же на роль шпигуна-розвідника претендує фотограф-колекціонер Олександр Комаров. Звісно, не з власної волі. Олександрові інкримінують тут саму статтю 359, тільки вже за зберігання фотоапаратів, які ще радянські спецслужби використовували для шпіонажу.

Дві фотокамери F-21 (або «Аякс-12») колись і справді були дивом техніки. Легкі та маленькі апарати, розроблені на основі німецького Robot 1948 року випуску, легко маскувались і дозволяли робити підряд кілька знімків. Після закінчення «холодної війни» на їхній основі був розроблений комерційний варіант «Зеніт» МФ-1. Ніхто не сперечається, техніку в Союзі робили хорошу, але цей інструмент шпигування є морально застарілим навіть порівняно зі звичайним китайським брелком, що вже казати про професійні технології.

Справу Олександра Комарова розглянуть у Ужгородському суді найближчим часом, а сам любитель-колекціонер продовжує шукати правду.

«Усі колекціонери – злочинці, якщо вони є власниками таких камер. Цей закон (стаття 359 ККУ. – «ПіК») не диференціює сучасні та старі фотокамери, а апарати, випущені піввіку назад, визначає все ще засобами шпіонажу», – вважає Комаров.

Саме так Олександре, навіть згідно з російськими законами засобом негласного візуального нагляду та документування є будь-який фотоапарат, якщо він: закамуфльований під побутові предмети; має винесений вхід (pin-hole); без візира; має винесені органи управління камерою. Можна відразу відзначити, що останньому пункту F-21 точно відповідає. Отже, і в Росії, і в Україні всі власники старих радянських фотоапаратів є потенційними злочинцями.

Фактично, якщо прослідкувати за думкою правоохоронних органів, можна притягти до відповідальності й за менший злочин. Приміром, прийшли ви до державної установи з новеньким айфоном.  А завдяки модному чохлу з анімешками його спочатку прийняли за косметичку. І ось виходите ви з приміщення, а там уже чекають співробітники СБУ зі звинуваченням у незаконній зйомці замаскованим предметом. Доводьте після цього, що просто любите аніме…

Так що суд, швидше за все, визнає Олександра Комарова винним по всіх пунктах. А з такою широкою інтерпретацією законів «під статтю» потенційно потрапляють усі фотографи, колекціонери, а ще любителі китайських дрібничок і красивих накладок на телефон. Вийти із ситуації, створивши перелік апаратури, що не підходить для шпіонажу, вочевидь, змахує на Impossible Mission, враховуючи розвиток технічних засобів. Але ж здоровий глузд ніхто не відміняв, і притягувати до кримінальної відповідальності пересічного адміністратора чи фотографа – явно поза його межами. Хоча ситуація може виглядати смішною, але тільки до першого вироку з реальним терміном замість сплати штрафу.

До речі, Андрій Фенченко згадує свою справу, як страшний сон, особливо пояснення слідчому у відповідь на запитання: «Навіщо вам ліхтарик, адже ввечері у місті горять ліхтарі?» За його словами, із СБУ судитися взагалі марно. Отже, чекаємо на другу частину Марлезонського балету з Олександром Комаровим у головній ролі. Здоровий глузд у цій виставі не грає.