Шляхи, стежки, манівці: 5 книг осені про історію

У всіх книжках цього огляду історія представлена так, що всі вікопомні, трагічні та визначні події, що залежали від героїв оповіді, можна було прожити інакше.

То як саме іноді варто поводитися з ворогом чи другом, щоби звичайна пригода не перетворилася на всесвітній катаклізм, революцію або чергову війну?

Василь Шкляр. Троща. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Будь-яку осінню зажуру здатна розігнати історія, викладена в цьому гостросюжетному романі. Нічого не віщувало тривоги, пов’язаної з переосмисленням минулого, коли головний герой, колишній вояк УПА, побачив на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, який загинув у далеких 1950-х. Розділи в романі чергуються, наче день і ніч – темні спогади про яскраві події повстанського життя чергуються з сучасними сценами. Поволі минуле заступає сьогоднішній день, адже тоді, в боях за вільну Україну, по болотах і лісах, було більше свободи, віри та надії, ніж зараз коли доводиться зітнутися зі зрадою. Дружба і розбрат, кохання і ненависть, свобода й неволя – все в цьому романі від майстра жанру знайде своє висвітлення, пояснення і зрозуміння. Війна для головного героя минула, але боротьба не забулася. Так само, як події, що нині вже видаються підозрілими, тягнучи свою неминучу трагічну розв’язку. «Після невдалого атентату на Стодолю, коли вони обоє – і Місько, й Стодоля – щезли невідомо куди, мене ця думка переймала дедалі гостріше. Тепер вона знов випірнула з якогось чорного споду моєї свідомості. Як м’яч із води – що глибше його занурюй, то з більшою силою він виринає на поверхню».

Андрій Кокотюха. Офіцер із Стрийського парку. – Х.: Фоліо, 2017

…Розрахунок у вбивці в цьому ретро-романі про трагічну подію у Львові вереснем 1918 року більш ніж точний. Він влучав у самісіньке серце міжнаціональних стосунків у складний для української держави період. Австро-Угорська імперія була на крок до руйнації, у боротьбі за владу між українцями і поляками  на кону стояла Східна Галичину, і вбивство у Стрийському парку польського офіцера, який був членом таємного товариства, може звести нанівець будь-які переговори. «Тут українці поліції допоможуть, – тішаться у романі. – Тим тільки привід дай проти поляків. Теперішнє становище по Галичині в цілому й у Львові зокрема навіть такий оптиміст, як капітан Яблонський, дуже обережно називав дотриманням хисткої рівноваги. Хилитало дуже сильно, чимдалі, тим дужче». Тож не дивно, що тільки герой цієї ретро-серії, колишній відомий адвокат Климентій Кошовий, зможе розплутати цей злочин, довівши, що вбивство не мало стосунку до політики.

Оксана Щирба. Стежка в долонях. – К.: Самміт-книга, 2017

Кожному з оповідань цієї збірки передує епіграф з відомих філософі давнього та нинішнього часу, але оповідь у них не холодна та аналітична, а пристрасна, щира, сердечна. Це справжня колекція образів з української народної історії – так, саме історії: стосунків людини зі світом та самим собою. Кохання і зрада, родина і робота, пам’ять і повернення до свого дитинства. Про джерела, мабуть, найбільше, адже саме там, в історіях про три колоски, які звучать контрастом до гіркої сатири на сьогоднішніх пихатих депутатів, причаїлися початки всього: долі, гріха, кохання. Як втримати найцінніше в долонях? Як зберегти шлях до щастя, який щоразу маліє у стежку, іноді збиваючись на манівці? Іноді допомагає втеча в дитинство, згадка про батьків, налаштування душевного камертону на первісні, правильні, істинні почуття. «Хочеться усі переглянути, знову пережити емоції дитинства, заплисти кораблем в бухту минулого, скупатися в її водах, засмакувати безтурботністю та щастям і повернутися з повним оберемком дитячої втіхи назад, у доросле, сповнене проблем і негараздів буденне життя», – мріють в одному з оповідань. Загалом майже в усіх історіях Оксани Щирби людину оберігають янголи і Провидіння, але іноді навіть вони не в силах протистояти Божій волі, коли чаша гріхів людських переповнюється. І все частіше ті самі ангели набувають вигляду звичайних людей, що трапляються героям на життєвій стежці – здебільшого жебраків чи хворих, у ставленні до яких перевіряються чесноти героїв: доброта, жертовність, милосердя.

Владислав Івченко. Два пасинки Митрополита. – Брустурів: Дискурсус, 2017

Цей історично-пригодницький бойовик – захоплива подорож у трагічну історію українських визвольних змагань під час Другої світової війни. Яка, додамо, змінювала не лише життя і долі, але й віру. Втім, якраз саме віра допомогла знайти свій шлях двох вихованців Митрополита Шептицького — Теофіла Володимирського та Івана Великоднього, чиї шляхи по закінченню духовної семінарії розійшлися – Іван став служити в далекому гірському селі, а закоханий Теофіл залишився у Львові поруч із Митрополитом. За сюжетом, повному жорстоких смертей, зрад, шантажу та погроз, обох героїв окупанти намагаються використати, щоб схилити Митрополита на свій бік. Ім’ям олного з них просять назвати сина другого – того, що виявився так само вірний своєму особистому покликанню на цьому шляху. «Савін дивився на мертового Теофіла. Дійсно, красунчик. І щось шляхетне в обличчі. Голуба кров. Савін згадав молодість, як розстрілював білих офіцерів у Криму. Серед них теж було кілька таких облич. Чортів красунчик. Скількох же наших він вбив. Починаючи від генерала Толстоухова і закінчуючи полковником Скориком. Злий, небезпечний, затятий ворог. Савін аж із деяким захопленням подивився на цього Теофіла. Якби він берігся, якби він хотів вижити і ховався, його було б дуже важко знищити. Але він ліз на роги, він ризикував, ходив по лезу ножа, наче навмисно шукав свою смерть».

Оксана Кісь. Українські жінки у горнилі модернізації. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Героїчна роль жінки завжди применшувалася на тлі історичних епопей. Історія знає лише княгиню Ольгу та Росколану, які увійшли до пантеону «державної» історії. Натомість те, як велося пересічній жінці у не менш складні часи соціальних зрушень і народних трагедій – сталінських репресій, Голодомору, колективізації – історія замовчує. Відновити справедливість взялися дев’ять дослідниць, які розповідають у цій книжці про те, як мінялася українська жінка та її становище в різні етапи нашої складної епохи. Причому мова не про міщанський побут, а про діяльність саме героїчного кшталту. І питання, які ставлять авторки збірки, справді серйозні та радикальні супроти мирного образу жінки як берегині, культивований в українській культурі. Натомість як поводилися жінки під час арешту, репресій, окупації? Як пережили Голодомор? Чи змагали проти радянського режиму в націоналістичному підпіллі? Відповіді на ці та інші питання допомагають зрозуміти історичну роль жінки у формуванні сьогоднішньої системи цінностей, а також світогляду цілого покоління феміністок.

Ігор Бондар-Терещенко