Шеф, усе пропало! Ленін рухнув і причавив Майдан

Здавалося б, друге народне віче мало дати хоч віддалене, але уявлення щодо розв’язки євромайданової епопеї. Але з усіх прогнозів найоптимальнішим досі лишається варіант: хто його знає, що завтра буде. Тим часом віче № 2 розкрутило другий виток протистоянь і барикад, безперечним символом якого став повалений вождь

Для когось – це подія, якої чекали 22 роки, а для когось розбитий Ленін став символом розколу всього народного руху. Особливо не зраділи, як не дивно, самі кияни. У соцмережах наразі активно обговорюють колишній символ бульвару Шевченка, наперебій осуджуючи вандалів. Причини осуду банальні: від «у мене під цим пам’ятником батьки познайомились» до «якщо зносити – то за рішенням суду». Мабуть, того самого суду чекають, що затримав на два місяці під вартою побитих на Банковій…

Навіть журналісти говорять про розбиту «статуетку» з якимось майже надприродним жахом: це вже, мовляв, стало останньою краплею, тепер Євромайдан точно розженуть! Так що ж так налякало киян? Невже міжнародний осуд? Проте деякі депутати Європарламенту вже схвально відгукнулися на такий милий жест нашого народного опору. Влада Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії та й ще багатьох країн епохи Союзу радо знищила всіх своїх «ленінів» іще чверть віку тому, і ніхто не розглядав при цьому ані історичну цінність об’єктів, ані їх значення для історії.

Це зовсім не означає, що всіх вождів у Європі пустили під бульдозер. Наприклад, кілька років тому депутати Європарламенту голосували за демонтаж Леніна у французькому містечку. Депутат від Латвії Сандра Калнієте тоді заявила, що вождь комунізму може лишитися, лише якщо поряд установлять пам’ятник жертвам комуністичного режиму. Для Європи, котра давно прирівняла Сталіна до Гітлера (за кількістю жертв майже справедливо), немає ніякого діла до того, хто і навіщо зруйнував статую партійного керівника, котрий роками щодня підписував сотні наказів «розстріляти» замість розробки якоїсь там ідеології… Головне, що це все-таки було зроблено!

Вас все ще турбує думка сусідів? Це правда, що далеко не всі росіяни розділяють наші революційні пориви… Але й до таких можна достукатися, якщо пояснити все доступною мовою. Якраз таку мову, яку їм продемонстрували на бульварі Шевченка, вони розуміють! Приміром, менше половини росіян зраділи поверненню із забуття пам’ятника Дзержинському. Тому повалення «останнього» київського Леніна оцінили: «От це молодці українці, це по-нашому!»

Опозиційні лідери, до речі, відреагували на подію, як належить – із гумором і здоровим глуздом. Якщо ти приводиш на Майдан мільйон людей, важко проконтролювати кожного учасника протесту. Це тільки влада може перекласти всю відповідальність на опозицію. Кожна нормальна людина усвідомлює, що троє-четверо лідерів партій не можуть підійти до кожного киянина і приїжджого та провести роз’яснювальну роботу: «Ти туди не ходи – ти сюди ходи. А то Леніна башка впаде – геть мертвий будеш».

Після цього хочеться запитати вже майже риторично у всіх, хто засуджує хуліганів-леніністів: ну впав Ленін, і що? Посипати голову попелом і згорнути Майдан? Терміново збирати гроші на нового? Є ще один варіант: можна чинити, як дуже мудра київська міліція. Не побоїмося цього слова, бо саме ці люди рятували побитих «Беркутом», вчасно забиралися з Майдану при підході протестувальників і… те саме зробили, коли до Леніна з явними намірами і металевим ланцюгом почали підбиратися люди в масках. Аж потім так розпачливо загукали: «Ая-яй, хто це зробив!» Тож давайте вірити у спроможність наших міліціонерів перетворити будь-яку справу на «глухаря»…

Також давайте не поспішати засуджувати вчорашніх леніністів. Скільки разів наша історія спинялася на півдорозі через таку ось доброту і любов, якою, може, і наповнений Євромайдан, але її іноді буває аж забагато. Ця поступливість не дозволяє зробити останній крок у визвольній війні, коли гетьман іде на переговори замість того, щоб закріпити перемогу… Вона ж підказує дурні думки сформувати перший український уряд і не підкріпити його військовою силою… А згодом штовхає піти на поступки в перемовинах із президентом. Наприклад: давайте половину уряду у відставку пустимо, почекаємо виборів-2015…

Інколи навіть для мирної революції потрібна своя Берлінська стіна! І розтрощений вождь цілком може стати її символом. Чи зможуть кияни жити без Леніна і чи потрібна їм нова статуя пролетарського вождя – нехай розсудить час. Наразі – маємо інші проблеми.