Рибака турбують децибели. Волати «геть!» і «ганьба!» можуть заборонити?
Голова Верховної Ради Володимир Рибак доручив фахівцям офіційно зробити заміри шуму під час засідань
«Парламентські будні, – поскаржився спікер, – часто сповнені непродуктивними гаяннями часу на галасливі з’ясування не стільки істини, скільки створення піар-приводів для популістської самореклами». А тому, скаржиться Рибак, «неможливо нам працювати в такій ситуації в залі».
Позатим шановний спікер мав би знати, що своєю ініціативою він перебуває за крок до порушення Конституції України. Бо стаття 34 Основного Закону каже, що «кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір».
Отож бо й воно, Володимире Васильовичу, депутати – теж громадяни і теж мають право поширювати інформацію «в інший спосіб – на свій вибір», зокрема й через розповсюдження шуму. Тим більше, що слово «шум» тут не підходить, бо насправді вигуки, свист, плескання в долоні, декламування по мегафону тощо, які так не подобаються Рибаку, несуть надважливу інформацію. Наприклад, вигуки «Ганьба!» мають сакральний сенс не лише для депутатів, а й для українського народу загалом, натякаючи на сокровенні побажання деяким парламентарям піти подалі. Зрештою, добре відомо, що за вигуком «Ганьба!» часто звучить опозиційне «Геть!». А утискати права опозиції – то не є добре, пане Рибаку: європейська Конвенція з прав людини забороняє.
Може, Рибаку не подобаються прояви любові до своєї персони, та він має ретельно обґрунтувати обмеження висловлювань депутатами своїх поглядів і переконань з допомогою шуму. Бо, згідно з тією самою статтею 34 Конституції, обмежувати права на свободу думки і слова можна лише, цитуємо, «законом в інтересах національної безпеки». Тобто, Рибак має ще й видати закон.
Проте в цьому випадку про загрозу національній безпеці навіть натяку немає. Злі язики кажуть, що Рибак, як часто люди похилого віку, любить подрімати, поки хтось із заступників диригує залом. Тож депутатський шум йому заважає. Якщо це правда, то дуже, дуже недобре, пане спікере, прикривати інтересами нацбезпеки особисті забаганки.
І взагалі, Рибаку варто було б заміряти не таку корисну річ, як шум, а інше. Наприклад, кількість пилу в залі, силу протягів, рівень освітлення (може, хто недобачає), наявність важких металів тощо. Ці явища справді перешкоджають продуктивній роботі депутатів, бо несуть загрозу здоров’ю.
Зрештою, спікер міг би особисто міряти кількість не децибелів, а імбецилів у залі. Насправді вони – найбільша загроза безпеці держави і добробуту громадян. Тож, вступивши з ними в боротьбу, спікер мав би всі шанси стати національним героєм.
