Росія врятувала Україну від… Покращення

Глава партії та уряду впевненим, жорстким, суворим і трохи радісним тоном заявив у середу при відкритті засідання уряду, що українсько-російські домовленості від 17 грудня… фактично врятували Україну від покращення. Тобто без цих історичних домовленостей уряд таки довів би державу до катастрофи

Благодать безкоштовного сиру

Звичайно, без згадування «папередників» не обійшлося. Це їхня газова угода (не оскаржена урядом нашого героя у цивілізованому порядку) призвела…

Ну, до всього призвела. У тому числі, слід розуміти, й до підвищення цін на капусту.

Звичайно, і після отримання безкоштовного сиру ціни злітатимуть, але ж збільшуватиметься і мінімальна зарплата… І взагалі, як колись писалося у Програмі КПРС, блага поллються на трудящих, наче з рогу достатку.

При цьому – ані пари з вуст про зменшення ціни на газ для населення, вартості комунальних послуг та інших ласощів, у стрімкому зростанні вартості яких була, без жодних сумнівів, винна попередниця.

Оскільки з рогу достатку на нас із вами лилося неодноразово, та кожного разу – щось не те, хотілося б почути не від апологета покращення про справжній зміст угод і причини філантропічної звитяги сусідньої держави, не від гаранта, хай навіть і у прямому ефірі, з якого дива він із ВВП так раділи відновленню кріпацтва, а від людей розумних і тямущих – що ж насправді спіткало всіх нас.

Перші коментарі принад безкоштовного сиру та небаченої щедрості, дані В. Пинзеником і В. Лановим (а я знаю цих економістів і довіряю їм), не зробили мене оптимістом: високий відсоток по кредиту (вдвічі вищий, ніж від МВФ?), бюджет проїдання, застій у модернізації економіки, відкладання життєво необхідних реформ і, так видається, довготермінове фінансово-економічне та політичне кріпацтво.

Почекаємо розлогіших аналізів. Думаю, стане ще гірше. Побачимо.

Зекономимо на зовнішній політиці. І не тільки

Очевидно, хто бере кредити, має запровадити певний режим економії, щоб запозичені гроші витрачалися не на всілякі витребеньки, а на потреби сімʼї. Памʼятаєте старий радянський анекдот: «Усе – в імʼя людини, для блага людини! І ми знаємо цю людину!» Отож.

На чому можна найлегше зекономити? Думаю, насамперед, на тих, хто винний у роботі над Угодою про асоціацію, та на їхніх колегах. Щоб не проїдали євро та долари по закордонних відрядженнях…

До речі, виглядає так, що не тільки на тих, кому пригрозив розібратися президент, а й на всій дипломатичній службі. В умовах запровадження тіснішої координації зовнішньої політики з сусідкою, достатньо мати міністра, представника в ООН і послів у Росії, Білорусі та Казахстані. Відчули різницю? Відчули масштаби економії! Свято наближається, дипломати!

Оборонне відомство та структури, які опікуються ВПК, також із легкістю можна трансформувати у філіали московських міністерств і відомств… І так далі… і так далі…

Стоп. Не будемо захоплюватися, а то ми всю вотчину глави партії та уряду перетворимо на філіал. Незручно буде перед ветераном. Він і без того, всупереч закону, працює на такій виснажливій посаді, перед цілим урядом промовляє.

Та що там перед урядом! Нещодавно змінив (збулася давня мрія), змінив Самого у «Зоряному»!

І якщо на попередній зустрічі гаранта з партайгеносе глава держави переконував у необхідності дотримання євроінтеграційного курсу, то у грудні глава партії та уряду відверто давав протилежні вказівки. Це – без натяків, просто констатація факту. А події 17 грудня яскраво засвідчили непохитність партійної дисципліни.

А ще необхідно зміцнити «Беркут», підгодувати бойові загони партії, бо ті «тушки» не безсрібники, а ще… Одним словом, є з ким ділити обіцяний безкоштовний сир.

А що в Європі?

А що в Європі? Європа – в… шоці! Принаймні так виглядає. Та прислухаймося уважніше до заяв та оцінок. Чи не складеться у нас враження, що у Європі занадто спокійно та без зайвих докорів сумління поставилися до своєї чергової зради, до НЕУСВІДОМЛЕННЯ  України. До чергового, як у 1918 р., як у 1945 р., як після розпаду СРСР, неусвідомлення України. Газ попутав?

Тепер, як на мене, знаємо ціну словам і діям наших симпатиків із Литви, Польщі, Швеції … Як і знаємо справжню ціну словам і бездіяльності європейських чиновників дуже високого рівня.

А знаючи, усвідомимо, що європейське майбутнє України, єдине цивілізаційно виправдане майбутнє, залежить виключно від нас. Від народу. Іншого – не дано.