Росія та ЄС перетягують «санітарний пояс»
Зі вступом Вірменії до Митного союзу рахунок став 1:1
Вірменія визначилася
Президент Вірменії Серж Саргсян заявив про рішення його країни вступити до Митного союзу, а в подальшому брати участь у формуванні Євразійського економічного союзу – це головний підсумок нещодавньої зустрічі президентів Росії та Вірменії. Президент РФ Володимир Путін упевнений, що такий крок прискорить економічне співробітництво з Вірменією, тож він пообіцяв усіляко сприяти цьому процесу.
Цікавою є реакція на це рішення Європейського Союзу. Якщо Вірменія вирішить приєднатися до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану, то вона не зможе підписати договір про вільну торгівлю з Євросоюзом, про що заявив Лінас Лінкявічюс – очільник МЗС Литви, який нині головує в Раді міністрів ЄС. І додатково пояснив: «Ми поважаємо будь-який вибір держави, але країни не можуть підписати два договори з різними тарифними вимогами».
На що це схоже? Нам особисто такий дипломатичний «обмін люб’язностями» нагадав початок неоголошеної «митної війни» Росії проти України у відповідь уже на перші ознаки зближення (у формі майбутньої асоціації) з Євросоюзом. Тільки зараз ситуація розвернулася симетрично, та й Лінас Лінкявічюс, як дипломат і «рупор» ЄС, діє елегантніше й поки що обмежився заявою. Втім, улітку Росія теж починала із заяв…
Як у «лихі 90-ті»…
Після краху спочатку соціалістичного блоку країн, а потім і СРСР на європейських теренах утворилися країни «молодої демократії», хоча ступінь самої «демократизації» у них був різним. Тому і взяті в лапки ці слова, бо іноді під цю термінологію підводилися зовсім інші речі…
Але важливим є результат: станом приблизно на початок нинішнього десятиліття до європейської сім’ї були прийняті всі країни «молодої демократії» зі складу колишнього соцтабору, які тільки можна було прийняти – навіть Болгарія та Румунія! Не враховуючи друзок колишньої Югославії, суб’єктами тепер уже не інтеграційних, а зовнішніх зусиль ЄС стали європейські пострадянські республіки, на які була націлена спеціальна Європейська політика сусідства (ЄПС), що вилилася у програму «Східного партнерства». Якщо пояснювати на пальцях і без дипломатичних вивертів, то метою ЄПС є створення своєрідного «санітарного поясу» між Євросоюзом і Росією плюс запобігання відродженню Російської імперії – хоча в Кремлі від імперських амбіцій невпинно відхрещуються.
Ще в 90-ті роки у межах цього «поясу» нібито почало складатися таке міждержавне об’єднання, як ГУАМ/ГУУАМ (друга велика «У» означає Узбекистан). Проте еліти держав-учасниць тоді надто переймалися дерибаном ресурсів, первинним накопиченням капіталів й іншими неоковирними справами, тож не склалося.
І ось наближається Вільнюський саміт, на якому має вирішуватися доля всього «Східного партнерства»! Найреальнішим кандидатом на підписання Угоди про асоціацію та ЗВТ з Євросоюзом із різних причин стала Україна. Мабуть, європейська еліта добряче проштудіювала історію кількох останніх століть, тому вирішила будь-що утримати Україну в «санітарному поясі», але не віддавати її в чавунні обійми «челябінських мужиків». І хоч як Росія намагалася задіяти таємні важелі впливу на Німеччину, хоч у самій правлячій Партії регіонів намітився серйозний розкол, але перспективи підписання Угоди між Україною та ЄС і досі лишаються найкращими.
Ласі «шматочки» з «ахіллесовими п’ятами»
Від Вірменії очікувалося, що на тому ж Вільнюському саміті «Східного партнерства» вона парафує договір про асоціативне членство та вільну торгівлю з ЄС. Водночас як і Україна, Вірменія намагалася грати на два фронти: тема її вступу до Митного союзу піднімалася з 2010 року. У жовтні 2011 року під час державного візиту до Москви Президент Вірменії Серж Саргсян висловив готовність узяти участь у ЄврАзЕС, що мало на увазі вступ Вірменії насамперед до МС.
І ось вибір зроблено: грати на два фронти державам «санітарного поясу» не дозволяється, битва за нього поки що триває з нічийним рахунком 1:1. Досі Україна залишається у сфері інтересів ЄС, Вірменія ж відходить до ЄврАзЕС. Звісно, результати ще не закріплені угодами, лише озвучуються заяви про наміри. Все ще може змінитися…
Які перспективи в інших суб’єктів ЄПС? Як член Митного союзу Білорусь давно перестала бути суб’єктом цієї політики. Три інші країни лишаються під питанням із однакової причини: у кожної своя «ахіллесова п’ята». В Азербайджану це Нагірний Карабах… власне, як і у Вірменії! Просто вступити до складу МС карабаська проблема не заважає, натомість увійти в асоціацію з ЄС – проблемно. У Молдови є Придністров’я, у Грузії – відразу Абхазія та Південна Осетія. Втім, якщо Угода про асоціацію буде підписана, «Східне партнерство» триватиме, можливо, лише у трансформованому вигляді. Й іще ніхто не може сказати, якого остаточного вигляду набуде «санітарний пояс».
