Росія стурбована українським досвідом. Держдума дозволила відключати інтернет-ресурси
Боротьба за поступ України до Угоди з ЄС точиться далеко за межами Майданів. І йдеться не тільки про зацікавленість без перебільшення всього світу в розв’язанні нашої майданної дилеми, а про справжню інформаційну війну, деяких учасників якої ми вже описували
Учасники Євромайдану активно поширюють інформацію про всі події масового зібрання в соціальних мережах. Хештег «Євромайдан» став чи не найпопулярнішим серед користувачів «Твіттеру». Завдяки активним учасникам «Фейсбуку» українці дізнаються про імена й адреси продажних суддів і розпізнають «беркутівців», які били студентів.
Усе це, звісно, загрожує цілісності офіційної картинки, що подається з блакитних екранів. Революція 2013 року міцно закріпилася в головах саме завдяки Інтернету та соціальним мережам. Такої активності не було й близько дев’ять років тому. Політики в цій ситуації крутяться як можуть, але ж кожному українцеві кабель Інтернету не перегризеш. Так і продовжують люди ходити на оті прокляті віче, а можуть взагалі посеред ночі збігтися в центр міста, різного інформаційного сміття начитавшись. Нахабство!
Війна, розпочата в соцмережах, має цілком реальні наслідки. Наприклад, лондонські активісти пікетують квартиру Ахметова, куплену за 136 мільйонів доларів. Але якщо люди з плакатниками фізичної загрози для Ахметова не представляють, то вже є реальніші жертви інформаційної «вседозволеності». Невідомий чоловік не обмежився СМС-погрозами для журналіста і ведучого «антимайдану» Юрія Кота. Незважаючи на свою ненависть до екстремістів, яких Юрій обіцяв «порвати» за погрози своїй родині, й участь у героїчному шоу «Ігри патріотів», журналіст нещодавно дозволив побити себе незнайомцеві.
Але такі окремі наслідки для «шісток» режиму тьмяніють на фоні того, що витворяє всесвітнє павутиння по всій країні. Наші депутати поки що скромно омріюють закони про протидію екстремізму (http://www.pic.com.ua/u-partiji-rehioniv-uzhe-zaplanuvaly-koho-j-za-scho-mozhna-posadyty-pislya-evromajdanu.html). У проекті Ківалова, звісно, є певні пункти, котрі передбачають закриття ЗМІ, що поширюють екстремістську інфу. Однак на них же Інтернет не закінчується!
Вочевидь, питання, як убити павука, що плете увесь цей «екстремізм», хвилює російських колег-депутатів чи не більше за регіоналів. Дитячою забавкою виглядає творіння рук Ківалова про протидію носінню масок на мітингах чи заборону давати гроші на їх проведення порівняно із законопроектом, який 17 грудня вже ухвалили в першому читанні в Держдумі РФ.
Якщо коротко, то йдеться в майбутньому законі (який планують запустити в життя вже з 1 лютого) про те, що один дзвіночок генпрокурора чи його помічників зупиняє роботу будь-якого інформаційного ресурсу. Автори законопроекту вважають, що перекрити доступ до сайту потрібно в тому разі, якщо там розміщують інформацію із закликами до несанкціонованих масових зібрань. Тобто ніяких віче, панове! Раптом і справді посеред дня, та ще й у Москві, збереться пара сотень або тисяч людей? Може, вони навіть чогось вимагатимуть? І від кого – від влади!
До речі, аби заблокувати ресурс, не потрібне навіть рішення суду. А оператори при цьому спочатку обмежуватимуть доступ до сайту, а лише потім повідомлятимуть про це його власникові. Лише у разі, коли всіляка непотрібна, просто зайва для росіян інформація буде знищена, сайт може відновити роботу. Якщо ж хостинг-провайдер відмовиться виконувати умови російського законодавства, він на території РФ більше не працюватиме! Не жалітимуть навіть іноземних представників, яким відправлятимуть попередження англійською.
Ось так суворо вирішили автори закону. Щоправда, депутати заспокоюють громадян, що соцмережі їм не перекриють. І зовсім не тому, що там не сидять екстремісти. Просто їхні адміністратори поважають Закон! А що скажуть у центральних офісах? Адже не одним «ВКонтакте» живуть росіяни! Приміром, українські директори підрозділів «Яндексу», «Майкрософту» та «Фейсбуку» підтримали Євромайдан. Цікаво поглянути, як відреагують їхні колеги з Росії на нові закони. Втрачати величезну територію користувачів через якихось київських повстанців місцеві представники соцмереж навряд чи будуть. Отже, видалятимуть хештег «Євромайдан», хештег «Україна», хештег «Свобода слова»?
Пригадується у зв’язку із цим одна історія… Дев’ять років тому, коли на донецькому мітингу кричали «Ні Ющенку! Ні фашизму!», журналісти відловили старенького дідуся, який стояв осторонь і втомлено дивився на все це неподобство. «Прийшов подивитися на те, як влада боїться змін», – мовив дід. Тепер ми всі бачимо, що не тільки наша влада боїться своїх виборців, а ще й депутати сусідньої країни злякано озираються на українські Майдани.
Чи бунтуватимуть проти такого закону самі росіяни. Ну, це навряд. Як можна жертвувати улюбленими котиками й іншими веселими картинками заради того, щоб прочитати, за що там в Україні знову на площах страждають. Проковтнуть, як і все інше.
А от чи візьмуться за схожу практику в Україні? Погодьтеся, такий закон – це тонша гра порівняно із захопленням серверів «Цензор.НЕТ» чи хакерськими атаками на «Українську правду». І головне – все «по понятіям», згідно з Буквою закону. Тільки от після того, як український гендиректор «Майкрософту» бере відпустку, аби постояти на Майдані, шанси на успіх і підтримку цього проекту в громадськості – мінімальні. На якомусь рубежі Ківалов і Ко безповоротно втратили потрібний момент… А Росію тим часом можна привітати з наступним витком колючого дроту, цього разу інформаційного. Скинути його буде вже зовсім непросто!
