Росія не визнає сентиментів: війна на знищення української економіки тільки починається

Аплодую Леонідові Макаровичу! На своїй прес-конференції у вівторок Л. М. Кравчук, коментуючи стан україно-російських взаємин у контексті розгорнутої сусідами економічної війни, заявив: мати справу з нецивілізованою владою дуже важко

Як на мене, йдеться не лише про торговельно-митний конфлікт. Хіба можна назвати цивілізованою владу, яка свідомо йде на порушення вимог СОТ, Великого міждержавного договору та низки інших угод, яка термін «переговори» розуміє як беззастережне сприйняття іншою стороною російського диктату, яка демонструє презирство та зверхність навіть у протокольних дрібницях. (Згадаймо байкерський вояж у Криму, показову суперувагу маргіналові, а не чинному главі держави і минулого року, і нещодавно під час візиту з Гундяєвим до Києва, з показовим хизуванням на тлі пам’ятника Володимиру чи Чорноморського флоту).

 

А хіба можна назвати цивілізованою владу, яка, скажемо дипломатично, не зовсім правдива, устами свого прем’єра запевняючи очільника нашого уряду в принциповій неможливості воєн чи тиску, водночас устами іншого високопосадовця лагідно погрожуючи – ще не те буде, якщо не приєднаєтеся…

 

Отак, знявши машкару старшого, доброго брата!

 

Дуже шанований мною заступник генерального директора Центру Разумкова пан Валерій Чалий днями заявив, що маємо справу не з торговою, а з економічною війною. У цьому контексті торговельно-митні бойові дії, використовуючи крилатий вислів наших ЗМІ, – лише Перший Український фронт. І, без сумнівів, далі буде. Буде повномасштабна економічна війна на декількох фронтах на знищення економіки непокірної України, буде примус до братерства у Митному союзі та до контри з Європою. Нецивілізована влада сусідів не визнає сентиментів.

 

Яке щастя, що наша влада – цивілізована.

 

І дуже освічена.

 

Суперосвічена, і прагне, щоб і підростаюче покоління українців стало суперосвіченим. Чи не з цією метою вигадали хитромудрий хід із двома іноземними мовами? Щоправда, погано прихованою метою було підштовхування до обов’язкового вивчення школярами російської мови як другої іноземної. Та народ виявився хитромудрішим за найхитромудрішого міністра – другою іноземною бажають бачити німецьку, іспанську… Напряг із російською, мабуть, не в останню чергу – через високу конкурентоспроможність європейських дипломів і, скажемо обережно, трохи іншу – російських.

 

Утім, бажання знати російську ніхто не заперечує, справа добровільна. А слухаючи наших урядовців – украй необхідна для «обіймання» високих посад.

 

Щоправда, трапляються окремі недоброзичливці, які мають сумніви: чи володіє глава партії та уряду російською мовою? Мовляв, з українською все зрозуміло та видно (чутно). А от з російською… І аргументують: якби очільник партії та уряду володів російською, то прочитав би заяви і думських посадовців, і кремлівських радників, які сплять і бачать Україну, що входить до Митного союзу, нехай і під жорстким примусом; познайомився б із заявою «бацькі»,

що Росія «кинула» Білорусь у тому ж союзі…

 

Необхідно категорично відкинути ці наклепницького характеру сумніви недоброзичливців! Знає, добре знає! Можливо, саме тому і доручає апологету «Ноєвого ковчега» безпосередньо опікуватися непростими перемовинами, саме тому заколисує розбурхану найнятими олігархами-писаками суспільну свідомість: усе В ПРИНЦИПІ добре, покращення триває та незабаром наздожене кожного…

 

Складається враження, що він добре усвідомлює, що робить.

Добре усвідомлюють, що роблять, і кремлівські посіпаки в Україні, які пішли ва-банк і скинули машкару щойно почався активний «антиєвропейський» тиск на Україну, який, не матимемо жодного сумніву, посилюватиметься з наближенням Вільнюського саміту.

 

А ми звернемо нашу увагу на Неусвідомлення України

 

Новий посол Сполучених Штатів в Україні однозначно заявив про підтримку євроінтеграційного курсу України Адміністрацією чинного Президента США. Те саме говорив і його попередник. Ці дуже шановані та високоповажні достойники, очевидно, щирі й усвідомлюють роль нашої держави у майбутній Європі.

 

Що ж до самої адміністрації – запаморочення від президента сусідів, можливо, помалу виліковується реаліями російської політики.

 

Трохи шокова виходить терапія, але ж іншої тривалий час не було або вона не діяла.

 

Перед вересневими виборами у Німеччині й бундесканцлер, імовірно, чіткіше формулюватиме ставлення до наших європейських прагнень, а також до проявів «шрьодеризації» європейського політикуму.

 

Європарламентарі, хочеться вірити, усвідомлять необхідність підтримати своїх колег, які навіть у сезон відпусток висловили занепокоєння торговельною війною проти України, та не надсилатимуть більше до нас «Зіту і Гіту» з провокативними місіями.

 

Водночас ще не загасили вогонь антиукраїнської, за своєю сутністю, кампанії у Польщі, у якій, щоправда, якнайяскравіше, відкритіше та підліше проявила себе «група 148» з Верховної Ради України.

 

Ще меншість європейських політиків найвищого рівня публічно висловилися «за» Україну в Європейській спільноті.

 

Очевидно, це не дає права стверджувати, що неусвідомлення України триває, але дає підстави ще раз зазначити: не досягнуто ще усвідомлення – Європа без України – геополітичний нонсенс.

 

Неусвідомлення в Україні

Інститут світової політики пішов «у народ» і в областях країни проводить надзвичайно цікаві заходи, розʼяснюючи людям сенс євроінтеграційних кроків, зміст документів, прогнозований вплив на життя простих людей.

Ялтинська європейська стратегія (YES) готується вдесяте на високому міжнародному рівні провести свої заходи у Криму.

 

З’являється інформація і про Національний круглий стіл із євроінтеграції…

Утім, не можу позбутися стійкого враження, що для інших наших записних євроінтеграторів телекартинка лазання у вікна офісів важливіша за повсякденну, копітку роз’яснювальну роботу серед людей, повсякденний тиск на владних співців Митного союзу, підтримку євроінтеграційного курсу президента.

Що ж стосується усвідомлення без альтернативності курсу до Європи главою партії та уряду, міністром закордонних справ… – утримаюся від будь-яких заяв, їхні справи все нам покажуть. І чим ближче до Вільнюського саміту – тим очевидніше.

 

Купи лайно

Уже цитований мною пан Валерій Чалий зазначає, що політико-економічну війну, розв’язану сусідами, можна було б називати саме торговельною за умов конкуренції товарів…

 

Щодо конкурентоспроможності сусідської продукції. Маю перепросити у цнотливого читача, але підзаголовок – це лагідний переклад назви та приспіву відомої з Comedy Club та YouTube пісні російського виконавця Семена Слєпакова. Йдеться в ній про необхідність суперпатріотичної підтримки вітчизняного – російського – виробника. До, ще раз перепрошую, того лайна немає жодних зауважень у пана головного санлікаря-шлагбаума сусідньої держави, а є лише у споживачів… Та патріотизм вимагає – купи!..

 

Складається враження, що пострадянська психологія, перебування у полоні міфів про братерство і декого з наших очільників штовхають до, скажімо образно, купівлі… того самого Митного союзу.

 

Та ми з вами тут до чого?