Російський Синод ухвалив рішення щодо ситуації в Україні

Погляд Церкви на київський Майдан: блаженні переслідувані за правду…

На православний люд невдовзі чекають не тільки світські свята, а ще й кінець Різдвяного посту. Кияни в цей час згадують досить популярний меседж від митрополита УПЦ МП Володимира: «Головне в піст – не їсти один одного». На жаль, саме духовенство не завжди дотримується таких мудрих порад. Особливо це стосується часу, коли в країні не все спокійно на політичному полі бою. Тут і влада забуває, що держава у нас світська, і люди шукають правди біля порогу церкви…

Церква як дзеркало суспільства

Упродовж останнього місяця православна церква неодноразово висловлювала свою позицію щодо Євромайдану. І не тільки там, де її представників запрошували за круглий стіл до президентів. Уже традиційно українці звикли до того, що суспільний розкол у поглядах на майбутнє країни дзеркально відбивається на двох патріархатах: Київському та Московському. Ще 2004 року ширилася інформація, що у церквах «московських» агітують голосувати за Януковича, а «київські» підтримували «помаранчевих». Цього разу ситуація інакша, була кров, тривають репресії… Для одних православних це стало закликом діяти, для інших – бути обережнішими у висловлюваннях.

Що маємо сьогодні, якщо поглянути лише на голі факти? Чи готуються наші православні патріархи до Різдва Христового, не з’їдаючи один одного, а врешті випрацювавши спільну (християнську) позицію щодо волевиявлення людей, їх побиття та переслідування? Навіть із точку зору логіки можна оцінити Церкву не тільки за її словами, а ще й за діями.

Царство Небесне – не для рабів

Прихистити людей після розгрому «Беркутом» у Михайлівському золотоверхому – однозначна дія. Священики, які під час штурму барикад читали молитви з євромайданівцями, уже стали легендами УАнету. Мало хто знає, що представники багатьох конфесій не тільки вийшли на сцену Євромайдану, а ще й закликають людей їхати в Київ, як це зробили, приміром, священики Кам’янко-Бузького району Львівщини, пройшовшись євроавтопробігом по своїх селах.

Від дій перейдемо до слів. Не тільки Київський патріархат висловився на підтримку мітингувальників. Дуже сильно звучать слова глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука щодо побиття Тетяни Чорновол: «Право знати і говорити правду є одним із фундаментальних прав свобідної людини. Каже Христос: «Пізнайте правду, і правда визволить вас». Сподіваюся, що право говорити правду надалі залишиться правом вільних громадян України. Пам’ятаймо слова Господні: «Блаженні переслідувані за правду, бо таких є Царство Небесне».

Чи був освячений фотошоп?

Предстоятель УГКЦ говорить взагалі без розлогих і властивих людям його сану висловлювань. Коротко і по суті: «На пострадянському просторі рідкістю є ситуація, що хтось не тільки має гарантії свободи, записані в Конституції та інших правових актах, а й може такий простір свободи собі створити. У Європі багато говориться про європейські вартості, але я не уявляю собі, щоб сотні тисяч людей виходили там узимку на демонстрацію для їх оборони». Це свідчить про те, що святі отці – такі самі люди, як і ми, теж мають громадянську позицію та не бояться казати правду, прикриваючись саном і словом Божим.

Глава Київського патріархату Філарет підтримує таку думку сусідів із УГКЦ по круглому столу. Як ми пам’ятаємо, під час зібрання Віктора Януковича із політиками у палаці «Україна» туди запросили й представників духовенства. До речі, після проведення круглого столу вітчизняні ЗМІ звинуватили прес-службу УПЦ МП у тому, що ті «замалювали» з фотографії патріарха Української православної церкви Київського патріархату Філарета та Блаженнішого кардинала УГКЦ Любомира Гузара. І навіть не вказали на їхню присутність. Навряд чи прес-служба користувалася при цьому фотошопом – просто ракурс вийшов удалим. Але це також дія, однозначно дія…

На День міліції йдемо до церкви

І зовсім трохи слів… Від УПЦ МП на круглому столі говорив митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Казав, як звично, про велику місію та християнську совість: «Місія Церкви сьогодні полягає в пошуку шляху до примирення заради збереження цілісності нашої держави. Наша християнська совість спонукає нас однозначно засудити будь-які прояви агресії та насильства. Єдиним шляхом до подолання протистояння є діалог». І жодних вам конституційних прав чи європейських цінностей… Залишимо світу світське.

Але й світу не завжди треба цуратись! Уже невдовзі після круглого столу Україна святкувала День міліції. Таке значне свято вирішили відзначити навіть у церкві. З благословення Митрополита Київського і всієї України Володимира у Свято-Успенському соборі Києво-Печерської Лаври був відслужений урочистий молебень. На службу до храму прийшли ті, на чиїй совісті, на думку більшості киян, кров уже не одного десятка людей. Це міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко, його заступники і ще понад 200 правоохоронців: генералів, офіцерів, курсантів, ліцеїстів і солдатів Київського гарнізону. Звертаючись до військових, митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин, який вів службу, закликав відчувати відповідальність перед людьми – громадянами своєї країни. Добрі слова, але з тих пір багато води спливло, а відповідальність за побитих людей так ніхто на себе й не взяв. Не дійшла до Бога молитва…

Захист святинь – понад усе!

Тим часом турбуються про долю українців не тільки у нашій церкві. Як відомо, церква завжди служила опорою традиційних (можливо й авторитарних) структур, і в Росії злиття її зі світською позицією держави є дуже показовим. Навіть такий маленький нюанс: нещодавно російська влада оголосила амністію учасницям панк-молебну із групи Pussy Riot. Хоча, наприклад, предстоятель Російської православної церкви Кирил підтримував рішення про їх ув’язнення: «Приговором в отношении кощунниц создан судебный прецедент, направленный на предотвращение в будущем оскорбления религиозных чувств верующих, на защиту святынь и культурных памятников от актов кощунства и глумления». Випустити «кощунниц» із в’язниці можна було, на думку Кирила, лише в разі їхнього покаяння. Як ми знаємо, дівчата із Pussy Riot і зробленому не покаялися. І тут Церква не достукалася до людей!

Наприкінці ж року (25–26 грудня) на останньому засіданні Священного Синоду Російської православної церкви (де був присутній і Митрополит Київський Володимир) щодо подій в Україні було складено документ, де висловлюється позиція Російської церкви. Звісно, жодного слова про побиття журналістів, Євромайдан чи взагалі про щось більш-менш дослівно виразне стосовно реалій в Україні не сказано…

Політики – то церкви біль

Зате в документі багато щирого хвилювання і пустих фраз. Наприклад, про те, що події на українській землі відзиваються болем для всієї єдиної, багатонаціональної та багатомільйонної Російської церкви. Що саме викликає цей біль: чи то фізичні страждання людей, чи просто те, що мали необачність вийти на Майдан, – достоту невідомо. Проте заклики до єдності різних етнічних, соціальних і політичних угруповань – це, звісно, саме те, що зараз потрібно. Але й тут не обійшлося без дивних натяків щодо розколу Церкви з політичною метою…

Дослівно: «Единство Церкви – превыше политических границ. Русская Православная Церковь проявляет особое попечение о той духовной общности, которая скрепляет народы, вышедшие из единой крещальной купели святого равноапостольного князя Владимира. …Потому хотели бы напомнить, что стремление расколоть Церковь по политическим причинам является тяжким грехом».

Революція є злом, а на сім’ї основане все людське…

Окрім цього, зрозуміло, що гріх розколу чинять не люди в масі своїй, а політичні сили, які, вочевидь, і є тим самим болем для всієї Російської церкви: «Мы понимаем, что у граждан Украины имеются разные взгляды на будущее страны, и уважаем право ее народа на выбор своего пути. …Пусть приверженцы разных вариантов этого выбора говорят с народом через мирные и легитимные общественные процессы, а также через спокойный, ответственный диалог друг с другом».

Отже, поводьтеся пристойно, панове політики, і ніяких революцій: «История XX века ясно показала: гражданские распри, а тем более революции не могут принести блага народу, ибо высвобождают низменные, губительные страсти».

А далі – ще трохи про Русь, вітання з Різдвом і чомусь про сімейні цінності… «Все человеческое общество основано на семье», – цитується в посланні Україні Іоанн Златоуст. Мабуть, не знають у Москві про негативний відтінок слова «сім’я», за який завдячуємо нашій владі. Чи, може, навпаки… знають надто добре.

Але за заклик до миру в будь-якому разі Москві дякуємо. Хоча здалеку-то всього не видно… А як сказав один учасник Євромайдану після нічного штурму й оборони під спів молитов: «Виявляється, і у ХХІ столітті Церква може вести за собою». Можливо, все навпаки, Церква просто пішла поруч із людьми. Принаймні якась її частина…