Російська пропаганда дійшла до піку абсурду і невдовзі захлинеться Кримом

У російському інтернет-просторі вже вистачає інформації, аби протиставити її кремлівському зомбоящику

Позбавлені радості чути а-ля кисельовську брехню українці, все-таки переживають за друзів і родичів з Росії. Як їм ведеться? Чи із-під локшини, яку намотують їм на вуха, простягаючи ручки прямо із блакитного екрану, ще хоч когось чутно, видно?

Станом на сьогодні українцям можна вже трохи й заспокоїтись, адже не все так погано у російському медіапросторі. Тут, як не дивно, поміг Крим. Бо ж власне на Майдан ліберально налаштовані та аполітичні музиканти, письменники та науковці мали повне право не реагувати (що б там не думав Кремль, переворот в іншій країні насправді не має резонансного значення для сусідньої держави). А от спроби російської влади заковтнути Крим схвилювали чи не кожного громадянина РФ, незалежно від статусу. Лист «інтелігенції» на підтримку президента, до речі, став останньою краплею для детонування громадської думки.

І понеслась… Звільнення професора Андрія Зубова, резонансна стаття письменника Бориса Акуніна, спроба «пошити» справу Валерії Новодворській за звернення до Правого сектору, розгромні інтерв’ю публіциста Віктора Шендеровича з відвертим порівнянням анексії Криму з рефлексами гієни, цькування Іллі Пономарьова, єдиного держдумівця, який натиснув кнопочку «проти обману» і т.д. і т.п… Адміністративний апарат працює на славу, але слава ця відтепер належить протилежному фронту інформаційної війни, який завдяки усім цим звільненням, виключенням, кримінальним справам і переслідуванням утворюється в місці, де його апріорі не могло бути. Тепер антипутінський фронт розгортається в самому серці Росії! Поки віртуальному, проте тут зараз життя чи не більше, ніж поза екраном монітора…

Процес цей можна було б спинити, якби комусь вистачило розуму не закручувати так сильно гайки. Наприклад, навіщо було оце звільнення Зубова, про якого майже забули? Новодворській що, немає чого пред’явити, крім співпраці з уже покійним Сашком Білим? Але тоталітарна система надто нав’язлива для слабких умів, а основна мета пішаків – вислужитися по-максимуму. Тому основне наше правило: знайти, нацькувати, знищити, стерти з допомогою ядерної боєголовки!

Пропаганда в такому вигляді – доведена до абсурду, починає нищити сама себе. При цьому кількість бажаючих піти проти системи, висловитись публічно тільки більшатиме. І ці слова – не звичайна фантазія ліберала! Будь-який сучасний карикатурист розкаже вам, що сьогодні пасквільні жанри найкраще розвиваються у мусульманських країнах, на зразок Ірану та Іраку, та Китаї. Чим більшим є тиск на суспільство, тим більшим є спротив, оснований хоча б на тому, щоб висміяти тоталітарну систему. І от – король уже не зовсім одягнений…

Іншою стороною нав’язливої пропаганди стає її набридливість. Ну США, ну «бЕндери», ну Європа… Все це з часом не просто починає муляти очі й давити на вуха. Однобічність картинки зовсім скоро примусить росіян з оспіваною Задорновим «смекалкой», характерною тільки для жителів 1/8 суші, шукати іншого інформаційного джерела, як колись його шукали в приймачах, налаштованих на частоти зарубіжних радіостанцій. Але ж технічні можливості Інтернету сильнішими будуть! Тут ми повертаємось до збільшення інакомислячих письменників, публіцистів, докторів наук, які лише за останні дні як ніколи активно публікуються в ЖЖ, на закритих порталах і ще в не багатьох незалежних ЗМІ. Дехто з них, до речі, чудово знає, що дисидентство само по собі обертається з часом чималою вигодою.

Чого варті такі лишень фрази від Олександра Невзоров, сказані щодо радісної істерії росіян з приводу об’єднання з Кримом: «Любая форма патриотизма — это подмена реальности. Патриотизм не имеет никакого применения, кроме военного. Это как затворная рамка от автомата, ее ни на что другое не употребишь. Там, где есть патриотизм, через год-два обязательно будет какая-нибудь война, большая или малая». Хтось скаже, що Олександр Неврозов – лише колишній репортер і депутат, а нині просто публіцист. У тому й уся родзинка такої публікації! Це не «вітрина» якоїсь партії або чоловічок з блакитного екрану. Але в нього є своя думка й таких людей більшає з кожним днем. Не слухати їх, не читати майже не можливо.

Будь-які спроби боротися з антипутінізмом (а вони обов’язково будуть) лише послугують протилежному фронту. Якість і кількість таких матеріалів можуть невдовзі якщо не розвернути громадську думку на 180 градусів, то принаймні збити цей однозначний приціл на експансію. На підтвердження можемо лише процитувати Володимира Рижкова на Радіо Ехо Москви. Теж не такого вже відомого політика та історика… Однак розжував він увесь механізм військової пропаганди так, що й додати нічого:

«Надо убедить население в правильности действий и обвинить в разжигании кризиса противника. Для этого вся вина за кризис возлагается на Майдан, оппозицию и стоящий за ними Запад. Вина Януковича за развал экономики уводится в тень. Для разжигания ненависти новая власть в Киеве навязчиво ассоциируется исключительно с «фашистами», «крайними радикалами», «бандитами».
Врага надо персонифицировать и демонизировать. Особенно полезно выведение на первый план пропаганды реальных бандитов и националистов – как будто бы именно они и только они являют собой новое киевское руководство (Ярош, Парубий, Музычко).

Полезно свои истинные намерения приписать врагу. Следует обвинить ЕС, США, Запад в целом, а также новые власти в Киеве в стремлении к мировому господству, гегемонии, к отторжению от России ее исконных территорий. Важно подавать все свои действия, как сугубо законные, а действия противника – как нарушение всех мыслимых правил. Поэтому Путин ссылается на «законное право народов на самоопределение», которое он решительно отрицал в отношении народа Чечни и народа Косово, но столь же решительно поддерживает в отношении народов Абхазии, Южной Осетии и Крыма. Захват власти в Киеве – это преступление и узурпация, а референдум за отделение в Крыму – законное и легитимное действие».

Тільки така відверта й неприкрита правда не тільки очі коле, а ще й трохи вправляє назад вивернуті псевдопатріотами мізки. Наразі хочеться лише побажати Кисельову і иже з ним не стримувати свої інфопроноси. Це значно пришвидшить розумну реакцію на всю цю маячню.