Росія у Радбезі ООН: безбілетні хулігани зі скляного будинку

Нелегітимне членство РФ в Раді Безпеки ООН підриває роботу Організації у виконанні її найважливіших функцій — збереженні миру та запобіганні війні.

Те, що РФ — єдина країна в ООН, яка не підписала Статут Організації та не пройшла процедуру вступу до неї — загальновідомий факт. Що б там не говорила Москва ротом Марії Захарової чи її шефа Лаврова про правонаступництво в ООН сконалого СРСР, легітимність перебування РФ в ООН з юридичного погляду вельми сумнівна. У Статуті Організації прописано, що первісними членами ООН можуть бути держави, які брали участь у Конференції ООН у Сан-Франциско, а також підписали та ратифікували Статут Організації. Усі інші миролюбні держави, які беруть на себе зобов’язання, що містяться в даному Статуті, приймаються до ООН постановою Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки. РФ не підписувала Статут ООН і не пройшла процедури прийняття нових членів. Натомість російський президент Єльцин 24 грудня 1991 своїм листом проінформував генсека, що РФ «продовжує членство СРСР в ООН». Тодішній генсек Перес де Куельяр своєю чергою, послався на думку юридичного департаменту Секретаріату ООН та запропонував вважати, що цей лист має «повідомчий характер, констатує реальність і не вимагає формального схвалення з боку ООН». Держави-члени погодилися, а в Раді Безпеки посол Воронцов, який тоді там головував, просто поміняв табличку з назвою країни. Саме тоді під ООН була закладена міна уповільненої дії, бо на догоду політичній доцільності усі причетні знехтували базовими критеріями та дозволили РФ «безбілетний проїзд». Нині, знахабнілі безбілетники йдуть далі. Так, у лютому 2022 заступник міністра закордонних справ РФ Вершинін заявив, що правонаступництво РФ в ООН слід сприймати у тому розумінні, що Радянський Союз не зник, а лише змінив свою назву (sic!), бо, мовляв, РФ є державою-продовжувачем СРСР, а Україна — новим державоутворенням. Тут лавровський заступник банально пересмикнув, бо РФ ніколи не існувала в кордонах СРСР і якраз вона, на відміну від України, яка залишилася в тих самих кордонах, що й УРСР, є новоутворенням. За цією неоімперською логікою, якщо РФ уособлює в собі померлий СРСР, то вона й претендує на усю територію небіжчика. Недарма цю заяву московський представник зробив саме напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Нелегітимне членство РФ в Раді Безпеки ООН підриває роботу Організації у виконанні її найважливіших функцій — збереженні миру та запобіганні війні. Свого часу радянського постпреда Громико прозвали «Mister Niet» через те, що він часто застосував вето в Раді Безпеки. У порівнянні з нинішніми московськими «бійцями зовнішньополітичного фронту» (дипломатами їх називати язик не повертається) Громико був трохи не примиренцем, бо за роки путінського правління, РФ 34 рази застосовувала вето. Нині роль Ради Безпеки в питаннях миру та безпеки повністю заблокована Москвою. За традицією кожен член Ради Безпеки, як постійний, так і непостійний, має «своє» питання порядку денного РБ, яким він опікується, тобто стежить за оновленням мандатів, готує проєкти резолюцій тощо. РФ ніколи таким не переймалася, а останнім часом вдається до відвертої обструкції та цинічної брехні. Російські представники брехливо називали газові атаки в Сирії проти мирного населення та масові вбивства цивільних у Бучі постановкою. Вони ветували резолюцію щодо геноциду в Сребрениці, численні резолюції по Сирії, а також ті, що засуджували російську агресію проти Грузії та України, хоча за правилом процедури 27.3 Статуту ООН «сторона, що бере участь у конфлікті, повинна утриматися від голосування при ухваленні рішення». Ба більше, після початку широкомасштабної агресії проти України, РФ займається відвертим замуленням порядку денного Ради Безпеки політичним спамом та використовує його трибуну виключно для пропаганди. Москва навіть «винайшла» свою тему в порядку денному РБ — щомісяця вона наполягає на обговоренні військової підтримки України країнами Заходу, де закликає припинити постачання зброї Україні, бо це, мовляв, затягує конфлікт, та запрошує експертами на ці засідання якихось сепаратистів, нікому невідомих «аналітиків», московських попів та різносортних політичних маргіналів. До прикладу, на засіданні Ради Безпеки 20 травня 2024 виступала така собі «політична активістка» Маргарет Кімберлі, дописувачка маловідомого лівацького вебсайту «Black Agenda Report», яка у грудні 2014 на запрошення «Антиглобалістського руху Росії» брала участь у «Антивоєнній конференції проти агресії НАТО та США» у Москві. Не здивуюся, якщо невдовзі Росія приводитиме на засідання міських божевільних та своїх воєнних злочинців з так званої «СВО». Звичайно, московити чудово усвідомлюють, що маячню їхніх «експертів» з вулиці ніхто всерйоз не сприймає. Але вони знову й знову вимагають скликання подібних засідань у сподіванні довести ситуацію до абсурду та викликати втому у делегацій до «українського питання» в Раді Безпеки.

Отак повільно, але невідворотно, безбілетник перетворився на хулігана, який намагається не тільки паралізувати роботу Ради Безпеки, але й остаточно дискредитувати її як головний орган ООН у підтриманні міжнародного миру та безпеки. Мова тепер вже йде не тільки й не стільки про Україну, але про майбутнє Об’єднаних Націй, бо, якщо так піде далі, відновленню та реформуванню ця організація вже не підлягатиме.

На жаль, вигнати РФ з Ради Безпеки неможливо, бо такої процедури не існує, а виключити її з ООН нереально. Щоправда, Стаття 6 Статуту передбачає, що «член Організації, який систематично порушує принципи, встановлені в цьому статуті, може бути виключений з Організації Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки». Це неначе про РФ написано, однак РФ сидить на місці СРСР в Раді Безпеки і має право вето. І, якщо послухати Небензю з Лавровим та Конашенковим, РФ «ні на кого нє нападала» та лише б’є високоточною зброєю по скупченням «укрофашистов». Звичайно, подібну маячню гидко й слухати. Але треба, бо інколи московити проговорюються. Так, на недавньому засіданні Ради Безпеки «посланник диктатора путіна», як позначив Васілія Небензю український постпред Кислиця, договорився до того, що справжня мета РФ у війні проти України — зміна влади в Києві. І за це «посланнику» Васілію варто подякувати, який своєю заявою розвіює ілюзії про можливість «корейського» чи «стамбульського» варіанту, або якогось іншого компромісу з Москвою. Бо за словами легендарної Голди Меір (у вільному викладенні) «не можна домовлятися про мир з тими, хто прийшов тебе вбивати».

А ще Небензя повідомив членам Ради Безпеки новину, що президент Зеленський втратить легітимність після 21 травня. Тут у путінського «посланника» вочевидь стався когнітивний дисонанс. Бо спочатку він говорив, що у 2014 році в Києві стався антиконституційний (тобто нелегітимний?) кривавий переворот, а потім став перейматися, що «кієвскій главарь і єго кліка» втратять легітимність після 21 травня 2024. То де логіка? Виходить Янукович дарма скиглив з Ростова, що він «легітимний» і всі ці 10 років в Києві не було ніякої хунти? Втім годі шукати логіку чи бодай здоровий ґлузд у словах цього ретранслятора кремлівської пропаганди. Та й не небензям вирішувати, хто і як довго буде чи не буде (nie będzie) президентом України.

А от щодо легітимності московського правителя справді є питання. Хоч той на недавній імітації виборів у РФ й намалював собі аж 87,28% голосів, усім було видно, що «король — голий і на його інаугурації було не дуже людно. А тим часом не за горами чергова сесія Генеральної Асамблеї ООН, для участі в якій делегації мають представити повноваження, підписані главою держави. І тоді виникне цікаве юридичне питання: чи можна визнавати дійсними повноваження, підписані особою, що незаконно обіймає посаду президента (багато країн визнали результати її виборів нелегітимними) та перебуває в розшуку Міжнародного Кримінального Суду за підозрою у скоєнні воєнних злочинів? Це питання має розглядати комітет Генасамблеї з перевірки повноважень, члени якого призначаються на початку кожної сесії. Комітет надсилає свою доповідь Генеральній Асамблеї, яка й ухвалює рішення щодо повноважень делегацій. За цією процедурою у 1974 році Генасамблея не визнала повноважень делегації режиму апартеїду Південної Африки й та була позбавлена можливості брати участь в роботі органів ООН. РФ —держава – агресор з воєнним злочинцем на чолі ні чим не краща за режим апартеїда.

От не треба було б Небензі згадувати про легітимність, бо, за словами славетного шотландця Роберта Льюїса Стівенсона, «тому, хто живе в скляному будинку, не варто жбурлятися камінням». Але якщо вже згадав, то Україна та її союзники мають подякувати Небензі за ідею, засукати рукава та вліпити московським трубадурам агресії дзвінкого ляпаса.

Якщо так складеться, то Небензю можна буде чимось нагородити. Навіть посмертно.

Олександр МАЦУКА, Директор Секретаріату Ради Безпеки ООН 2012-2016