Революційна підтримка від Кокса і Кваснєвського

У Михайла Жванецького є чудовий монолог про страх, написаний, здається, ще десь у 90-х, а слова тільки зараз спливають у пам’яті, та як же добре вони лягають на наше сьогодення:

«Когда появится правительство, удовлетворяющее нас, – нас не будет. Когда появятся законы, разрешающие нам, – нас не будет. А когда они войдут в действие – и детей наших не будет. Поэтому первое. Свалки не бояться – тогда ее не будет. Землю брать – тогда она будет. Свободу держать зубами. Вождей, живущих с нами параллельно, угробивших нашу юность, – давить. И ничего не бояться. Хватит кому бы то ни было когда бы то ни было распоряжаться нашей жизнью. Каждый сам знает, когда ее закончить».

Іще вчора остання фраза нікого з євромайданівців не стосувалася. Сьогодні цей вибір кожен із них уже робить. Тому не хочеться лірики, хіба трохи відвертого сарказму. Дехто скаже, що зараз не до гумору взагалі. Але ж це єдине, що лікує й підтримує. Не було б цих картинок, наспіх зліплених у Фотошопі, не було б влучних, вийнятих із контексту цитат якихось політиків, які вкрали в дітей шматочок щастя, – і завтра не було б нас.

Жванецький – це, звісно, совість російського народу, який на відміну від «євролоха» Задорнова ще 2004 року у звичній іронічній манері підтримав українців. Є в нас тепер і свої пастирі пасквільного жанру. Не жванецькі – час не той, люди мислять стисліше, хоча і влучно. Без таких, як вони, швидко згасає будь-чий запал. Прямо в розпалі української революції журналісти Микола Воськало та Денис Бігус нашвидкуруч організували групу «Кокс Квасьнєвского». Мабуть, колись видадуть Микола і Денис книжечку, де краще й коротше за всю аналітику дня сьогоднішнього розкажуть про наше життя-буття в ці місяці. То буде потім… А поки – трохи погутаримо, як кажуть східні брати наші, – на злобу дня (оригінал взято із групи «Кокс Квасьнєвского»).

«Сьогодні Арнольд Шварценеггер висловився в підтримку українського народу:

Шварц – за майдан! Арнольд сьогодні
Сказав, шо співчуває нам
Іше б Чак Норріс і Сталлоне,
й Ван Дам

Журналіст Громадського-тв Роман Скрипін показав регіоналу Володимиру Олійнику середній палець:

Побачив «фак» нардеп Олійник
Огромний, прям на весь екран,
А вєдь всігда такий спокійний
Роман…

Журналіст Віталій Портников тим часом покинув Україну:

Не винєсла душа Віталі
Покинув нашу він страну
А ви собі іграйтесь далі
В войну

Іще наостанок дещиця з раннього…

Привезли в Київ хуліганів
Щоб шиби і авто товкти
Та важко від автомайдану
Втекти

Із катапульти по свинюкам
Все шлють гранітні пиріжки
Не просто злі, а страшно люті
Пташки

Рішив Мінкульт нас привітати
З тим, що родився Мухамед
А от проклятим уніатам –
Запрєт

Сидіти всім і не шуміти
Ідея уряду проста –
Заборонити. Думку, мітинг,
Христа…

Він був пєчєнькою вгодован
Він був напуваний чайком
І вдячно йобнув по народу
Кийком

Ну всьо, піздєц! ми побідили!
Нарешті стався в нас прорив!
Кролю сам Яник на мобілу
Дзвонив!»

Сподіваємося, далі буде…