Релігійна війна – останній неядерний козир Кремля?

Переконавшись, що бронепоїзд Гундяєва реально агресії проти України сприяти вже не в силах, що байки про «антисемітизм бандерівців» луснули, наче мильні бульбашки, – Путін вирішив спробувати зіштовхнути між собою вірних різних Церков і релігійних організацій

Маніяки, серійні вбивці, так вважається, одночасно виконують два, здавалося б, несумісні завдання: не залишати слідів, за якими їх можна «вирахувати», водночас – посіяти страх, викликати якомога більший резонанс у суспільстві.

Така собі слава на крові.

Кремлівський маніяк діє так само – і силкується приховати безпосередню участь російського війська у кривавому побоїщі, влаштованому Московією на Донеччині, і прагне посіяти страх по всьому світові.

Плани маніяка інколи видають неприкметні, як для непрофесіоналів, деталі. Прискіпливість, уважність та оперативність допомагає припинити злочинну діяльність, запобігти появі нових жертв.

Веду до того, що Путін так само потребує надзвичайно уважного ставлення до своїх слів, які часто-густо є тестом: як сприйме світ його чергові злочинні плани?

Будьмо самокритичними. Сумнозвісні розпатякування у Ново-Огарьово викликали зливу коментарів, в’їдливих карикатур… і абсолютну неготовність до навали вояків за жіночими та дитячими спинами. Ми почули, але висновків не зробили.

Нещодавно ми так само посміялися з «історичної» розвідки коротуна про неіснування Казахської держави, а також про те, що православ’я – ближче до ісламу, ніж до католицизму.

Для нас, держави, у якій вільно існують і розвиваються не тільки три світові релігії – християнство, іудаїзм та іслам, а й інші церкви, релігійні об’єднання, нікому (хто при здоровому глузді, при пам’яті) не приходило в голову з’ясовувати – чия віра краща. Ніхто не намагався посварити між собою вірних трьох «релігій Книги», битися за те, чий єдиний Бог – істинний?

Тим більше, держава не мала жодних намірів влаштовувати псевдорелігійні дискусії. Та й наша Конституція надійно захищає право на свободу совісті, право на віросповідування та право не сповідувати жодне релігійне вчення…

Чого ж так замуляло Путіну тлумачити те, від чого «віруючий кадебіст» внутрішньо надто далекий?

Маю припущення. Переконавшись, що бронепоїзд Гундяєва, хоч і не «стоит на запасном пути», реально агресії проти України сприяти вже не в силах, що байки про «антисемітизм бандерівців» луснули, наче мильні бульбашки, що кримські татари не зраділи кадирівцям (начебто теж мусульманам), – Путін вирішив спробувати зіштовхнути між собою вірних різних Церков і релігійних організацій.

І кинув камінчик – спробувати: подивитися, які кола від нього розходитимуться?

Перші результати для нього – невтішні. Але затяте кремлівське… (самі знаєте хто) не звикло зупинятися.

Думаю, воно тішить себе минулорічними спогадами про те, як з Лаври у Києві виходили «хресні ходи» проти євроінтеграції, за президента-бандита, як билися з майданівцями «православные казаки», очевидно, заслані, як окремі псевдорелігійні «братства імені…», урки під прапорами т.зв. народних республік…

Думаю, доповіли йому, що «єдиновірці» з автоматами прибули з Сербії (чисто релігійну картинку, правда, тут зіпсували т.зв. марксисти з Іспанії)…

Можливо, слово «джихад» переклали йому саме як «війна за віру»…

А може, увага (!), кремлівський маніяк-диктатор шукає нових союзників? Зрозумівши, що його дії підпадають під юрисдикцію Гаазького міжнародного суду, що маскуватися марно, дав він сигнал бойовим загонам терористів з усього Євразійського континенту – будьмо разом!

Хоча, які вони для нього – нові! Просто настав час злочинцям-терористам всіх країн – єднатися?

Силкуючись розколоти Україну зсередини, за релігійною ознакою, маніяк усе ще сподівається на перемогу.

Принагідно, так, до слова, хочу нагадати «глибоко занепокоєній» Європі – на відміну від нас, бурхливі виступи на релігійному ґрунті не лише у Середньовіччя (звідки родом Путін), але й у наші дні палали на вулицях багатьох ваших міст. Отож, прислухайтеся до марень маніяка -це його плани.

За тиждень, 8 вересня, ми – журналісти поважного віку, відзначали День міжнародної солідарності журналістів. І згадували слов Юліуса Фучіка: Люди! Будьте пильними!

Як на мене – актуально й сьогодні. ПИЛЬНУЙМО, ЛЮДЕ!