Рауль ЧІЛАЧАВА: «після коронавірусу» все у Світі відбуватиметься не так, як сьогодні
Використаймо час вимушеної відпустки творчо, щоб зустріти післякарантинний період не лише з надією, але й з новими ідеями.
Найближчим часом, коли нарешті пройде (будемо сподіватися) це небувале короновірусне лихо, чимало речей у світі скоріш за все відбуватимуться не так, як сьогодні. Зміни торкнуться буквально всіх аспектів людського буття, серед яких не будуть винятком і дипломатичні відносини – цей найважливіший інструмент міждержавного діалогу, взаєморозуміння між народами й збереження миру на всій планеті.
Багато країн, напевне, переглянуть і скорегують свою політику й щодо т.з. культурної дипломатії, котра, як невід’ємна частина «м’якої сили», як тандем політики і мистецтва, продемонструє свої нові, досі неапробовані можливості. Як це станеться, які новаторства нас очікують в цій царині в найближчому майбутньому, поживемо, побачимо. Все залежатиме від тих висновків, які зроблять очільники країн, переживши нечувану фізичну, моральну, економічну й політичну кризу в умовах грандіозної пандемії.
А поки що я можу поділитися лише своїм скромним досвідом, який так чи інакше завжди був пов’язаний саме з культурною дипломатією, або, інакше кажучи, міжкультурним діалогом. Для мене, виходячи з своєї основної професії письменника, тут, зрозуміло, пріоритетною була література, а саме, художній переклад. Об’єктивно саме цей вид творчої діяльності сприяє «перевисанню до народів», як казав колись незабутній Павло Тичина.
Можу навести найсвіжіший приклад: в лютому-березні в Тбілісі та Києві відбулися презентації збірки віршів відомої української поетеси Людмили Скирди «Голоси Грузії» в моєму перекладі. Передмову до видання написав Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Теймураз Шарашенідзе. Тбіліську презентацію організувало українське Посольство в Грузії, а київську – Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв. Модерував колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Слухачами були українські та іноземні посли, диппрацівники, майбутні дипломати з Національного університету ім. М. Драгоманова. Двомовна – українсько-грузинська – збірка, яка вмістила майже півсотні чудових віршів про Грузію, її природу, історію, мистецтво, видатних людей, не залишила байдужими нікого ні за білосніжним Кавказьким хребтом, ні на березі сивої Дніпра-Славути.
Взагалі ж, за не таке вже й коротке життя, я видав понад 120 книжок, серед яких десятки перекладів як з української на грузинську, так і навпаки. Приємно усвідомлювати: в тому, що мої земляки українську поезію й прозу читають грузинською, а українці з творчістю моїх земляків знайомляться також рідною мовою, є й крихта моєї заслуги. Про свою місію культурного посередника я не забував і тоді, коли був послом України в Латвії, де за час свого перебування видав 13 книжок українських, латиських та грузинських авторів.
Так, Культурна дипломатія певною мірою передбачає й культурну експансію, коли в ту чи іншу країну активно експортуються найвищі вітчизняні духовні надбання. В цьому контексті нам варто перейняти досвід Франції, значна частина бюджету МЗС якої йде саме на поширення французької культури в усьому світі. Досить згадати їхню популярну програму «Франкофонія», через яку французькі посольства популяризують твори своїх класиків і сучасних письменників.
За моїми спостереженнями від французів майже не відстають іспаномовні країни, котрі також заохочують переклад і видання своїх авторів. Тільки в Україні останнім часом вийшли книжки Хорхе Луїса Борхеса, Хуліо Кортасара, Октавіо Паса, Леопольдо Лугонеса, Орасіо Кіроги та інших. Активно працює на пропаганду власної літератури і моя рідна Грузія, котра профінансувала українські видання Акакія Церетелі, Уіараго, Гурама Одішарії, Гіоргія Кекелідзе та інших. Отже маємо яскраві приклади, як треба прокладати міцні духовні мости між народами, сприяти їхньому взаєморозумінню.
Використаймо час вимушеної відпустки творчо, щоб зустріти післякарантинний період не лише з надією, але й з новими ідеями.
Рауль Чілачава,
український дипломат, поет, перекладач і літературознавець грузинського походження. Заслужений діяч мистецтв України (1998). Доктор філологічних наук, професор.
