Рада Безпеки ООН: жодного дня без України
Складається стійке враження, що тема України посіла центральне місце на порядку денному Ради Безпеки ООН. Причому завдяки незаконному і найнепоряднішому члену РБ – ерефії.
Ця країна-терорист, країна-вбивця, країна-брехуха своєю агресію проти нашої країни, брудним шантажем та загрозою спричинити масштабну ядерну катастрофу змушує цей головний орган ООН, відповідальний за мир та безпеку у світі, збирати свої засідання, присвячені ситуації в Україні. Більше того, у значній кількості випадків сам головний вбивця-маніяк ініціює такі дискусії, щоб поговорити про свою жертву. Це вже нагадує ситуацію, коли б один із сумновідомих російських серійних убивць-гвалтівників, на кшталт Чікатіла, збирав своїх сусідів, щоб розповісти їм, який поганий, на його думку, характер мала його чергова жертва, що вона до того ж не так була вдягнена, мала не той голос і ще й насмілилися чинити опір, коли він напав на неї, щоб зґвалтувати, а потім вбити та розчленувати. А сусідів він зібрав, щоб ті його зрозуміли, підтримали і засудили жертву. Публіка, звісно, якщо вона хоч трохи має мізки, на таке не йде, але маніяк хоч вдома дітям розповість, що його слухали і схвально кивали головами на його підтримку. Якщо й не кивали, то у душі хтось співчував.
На тлі низки поразок на справжньому фронті, оскаженілому кремлівському маніяку потрібні хоч якісь позитиви на фронті дипломатичному, і єдине, до чого може вдатися зараз лаврова конюшня, – влаштовувати голосне іржання та биття вимазаним у гної копитом у Раді Безпеки ООН.
Тому протягом минулого тижня Рада Безпеки провела три засідання: щодо загальної ситуації в Україні у контексті російської агресії, щодо стану Запорізької атомної електростанції, і третє – скликане московитами, на якому вони намагалися когось переконати (як це не смішно звучить) у небезпеці надання України зброї нашими західними партнерами.
Бідака НєБєнзя вже зовсім опустився, перестав мити й натирати лоєм свою лисину, вона більше войовничо не блищить і має неприємний запах (його підлеглі всерйоз стурбовані, що вона скоро буде вкрита коростою, а це річ заразна). І це в цілому відображає стан російської дипломатії в ООН.
Отже, розпочнемо у хронологічному порядку.
Вівторок, 6 вересня. Генеральний директор МАГАТЕ Маріано Гроссі, який вже в ООНівських колах майже герой (звісно, не такий, як Генсек ООН Гутерріш, але той на атомну станцію не їздив), розповів про місію своєї агенції в Україну, на Запорізьку АЕС. Його виступ дещо перевищив очікування авторів жартів, що гуляли інтернетом: місія МАГАТЕ дійшла до висновків, що (1) ЗАЕС – найбільша станція в Європі, (2) якщо шарахне – так шарахне. У Гроссі все ж таки виступ був більш серйозний. Серед головних мессиджів – ситуація на ЗАЕС неприйнятна, її співробітники працюють в екстремально складних умовах, військова техніка, що знаходиться всередині ядерного об’єкта, має бути виведена, оператори на станції повинні мати змогу повернутися до нормальної повсякденної роботи. Він закликав «усі сторони» забезпечити ефективне управління ланцюжками постачань та відновлення всіх можливих шляхів комунікацій. Він висловив готовність очолюваної ним агенції надати відповідну допомогу після оперативних консультацій зі «сторонами».
До засідання долучився Генеральний секретар ООН Антоніо Гуттеріш (як же без нього?), хоча традиційно повівся ще нудніше за Папу Римського. Подяка на подяці на адресу МАГАТЕ, заклики до спільних дій, домовленостей «між обома сторонами» тощо.
Як завжди: у вашу хату вліз злодій, все там руйнує, б’є членів вашої сім’ї, повідкривав газові конфорки на плиті і погрожує запалити сірника, а коли ви влупили йому поміж очей і викидаєте за двері, деякі сусіди починають розповідати, що ви маєте з ним сісти і домовитися, як ділити ваше майно і по яких днях тижня він може ґвалтувати вашу жінку.
На підтвердження тому, які ідійо…, себто нерозумні люди, ті міжнародні чиновники, котрі патякають про дві сторони грізно блимнув лисиною НєБєнзя і розповів, як росіяни – і винятково вони – рятують, бережуть і забезпечують роботу ЗАЕС (забезпечують люди, які не мають уявлення про існування туалетів у приватних будинках?). Звісно, поскаржився на ЗСУ і висловив певне роздратування виступом Генсека, який не зробив винними українців (плюс в карму Антоніо Гуттерішу).
Американський дипломат просто висміяв недолугий перфоманс НеБєнзі, відзначивши, що кризова ситуація навколо ЗАЕС є результатом російської неспровокованої агресії проти України. Так само і делегатка Великої Британії зазначила що росія «грає в рулетку з ядерною безпекою» і піддає ризику життя мільйонів людей. Ерефія може негайно вирішити проблему, вивівши свої війська з усієї території України. Добре дав по носу росіянам і Постпред Албанії, в унісон говорили представники Ірландії, Норвегії, Франції, Німеччини… Представники країн Латинської Америки та Африки, а також Азійсько-Тихоокеанської регіональної групи, яким начхати на ядерну безпеку в Європі, обійшлись високими фразами про важливість ядерної безпеки для людства. Український Постпред Кислиця, з легким сарказмом відзначивши сміливість і професіоналізм делегації МАГАТЕ, традиційно гидливо витер об НеБєнзю ноги і також наголосив, що головним результатом спільних міжнародних зусиль має бути відведення російського військового та цивільного персоналу з території ЗАЕС та Енергодару загалом.
Вже наступного дня, 7 вересня, РБ ООН зібралася на своє 9126-те засідання, щоб обговорити загальну гуманітарну ситуацію в Україні у контексті російської агресії. Брифінгуючи Раду, заступниця Генсека ООН з питань політики та миробудівництва Роземарі ДіКарло навела невеселі цифри жертв серед цивільних, а також біженців і внутрішньо переміщених осіб в результаті російської повномасштабної агресії: 13917 цивільних осіб постраждало, понад 6,9 мільйона ВПО, більш як 7 млн. біженців на території всієї Європи. Вона також висловила занепокоєння у зв’язку зі створенням рашистською федерацією «фільтраційних таборів» на окупованих українських територіях та наголосила на необхідності доступу представників МКЧХ та Моніторингової місії ООН з прав людини до всіх, ув’язнених ерефією у зв’язку з війною, українців. Тему фільтраційних таборів, грубих порушень окупатами прав людини в Україні та доступу до ув’язнених продовжили Помічниця Генсека ООН з прав людини та керівниця Нью-Йоркського офісу УВКПЛ Ільзе Брандс Керріс, а також громадська активістка з України Олександра Дрік.
Виступи делегацій засвідчили, що якихось кардинальних змін у позиціях їхніх країн не відбулося: повна підтримка з боку партнерів (окрім членів РБ, нас прийшли підтримати представники Італії, Польщі, Словаччини, Латвії), дуже приблизне уявлення про ситуацію у делегацій країн, що розвиваються, чергові ідіотичні спроби ерефії виправдатися. І виправдатися не стільки перед міжнародним співтовариством, скільки перед Смоленською площею та особисто Сумною Конякою лаврової масті (дивіться, ми тут впахуємо, як коні) та перед російською публікою (паглядітє, как наш Вася ім врєзал). І Вассілій (так його пишуть у ООНівських прес-релізах) таки врізав. Просто поміж очей. Самому собі. Тому аж сльози з очей котилися, коли говорив про кляту західну пропаганду вкупі з українською. Удар, вочевидь, був такий важкий, що НєБєнзю понесло аж до військової бази США у Гвантанамо (США ж, мовляв, не дозволяє ООН відвідувати злочинців, які там утримується в тюрмі).
Щоб остаточно добити Вассілія, забракло на цьому засіданні витончених знущань Кислиці, але того дня він віддав карти в руки своєї нової заступниці, яка тільки-но вчиться. Текст виступу був гарний і правильний, але зачитаний без душі.
І 8 вересня, проанонсоване напередодні НєБєнзєю: «сьогодні я дурень, але взавтра я вам усім покажу! Ми проведемо засідання, присвячене СПРАВЖНІМ загрозам міжнародному миру та безпеці, спричиненим поставками іноземних країн зброї Україні».
Отримавши чергову порцію матюків і удар копитом по лисій макітрі від Сумної коняки, НєБєнзя і його посіпаки провели таку підготовчу роботу до засідання, що навіть, вперше за останні півроку спокійно спали (звісно, не без десятка чарок міцного снодійного кожен, але спали). Наступного дня по обіді (Вассілій навіть не їв від радісного хвилюючого очікування) Раду Безпеки, на засіданні номер 9127, пробрифінгувала «на прохання російської федерації» з питання «надання Україні летальної зброї» заступниця Генсека і висока представниця (насправді геть невисока – ані за фізичними, ані за моральними якостями) з питань роззброєння Ізумі Накаміцу. Вона повідомила, що з часу російського вторгнення в Україну 24 лютого, наша країна отримала для своєї оборони від низки країн чимало військового обладнання та систем. Інформація про такі передачі широко оприлюднювалася відповідними урядами. А далі, зреагувавши на грізне поблискування нєбєнзячої лисини Остапа, точніше Ізумі, раптом понесло. Вона заговорила про якусь незалежно підтверджену інформацію про передачу конвенційних збройних систем якимсь «місцевим озброєним групам» в Україні (цікаво, хто то такі?), стурбованість щодо широких потоків зброї на «вражені конфліктом території» та закликала держави, які надають Україні зброю, послуговуватися ООНівським Рєєстром конвенційної зброї (щоб ви, жіночко, негайно здавали цю інформацію московитам – одразу напрошується коментар). Повторила пані Накаміцу вже озвучені напередодні цифри УВКПЛ щодо цивільних жертв, але уже з жирним натяком, що спричинені вони були саме поставками Україні згаданих озброєнь. Словом, було досить несподівано, гидко і прикро за Японію, яка безумовно підтримує Україну. Можуть сказати, що Ізумі Накаміцу як висопосадовиця секретаріату ООН є геть незалежною особою. Але не у японському випадку. Свого часу, маючи чимало друзів серед японських колег, дізналася від них, що Японія, з метою заохочення своїх дипломатів до роботи в секретаріаті ООН, доплачує їм різницю у зарплатах, які вони отримують у секретаріаті і які б вони отримували в японській місії при ООН (мені тоді це слухати було смішно, особливо на фоні розповідей старших колег, які за часів СРСР отриману у секретаріаті зарплату здавали радянському бухгалтеру і отримували натомість скромні виплати, належні дипломатам УРСР). Це до того, що під час двосторонніх бесід з японською стороною нашим дипломатам можна цілком порушити питання негідної поведінки їхньої співробітниці, з брифінгу якої 8 вересня стирчали величезні немиті вуха російського осла, точніше коняки. Непогано було б також активніше працювати з цією пані нашим колегам в Нью-Йорку. Але то на перспективу.
Далі російські шулери дістали із засмальцьованого рукава карту Драгани Тріфковіч, директорки якогось Центру стратегічних досліджень (вочевидь, чергової ГОНГО), яка наголосила на необхідності «врахування аргументів обох воюючих сторін» (на цих словах Вассілій радісно рохнув і боляче стукнув ногою по кісточці свою підлеглу, що сиділа позаду свого шефа: «записуй-записуй!!!»). Тріфковіч також наголошувала, що зброєю, яка поставляється нашій крані західними державами, вбивають цивільних, незалежно від того, розмовляють вони українською чи російською мовою, і несла іншу подібну маячню. А коли дійшло до «обстрілів українцями центру утримання в Оленівці» навіть африканським делегатам стало зрозуміло, хто й звідки притягнув цю особу і де їй проводили інструктаж. Вассілій НєБєнзя радісно переспівав Трішковіч (точніше, то вона перед цим переспівувала його), вчергове насипався на підступних НАТО, ЄС, США та Велику Британію, а також утворене ними «неонацистське гніздо у Києві» – тому у московитів не було іншого виходу, як напасти на Україну. На цьому пасажі Вассілій наказав підлеглим особливо акцентувати у написанні звіту до москви (як він тонко передав посили Ху@ла). Про виступи інших членів РБ, таких, як США, Велика Британія, Албанія, Франція, які говорили про суверенне право України захищатися, НєБєнзя писати заборонив. Про виступи африканців, котрі, за метким висловом Олександра Мацуки, «не дуже второпали, про що йде мова, а тому говорили про все підряд, навіть про зміну клімату», – будь ласка, пишіть, а от про виступ посла Мексики, де той зауважив, що завезення на територію України важкої зброї, а саме протиповітряного комплексу «Бук» вже призвело до трагедії з цивільним літаком, – не смійте навіть згадувати: ні про виступ, ні про посла (чергове браво нашому Послу у Мексиці Оксані Драмарецькій). Нєщасний НєБєнзя взяв слово вдруге, спробувавши відгавкатися у відповідь на виступи вищезгаданих «недружніх делегацій», особливо обурився заявами представників США та Великої Британії про те, що ерефія купує зброю у Ірану та КНДР. «Покажіть, покажіть мені докази,» – нервово бубонів він.
Постпред України Сергій Кислиця ще більш зіпсував НєБєнзі настрій, вчергове провівши паралелі між боротьбою цивілізованого світу з Гітлером, а нині з путіним, нагадавши про численні порушення росією Статуту ООН та зловживання ерефією своїм членством в РБ.
Про виступ Кислиці і навіть саму присутність на РБ Вассілій заборонив згадувати у звіті взагалі. Під загрозою звільнення. Тому, у терміновій телеграмі на Смоленську площу за підсумками ініційованого ерефією засідання РБ було цілком наведено лише виступи Ізумі Накаміцу, Драгани Тріфковіч (з проханням виділити постпредству ерефії більше коштів на гонорари) та самого НєБєнзі. Навіть Китай, виступ якого був настільки нейтральним, що його не можна було ажніяк витлумачити на користь ерефії не згадали. «Засєданіє подтвєрділо полноє поніманіє россійской позіціі і єйо полную бєзаговорочную паддєржку,» – продиктував Вассілій підлеглим заключне речення.
І пішов вчергове напиватися з горя.
Оксана БОЙКО
