Quo vadis, куди прямуєш, українська дипломатіє?

Або продовження дуже особистих поглядів та оцінок.

Є у мене улюблений намальований персонаж – розумний песик, в окулярах, у краватці-метелику, який проголошує: зберігай спокій та перевіряй інформацію!

Прекрасна порада. Намагаюся завжди ретельно перевіряти інформацію. Трохи гірше із збереженням спокою. Сподіваюся, Вам зрозуміло – війна та все, що з нею пов’язано. Але інколи позбавляють спокою речі, здавалося б, ну зовсім емоційно незабарвлені. Такі, наприклад, як обговорення громадськістю до другого читання у Верховній Раді законопроєкту «Про внесення змін до Закону України  «Про дипломатичну службу» щодо вдосконалення проходження дипломатичної служби». Звичайне обговорення, хіба тільки залучення громадських організацій викликає радісне схвалення. Зберігаю спокій?

Та-ні… Пам’ять видає «на гора» спогади з Алматинського періоду, коли за ініціативою української сторони Казахстанським МЗС було ухвалено рішення про розширення меж консульського округу та надано мені нову консульську екзекватуру, а рідне МЗС… відкликало до Києва, на пенсію… Пам’ять нагадує про тих успішних колег, у т.ч.- Надзвичайних і Повноважних послів, яким поставили крапку у кар’єрі, бо вони – розумні та авторитетні, могли претендувати… Пам’ять нагадує про колег з Консульської служби, ставлення до яких було, м’яко кажучи, зверхнім, заробіток яких був – хоч смійся, хоч плач…

Але не тільки тому я так емоційно сприйняв і обговорення, і сам законопроєкт.

Цифра – наше все

Помічено, що на людей і справляють враження, і впливають цифри. Переконують. Змушують… Правда, ними, – і цифрами, і, за їх допомогою – людьми, так виглядає, не дуже важко маніпулювати. Достатньо, наприклад, використати цифри 73 і складається враження всенародної підтримки. Але… Але цифри, варто про це пам’ятати, при необережному, дилетантському, необдуманому використанні можуть зіграти з авторами злий жарт.

Нещодавно, наприклад, пресслужба МЗС, рекламуючи африканську поїздку Міністра пана Дмитра Кулеби, зробила наголос на кількості годин, проведених Міністром у літаку, та на тисячах подоланих кілометрів. А результати відвідин трьох країн з одного боку континенту у той час, коли за вказівкою Москви, використавши як привід нетримання язика одним з діячів не дуже відкритої структури, з іншого боку континенту дві держави розірвали дипломатичні відносини з Україною, підсумки візиту виявилися тими цифрами затіненими.

Взагалі, інколи просто не встигаємо за кількістю. Наприклад, за кількістю дипломатій. Скільки їх? Традиційна, дипломатична дипломатія, що регулюється міжнародно визнаними документами, і консульська.  Також і економічна, воєнна, культурна, наукова, і такі тепер популярні – кулінарна, і… і…

А тепер, можливо це тільки для мене, людини, яка народилася у першій половині минулого століття , незвична – віртуальна… І кібернетична….

Хоча, стосовно кібернетики, а я пам’ятаю її в радянській пропаганді як «продажную девку империализма», маю, на щастя, особистий,  сімейний досвід.

Уже якось згадував у соцмережах, що у 70-ті роки минулого століття старша сестра моєї дружини – Світлана Кочура – була однією з першопроходців, з чи не перших наукових співробітниць нового у Києві Інституту – Інституту кібернетики. Працювала в царині економічної кібернетики з академіком О.О.Бакаєвим.

Одним з керівників дисертації моєї дружини Олени, імуногематолога, був академік В.С.Михалевич…

Я був особисто знайомий з ними, а в академіка В.В.Шкурби брав колись інтерв’ю для радіожурналу «Старшокласник». Читав М.М.Амосова про медичну кібернетику, читав і книжки Норберта Вінера…

Але про дипломатичну кібернетику, зізнаюся, не чув. Про неї в різних країнах – від США до Китаю, Канади, Японії, Аргентини, ПАР – не читав… Тому – зацікавився. А ще подивився, хто з дипломатів, з яким багажем і політичним, і діловим, очолює на посаді заступника Міністра цифровізацію, перехід до кібернетичної та віртуальної дипломатії. Подивився і ще подивлюся – чи з’являться, скажімо, у ННІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, у ДАУ імені Г.Й.Удовенка , у тих університетах, які готують кадри міжнародників, кафедри віртуальної та кібердипломатії?

А ще, ще дуже непокоїть мене, як ця віртуальна дипломатія буде захищена від кібертерористів. Згадав, уже вкотре, листопадову, 2019 року, конференцію Центру дослідження росії (керівник – Його Високоповажність пан Володимир Огризко), присвячу викриттю тероризму у внутрішній та зовнішній політиці росії, де цій проблемі було приділено значну увагу. І проблема нікуди ж не зникла.

Отож, так воно вийшло, що до поради мудрого песика – зберігати спокій – знову не прислухався. Можливо, тому, що у житті мав чимало прикладів, коли справи підмінювалися красивіими та модними словами … І тому-то цифра, хоч і дуже це сучасно, ще – не наше все.

Цифри та долі людей

14 серпня пресслужба МЗС, речник Міністерства повідомили, що МЗС активно працює над цифровізацією консульських послуг. Це, вони у Міністерстві вважають, дозволить і значно покращити надання консульських послуг, і зменшити  навантаження на консульських працівників.

Важливо? Поза сумнівом! Бо мільйони, підкреслю, мільйони наших громадян, особливо – з початком повномасштабного російського вторгнення, окупації, терору, знущання, геноциду змушені були залишити свої житло, роботу, залишити рідні краї та шукати порятунку. У т.ч.- за кордоном. І доля цих мільйонів безпосередньо стосується й консульської служби. Яка взаємодіє на всіх рівнях з державними органами, з громадськими, благодійними організаціями країн, де знайшли тимчасовий прихисток українці, з роботодавцями тощо.

Тому увага до роботи Консульської служби, її співробітників, законодавча підтримка, переконаний, і на часі, і дуже важливо.

Про це, зокрема, я писав і в ПіКу у кількох матеріалах –

Біла краватка, чорна краватка.

Quo vadis Або чорна краватка – білі капці

І знову – неспокій. Бо на пам’яті порівняно нещодавнє – травень 2023 – слухання у Комітеті Верховної Ради з питань  зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва питання роботи Консульської служби України в роки війни. 11 травня – слухання, 31-го-оприлюднення рекомендацій і … і – все…

Тому звернення до проблем консульської служби, зокрема, кадрових на рівні законодавства можна тільки вітати. Втім, зачекаємо на результат.

І не просто зачекаємо, а активно обговоримо згаданий на початку законопроект.

Перепрошую!

Олег БАЙ, Надзвичайний і Повноважний Посланник, Член Української асоціації зовнішньої політики