Путін звільняє камери в кримських тюрмах. Вкрай потрібні місця для російських в’язнів
Кримчани, на думку Аксьонова, радіють, що звільнилися від згубної інформації
Державна зрада, шпіонаж, насильницьке захоплення влади, воєнізований бунт, екстремізм… Статті Кримінального кодексу Росії не встигають доповнюватися відповідними пунктами у відповідь на київський Майдан, «розгул» вільної преси чи свободи слова. Чому нам власне зараз стали цікаві всі ці пункти й підрозділи? Ми взагалі-то мало знаємо про проблеми Росії, пов’язані з внутрішньою політикою, судовою системою… Тобто нам здається, що багато, але насправді навіть слово «Магнітський» у нас асоціюється більше з американським законом і мало хто по-справжньому зацікавився трагічною історією цього адвоката. Тепер уся ця законотворчість хвилює нас ще й тому, що Росія стала тепер, вибачте, ще ближчою… Не в останню чергу завдяки Криму.
З останнього нововведення у КК РФ особливою популярністю в журналістів користується доповнення до статті 280-ї. Насамперед тому, що стосується людей, які можуть і мають моральне право говорити публічно. Бо за заклик до порушення територіальної цілісності Російської Федерації штраф у розмірі 300 000 рублів або три роки в’язниці – то звісно жах-жахливий. Але якщо бовкнеш «Крим – український» десь на телебаченні, чи, не дай Боже, черкнеш у Інтернеті, отримаєш трохи більше: виправні роботи або до п’яти років в’язниці! Закон набирає чинності в символічний день – 9 травня. Це саме той день, коли люди в Росії вийдуть на вулиці, аби виражати радість… Бо будь-що інше виражати з приводу цієї дати не можна (навіть закон про це відповідний готують).
Інша справа, що за деякими, давним-давно прийнятими Думою законами, можна засудити ще й за збудження ненависті або ворожнечі, а також за приниження гідності. А якщо при цьому погрожувати насильством з використанням засобів масової інформації, то винному можна «впаяти» штраф від 150 000 рублів або позбавити права займатися певною діяльністю на термін до п’яти років. Якою самою «певною діяльністю» – у законі, на жаль, не сказано. Як щодо позбавлення права займатися журналістською діяльністю Сергія Доренка за пропозицію знищувати людей на території інших держав, керуючись російським почуттям справедливості? Фраза була сказана під час ефіру, є документальне підтвердження… Сумно, що це одне з дуже багатьох підтверджень російської братньої «любові».
І тут, звісно, діє подвійний стандарт. Усе, що стосується громадян інших держав, їх інституцій можна сміливо паплюжити. Дуже нагадує ситуацію, коли російські депутати намагалися убезпечити діток від «поганих» комп’ютерних ігор. Погані вони були лише тим, що діти самі вибирали сторони, за яку хотіли «воювати». Бідні діти, за них уже все давно вибрали.
Уявімо ситуацію… 9 травня, десь у Криму… Купка студенів з українським прапором співає український гімн. Підходить міліціонер в українській формі (її поки не замінили на російську), називає він себе, щоправда, поліцейським, і говорить, що їх зараз арештують і судитимуть за законами РФ, бо вони своїми діями нахабно оскаржують статус Криму. Ну, не так звісно, скаже, а якось так: «Значит, вы говорите, Крым – бандеровский?». Але сюрреалізм на цьому не закінчується. Закони РФ поширюються на громадян РФ, чи не так? А ми – не громадяни, – говорять студенти й демонструють паспорти. Тоді ми вас депортуємо, – може відповісти псевдополіцейський. Куди депортуєте, ми тут живемо, – закінчать діалог студенти.
Далі для міліції-поліції доступна безліч правових ходів, але легітимність і законність, про яку так люблять говорити у російських ЗМІ, тут-таки вступає в конфлікт зі здоровим глуздом. За елементарною логікою, жителів Криму нікуди депортувати не можна – це ж бо їхній дім. Судити за порушення російського законодавства? А якщо вони досі громадяни України? У тих обставинах, в яких наразі перебуває півострів з його сумнівним статусом, – це буде суд століття!
Якщо ідея з гімном і прапорцем здається надуманою, висмоктаною з пальця, можна придумати щось інше… Фактично будь-що! Наприклад, закликом до насильницької зміни конституційного ладу можуть стати плакати чи написи відповідного змісту. «Крим – це Україна» – цілком згодиться! Головне тут – публічність. А з 9 травня треба обережніше себе поводити абсолютно всім користувачам Інтернету, адже кожен подібний допис на сайті – і за тобою прийдуть, як ФСБ за вологодським журналістом Романенком. Бідолага досі під слідством за те, що насмілився порівняти рідну область із Кримом і попросив ввести туди війська.
Самим же кримчанам мучитись лишилось недовго. Голова Роскомнагляду Олександр Жаров повідомив, що очистить інтернет-простір півострову від шкідливої інформації. Сергій Аксьонов тим часом висловився відвертіше: «Ми раді, що у нас немає згубного впливу незрозумілого телебачення, тому в людей гарний настрій».
Ми також раді, що в колишніх жителів України – гарний настрій. До речі, на українському сайті можна писати «колишніх жителів», бо незгода з ідеологічною установкою держави в нашій країні не карається штрафом чи позбавленням волі.
Насправді й у Росії всі ці закони навряд чи будуть так суворо «блюсти». І деякі мітинги там досі проходять без узгодження з владою (як напередодні кримського референдуму у Санкт-Петербурзі) і без розгону поліцією. Адже, починаючи з 9 травня, ФСБ теж опиниться перед дилемою: або знайти в тюрмах місце для 20-30% населення Росії (це мінімум, який не підтримує політику Путіна), або закривати очі на подібні випадки «сепаратизму». Однозначно можна сказати, що марш миру за свободу Криму від Росії в Москві вже не проведуть (завернуть навіть пропозицію), але й посадити якогось політика буде складно. Бо ж на сайтах тисяч блогерів можна знайти значно більш «забористості» пропозиції щодо долі півострова, ніж у Навального чи Новодворської.
То що, російська законотворчість зайшла на цьому місці в глухий кут? Це навряд. Очевидно, що поки все-таки діятимуть за старою схемою: вибірково. Вибірково не чіпатимуть Крим, вибірково чіпатимуть будь-яких «навальних». Проте, якщо хтось (приміром Аксьонов) сильно захоче вислужитись, слідуючи новим законам, то вже за місяць територія півострова стане зоною гучних конфронтацій. Можливо, саме для цього Путін і звільнив усіх засуджених у Криму? Тепер для кількох тисяч незгодних місця знайдуться. А там й інші заспокояться… Все-таки весна, 9 травня, згубної інформації майже нема. Чого б не радіти?
