Професор Бальцерович: «Росія не витягне Україну з кризи»

«У вересні був на Сході України і мав можливість зустрітися з тамтешніми членами Партії регіонів. Познайомився з людьми, які добре розуміють економічну ситуацію та мають більші амбіції, ніж бути придатком Росії. Багато з них прагнуть асоціації з ЄС», – каже професор Лешек Бальцерович, колишній віце-прем’єр і міністр фінансів польського уряду

– Минулого тижня Ви були в Києві та розмовляли з багатьма українськими політиками. Чому ця країна опинилася в глибокій кризі?

– Мав розмови як з лідерами опозиції, так і з деякими політиками Партії регіонів. Криза стала результатом поганої економічної політики та відсутності реформ. Відповідає за це не лише нинішня команда, але й попередня. Згідно з офіційними даними, ВВП України й надалі нижчий, аніж у 1989 році. Для порівняння – ВВП Польщі вдвічі вищий, а інші країни нашого регіону теж уже давно перетнули рівень 24-річної давнини.

Україна пройшла низку криз. У 2009-му її ВВП упав майже на 15 % не лише внаслідок зовнішніх стресів, а головне через те, що легковажна економічна політика призвела до надмірного зростання соціальних і державних витрат, а потім бульбашка лопнула. Це відбувалося за часів уряду попередньої коаліції, умовно названого «помаранчевим», коли його керівником була Юлія Тимошенко. А як до влади прийшов Янукович, то намагався протягом кількох місяців запровадити реформи, але вже через рік повернувся в наїжджену колію, загострюючи деякі патології.

– Коли вибухнула глобальна фінансова криза, а потім криза в деяких країнах сфери євро, з’явилися голоси, що вона викликана надмірною присутністю іноземного капіталу, зокрема в банках. В Україні більшість банків знаходиться в руках вітчизняного капіталу.

– Найбільший колапс виник там, де здійснювалася найгірша внутрішня політика. Механізм усюди однаковий – надмірні витрати держави, які в основному фінансуються зовнішніми кредитами. Що часто призводить до непосильного зростання кредитних ставок для підприємців і/або домогосподарств. Різко падає конкурентноздатність, що ще більше заохочує уряд до збільшення видатків.

Коли погіршується зовнішня ситуація, що, між іншим, проявляється в драматично зростаючому опроцентуванні кредитів, вибухає гостра криза. Це також стосується й України. Там найбільше потерпали банки з вітчизняним капіталом. Банки, які мали іноземних власників, іще донедавна підтримувалися центральним іноземним батьківським капіталом.

– Який вплив на структуру української економіки мають олігархи? Привласнили велику частину вуглевидобутку та важкої промисловості, що у Польщі в перші роки трансформації були серйозно скорочені.

– У Польщі від самого початку створювали такі економічні правила, щоб успіх звичайних підприємців не залежав від їхніх політичних уподобань, а лише від них самих. Я надавав цьому величезної ваги. І нам удалося збудувати систему досить рівноправного трактування підприємництва політично-адміністративним апаратом.

У цьому велика заслуга «Солідарності», що дивилася на руки чергових урядових команд. У державах, які постали з колишніх радянських республік – за винятком балтійських країн, – виникла найгірша модель капіталізму, тобто олігархічна. Там бізнес-успіх дуже залежить від політичних зв’язків, що деформує дії адміністративного апарату, прокуратури і судів. Призводить до занепаду конкуренції та до різноманітних патологій у державі. Коли буваю в Москві (а буваю там принаймні раз на рік), шокує мене те, що все там набагато дорожче, ніж у Польщі, хоча повинно бути дешевшим, бо ринок набагато більший. Думаю, що це наслідок відсутності конкуренції, який спричинила політична заангажованість.

– Чи справді олігархи є головною перешкодою реформування України?

– Олігархи бувають різними. Більшість із них хотіли б працювати в нормальній економіці та мати кращі відносини з Європою. Не думаю, що більшість із них марить про те, аби стати васалами російських олігархів. Частина з них – це добре освічені й талановиті люди. Це не означає, що я вихваляю олігархічний капіталізм. Важливо, аби цей плюралізм серед олігархів продовжував існувати.

– Хіба Україна приречена на поглинання Росією?

– Не думаю. Важливо, аби зберігалася здатність мобілізації опозиції в тих частинах України, де незалежність від Росії для суспільства дуже важлива. Істотним є те, щоб Захід виразно реагував на спроби скорочення нині існуючого плюралізму в Україні. Така потреба виникає з цінностей, які проголошує Захід, бо це має величезне значення для опозиції.

– Чому Україна не може впорядкувати свої фінанси?

– Чималу роль у цьому питанні відіграє корупція – урядові замовлення коштують більше, ніж насправді того варті, якби тендери відбувалися чесно. Але ще більше значення для бюджетної кризи мають урядові дотації на теплопостачання і газ. Як підрахував Світовий банк, без таких дотацій бюджет України був би збалансованим. Штучно здешевлений газ і теплопостачання для всіх, але з цього найбільше користаються багаті, бо мають величезні помешкання чи взагалі палаци. Роками забувають про пропозиції, як із такої системи виборсатися, – дати рекомпенсації найбіднішим, а не захищати багатих. Якби таку систему впровадили, велика частина бюджетних проблем України була б розв’язана. Таку систему в Польщі та в інших країнах Центрально-Східної Європи запровадили вже у перших роках реформ.

– Чи серед політичних еліт України існує усвідомлення необхідності таких реформ?

– У вересні був на Сході України і мав можливість зустрітися з тамтешніми членами Партії регіонів. Познайомився з людьми, які добре розуміють економічну ситуацію та мають більші амбіції, ніж бути придатком Росії. Багато з них прагнуть асоціації з ЄС. Також розуміють, що така асоціація означає необхідність здійснення реформ, необхідних для стабільності й розвитку економіки України.

– Яка тут позиція Віталія Кличка? Він лише знаменитість чи також реальний політичний лідер?

– Сприймається як людина не з політичного істеблішменту, що є певною перевагою. Деякі мої співрозмовники справедливо підкреслювали, що йому бракує ораторського досвіду, але я особисто вважаю, що відсутність уміння вправної розмови менш істотне в політиці, ніж сила характеру і спротив. А цього в Кличка точно не бракує. Досяг величезного успіху поза політикою, та якщо і в неї занурився, то, думаю, що має більші амбіції, ніж управління якимось урядом.

– Чи порозуміння Януковича з Росією детермінує подальшу участь України?

– Коли виїжджав із Києва, деталі порозуміння були невідомими. Росія повинна знизити для України ціни на газ із 400 до 260 доларів за тисячу кубометрів, але запитання: стосовно якої кількості відібраного газу? Вже нині деякі олігархи мають особисті угоди й імпортують газ за нижчими цінами. Порозуміння повинне поновлюватися щоквартально, а це означає, що Росія хоче тримати Україну на короткому повідку.

Щодо обіцянки кредиту обсягом 15 мільярдів доларів, то тут теж потрібно почекати на її реалізацію. Опозиція слушно вимагає оприлюднення ключових деталей і умов, на яких буде здійснена російська допомога. Цієї допомоги може вистачить, аби Україна у найближчі місяці уникнула краху, але не забезпечить її розвитку. Для цього необхідні реформи, за підтримки яких Україна могла б отримати більше, ніж запропонувала Януковичу Росія.

– Чи опозиція в змозі їх здійснити? Чи взагалі хоче їх?

– Від моїх українських співрозмовників дізнався, що опозиція вимагає, аби абсурдно низький вік виходу на пенсію був іще нижчим. Розмовляв із колишнім міністром фінансів Віктором Пинзеником, якого знаю багато років. На його думку, якби уряд Януковича мав намір підписатися під програмою реформ, що передбачає угода з Міжнародним валютним фондом, то опозиція могла б до цього долучитися. Водночас політики з Партії регіонів, з якими розмовляв, після деяких роздумів визнали, що така політична конструкція створила б можливість виходу з економічної кризи. Можливо, потрібна зовнішня підтримка, що заслуговує на довіру, у цьому питанні.

Переклад з Wyborcza.pl