Про ЗАЕС, радіаційний вітер і напіврозпад клітин головного мозку російських дипломатів у Нью-Йорку

Ситуація навколо Запорізької атомної електростанції, захопленої дикими мокшанськими племенами, які тепер тримають у заручниках персонал ЗАЕС, як і населення навколишніх територій, особливо міста Енергодара, викликає у представників міжнародного співтовариства навіть не традиційну стурбованість, а справжній страх.

Адже, у разі, якщо ситуація вийде з-під контролю, ядерна катастрофа на найбільшій у Європі АЕС матиме наслідки не лише для України. Про це говорять ще з початку березня цього року, коли російські війська окупували Енергодар і вдерлися на територію ядерного об’єкта. Це якби дика, хвора на сказ мавпа пробралася в командний пункт і сіла за пульт управління ракетної установки. Але не будемо ображати мавп.

11 серпня китайське головування у Раді Безпеки  ООН провело засідання в рамках тематичного пункту порядку денного під красномовною назвою «Загрози міжнародному миру та безпеці», присвячене ситуації навколо ЗАЕС. Його ініціатором  виступила… ерефія.

Для членів Ради провів брифінг Генеральний директор Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі. Він запевнив, що з самого початку російської агресії (пан Гроссі говорив притаманною міжнародним чиновникам обережною мовою, назвавши російську агресію конфліктом, який невідомо хто і чому розпочав), його агенція регулярно відстежує ситуацію, перебуваючи у тісному контакті з українською владою. МАГАТЕ також координує зусилля з іншими країнами з метою надання нам допомоги у підтриманні безпеки об’єкта, зокрема, йдеться про забезпечення персоналу захисним екіпіруванням чи радіаційними моніторами. Агенція вже здійснила за увесь цей час 9 місій в Україну, включно з відвіданням її представниками Південноукраїнської АЕС та Чорнобиля. Проте потрапити на ЗАЕС вони представники так і не мали змоги. Р.Гроссі нагадав усім про небезпеку обстрілів ядерних об’єктів, відзначивши, що це може призвести до найсерйозніших наслідків. Водночас він певною мірою заспокоїв членів РБ, що експерти МАГАТЕ наразі не бачать негайної загрози ядерній безпеці в результаті обстрілів чи інших воєнних дій навколо ЗАЕС, хоча за його словами, все може змінитися в будь-який момент. Тому очільник МАГАТЕ закликав традиційно «обидві сторони» співпрацювати з його агенцією  і якомога швидше забезпечити допуск експертів МАГАТЕ до Запорізької атомної електростанції.

Знервований і змучений відпусткою, під час якої не обійшлося без відвідання конюшні на Смоленській, де він неодноразово отримав батогом за недостатню роботу,  постпред країни-терориста Васілій НєБєнзя кинувся у бій. Войовничо виблискуючи зіпрілою від напруги лисиною, він звинуватив ЗСУ в застосуванні важкої артилерії проти Запоріжжя 5 серпня, насипався на українську владу через відмову підписувати разом з його країною ініційований МАГАТЕ тристоронній документ та розповів, як ерефія дотримується усіх, яких тільки можливо, безпекових норм і принципів. Його колеги споглядали цей перфоманс зі скепсисом, переглядаючись час від часу із мовчазним запитанням в очах: як можна так нахабно брехати?

Український Постпред Сергій Кислиця змусив НєБєнзю пріти ще більше, нагадавши про добре всім відому здатність ерефії до брехні, саботажу та приховувань інформації, проілюструвавши це конкретними прикладами, включно з фактами обстрілів рашистськими військами міста Енергодара та Запорізької атомної електростанції, мінування підходів до неї та безвідповідальну, небезпечну поведінку у поводженні з ядерним об’єктом. Він привітав прагнення МАГАТЕ  відрядити свою місію на ЗАЕС і запевнив у готовності України надати цій місії необхідного сприяння. Для зменшення рівня небезпеки навколо Запорізької атомної станції Кислиця запропонував російському постпреду простий покроковий план, «який навіть школяр зрозуміє»:

• вголос і чітко оголосити, що росія дозволяє негайний і безумовний візит до атомної станції очолюваній МАГАТЕ місії;
• розмінувати територію й обладнання ЗАЕС;
• вивести росії свій військовий персонал та вивезти зброю з території атомної станції.

«Ніхто з нас не може зупинити вітер, який містить радіацію. Але чим швидше ми зупинимо росію, тим швидше Європа та світ зможуть знову почуватися у безпеці,» – художньо завершив свій виступ Кислиця.

Старий двієчник НєБєнзя у ході цієї промови щось старанно занотовував але, як виявилось, не пропонований Кислицею план порятунку ЗАЕС, а накидав собі на папері тези для відгавкування (краще б цього не робив, а слухав, що говорять інші).

Як і слід було очікувати, значна кількість країн-членів РБ (зокрема, США, Велика Британія, Франція, Албанія, Норвегія, Ірландія) піддали ерефію гострій критиці, наголосивши, що причиною кризи навколо ЗАЕС є незаконне, неспровоковане вторгнення країни-терористки на територію України та висловивши підтримку нашій державі в межах її міжнародно визнаних кордонів. Сполучені Штати, до речі, представляла Заступниця секретаря з питань контролю за озброєннями та міжнародної безпеки Бонні Дженкінс (таке представництво свідчить про серйозність для США обговорюваної проблеми). Африканці – Гана і Габон, так само як і Бразилія чи  ОАЕ, традиційно обійшлися загальною риторикою про важливість миру і безпеки в усьому світі. Представник Кенії пішов дещо далі своїх одноконтинентників, висловивши повагу до територіальної цілісності та суверенітету України. Представник Індії, котру через далекі відстані навряд чи турбує можливість ядерної катастрофи у серці Європи чи якість життя людей у цій частині планети, а от зерно з України та продукти харчування і добрива з ерефії – так, турбують і навіть дуже, привітав ініціативу Генсека ООН, яка дала можливість здійснювати цей експорт.

Представник Мексики, як і багато інших, нагадав про документи Генеральної конференції МАГАТЕ 2009 р.: будь-яка атака чи загроза ядерним об’єктам мирного призначення є порушенням принципів Статуту ООН, міжнародного права та Статуту МАГАТЕ.  Він закликав росію (не «примарні сторони», а саме росію) поважати зобов’язання, згідно із зазначеними документами, – не піддавати нападам цивільні об’єкти, і це включає утримання від невибіркових або непропорційних нападів. Дуже прогресивна як для Мексики риторика – браво нашому Послу у цій країні Оксані Драмарецькій.

Китайський Постпред Чжан Дзюнь, він же голова РБ у серпні, у своєму виступі в національній якості практично переспівав брифінг Гросі, згадав про «кризу в Україні», «всі сторони» і таке інше загально-описове ні про що, і наголосив на важливості відвідання ЗАЕС експертами МАГАТЕ.

І делегації пішли по другому колу. НєБєнзя зачитав свої нотаточки пустивши сльози і соплі, що його білу і пухнасту країну всі західні вороги несправедливо оббріхують, наприклад, звинувачують у вчинених у Бучі та Краматорську звірствах саме її, а не Україну. Він згадав Amnesty International, але не дуже добрим словом, вважаючи, що таким чином хитро відведе підозри від російської тісної співпраці з цією НУО. Проте зроблено це було настільки неоковирно, що гендиректорка АІ Аньєс Каламар гидливо пирхнула, дивлячись трансляцію. Коструляпаючи Васілію Алєксєічу цю домашню заготовку, російські дипломати на 67-й стріт украли у нашого Постпреда Кислиці неодноразово використовувану тим фразу щодо необхідності називати речі своїми іменами («to call spade a spade»). Наприкінці НєБєнзя заявив, що, виявляється, саме російські військові оберігають Запорізьку атомну станцію, в іншому випадку – «українські націоналістичні сили використають її для своїх найжахливіших провокацій». Звісно, представники США, Великої Британії та України, також взявши слово вдруге, поставили цього балакуна на місце, і засідання в цілому завершилось традиційно: говорили-балакали, потім сіли заплакали. Але осад залишається неприємним.

Ініціювання ерефією скликання засідання РБ щодо ситуації навколо ЗАЕС та нєбєнзіни просторікування щодо провокацій можуть свідчити про те, що у рашистських монстрів уже розроблена детальна програма таких провокацій, наслідком яких можуть стати тисячі невинних жертв. Не тільки на території ненависної московитам України, але й Болгарії, Румунії, Молдови, інших країн на півдні від нашої країни.

А одночасно путінські посіпаки порозкидають уламки ракет, назбираних десь навколо своїх колишніх складів зі зброєю, розтрощених українською артилерією, які потім пред’являть авторитетній міжнародній делегації експертів у складі журналіста з КНДР, окультиста з Венесуели, парочки сирійських чиновників, актора Стівена Сігала та когось з Amnesty International. Як свідчення обстрілу українцями самих себе.

Звісно, тим монстрам на чолі з кремлівським людожером ніхто не повірить, навіть Нікарагуа. Але постраждають люди. І це найстрашніше. І надія тут не на міжнародне співтовариство та його організації, які висловлять занепокоєння, обурення чи засудження, або навіть позбавлять Кабаєву з нащадками відвідувати ресторани у швейцарському кантоні Во.

У мене особисто надія на Туреччину і боягузливість бункерного діда. Якщо, у разі найгіршого розвитку подій на ЗАЕС, мінливий вітер занесе хоч одну радіаційну пилинку на землю чи територіальні води Туреччини, її президент Реджеп Тайїп Едорган змусить стару кремлівську міль до скону сидіти у бункері і жерти там старі, цвілі килими.

Воно це знає, і саме цього боїться.

Оксана БОЙКО