Право на звернення: як допомогти українським адвокатам захистити права громадян
Проблему можна вирішити, якщо експертне середовище та державні органи, включаючи Офіс Президента, не залишаться байдужими, пише для ПІКу адвокат Андрій ДЕНИСЕНКО.
Ця стаття є продовженням матеріалу «Що намагається приховати ОПУ: історія одного адвокатського запиту», опублікованого 7 жовтня. У рамках експертної дискусії, про яку йшлося у минулому матеріалі, я пропоную розглянути проблему, яка є дуже чутливою та неприємною для вітчизняної адвокатури та у сфері дотримання законних прав громадян України у цілому.
Як відомо, українські адвокати значно обмежені у комунікації з державними органами, хоча дуже часто захист прав їхніх клиєнтів вимагає саме такої комунікації. У більшості випадків адвокат, намагаючись отримати інформацію від державних чиновників – навіть інформації, яка не стосується державної таємниці, – зіткається зі стіною мовчання: його запити ігноруються або, у кращому разі, починається безкінечний процес відфутболювання запиту від одної установи до іншої.
Така ситуація є прямим порушенням ст. 59 Конституції України, яка гарантує кожній людині право на професійну правничу допомогу. Однак у випадку, коли справа вимагає отримання інформації від державних органів, адвокат часто не може надати своєму клієнту таку допомогу, оскільки в нього відсутній відповідний правовий інструментарій.
Між тим в українському правовому полі подібний інструментарій таки існує. Причому дуже докладно і професійно прописаний: мова йде про дуже поширену практику депутатських звернень, якою регулярно користуються народні депутати.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», депутатське звернення – це «викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції».
Адресати звернення зобов’язані розглянути його протягом 10 днів з моменту одержання і дати письмову відповідь не пізніш як на другий день після розгляду. Якщо розглянути звернення у визначений строк неможливо, депутата повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.
Народний депутат, який направив звернення, має право бути присутнім при його розгляді. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення, зобов’язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити депутата про час і місце розгляду звернення.
Зазначимо ще один важливий момент: згідно із законодавством, дати депутату відповідь зобов’язаний саме той орган, до якого було направлено звернення. Таким чином зникає фактор відфутболювання з інстанції до інстанції, що значно заощаджує час розгляду запиту.
Фактично, весь цей добре і професійно прописаний інститут депутатського звернення – це і є той самий інструментарій, якого зараз вкрай не вистачає українській адвокатурі. Депутати займаються важливою справою – законотворчістю, однак функція адвокатів ще важливіша: вони допомагають громадянам добитися дотримання цих законів та гарантованих законами прав. Тож наділити адвокатуру правом на звернення, подібного до права депутатського корпусу, – це означає зробити чималий крок у сфері правового захисту кожного українця.
Технічно це може бути втілено шляхом додання до Закону України «Про адвокатуру» статті, аналогічній ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України». Утім, варто законодавчо зазначити, що право адвокатів на адвокатське звернення не є абсолютним. Принцип реалізації цього права полягає в тому, що викладені в адвокатському зверненні пропозиції, вказівки та вимоги повинні відповідати Конституції та законам України та можуть стосуватися лише питань, пов’язаних саме з адвокатською діяльністю.
Запровадження інституту адвокатського звернення дійсно може стати не декларативним, а реальним кроком до перетворення України на правову державу. Тож я закликаю експертне середовище, народних депутатів та представників державних органів, включаючи Офіс Президента України, долучитися до професійного обговорення цього питання та подальшого втілення його у життя.
