Повії – за міцну Сім’ю! ПР – за єдність України… з Росією
ЦЕ ЗАБУТЕ СЛОВО – МОРАЛЬ. ЧАСТИНА ТРЕТЯ. ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНА
Маленька, але теж – подія. Відремонтували «безперервник» на дачі, не залежимо від періодичного відключення електрики. Тепер можна після дня стояння на холоді – гарячий душ… Краса!
А ще – можна інколи переключатися на російські телеканали. Подивитися, послухати – і знову – під душ, щоб змити оту пропагандистську гидоту.
Дивитися та слухати, на превеликий жаль, необхідно. Чому? Один мій друг, який дуже давно живе за кордоном, сказав учора по «Скайпу» таке: «Ми дивимося російський канал (іншого немає) і розуміємо, що у вас – з точністю до навпаки. А ще бачимо – чиї вуха стирчать…»
От і мені випало подивитися учорашній вечірній випуск «Новостей» на 1-му російському і «насолодитися» тими вухами (http://www.1tv.ru/news/world/248376). Тема – не нова, але нині, як вважає російська пропаганда, на часі – неминучий розкол України.
Зробімо, однак, невеличкий ліричний відступ.
Секс-меншини і «Путін»
Склалося враження, що тільки непересічний геній глави партії та уряду («со товариші») міг додуматися до організації та проведення одноденного безстрокового «антимайдану», незворушно (не гірше від сумновідомого співака) виконати своє подиву гідне соло на початку, перейнявшись цього разу не лопатами, цінами на капусту, а…сексуальними меншинами. Не коментуємо, у кого що болить.
Звернімо увагу, що дійство відбувалося під гаслами ЄДНАННЯ України.
Цьому гаслу, зокрема, дуже відповідали виступи. І не лише виступ якогось нардепа з відповідним прізвищем (каюся, не запам’ятав), що завершувався спробами змусити втомлених і обдурених учасників «антимайдану» скандувати: «Пу-тін! Пу-тін!» (мабуть, як звернення до гаранта єдності України чи до реального замовника та господаря ініціаторів «антимайдану»), а й багатьох інших. Не хочу зайвий раз згадувати – рекламувати, багато хто бачив.
Вони були «за» єднання України. Але…зі східною сусідкою.
Такі заклики до національної єдності нагадували мені, перепрошую, анекдотичні гасла: «Вовки – за вегетаріанство!» чи «Повії – за міцну сім’ю!», відомі, припускаю, кожному з нас.
У той саме час
Що ж до єднання в Україні прагнення правлячої партії чи не найточніше сформульовані саме одним із авторів російського Першого каналу. Звичайно, тут і загальний посил – ані європейцями, ані росіянами українці вже не стануть. І історико-аналітична маячня: неможливо змусити жити разом українців, росіян, кримських татар, євреїв, русинів…
Під це, звичайно, наводяться цитати і з скандальної промови о. Михайла, і з думок соціолога Євгена Копатька, і з виступу європарламентаря Сергія Хелемендика…
Отже, або ще якийсь час існуватиме розірвана протиріччями та протистояннями Україна. Або – не існуватиме.
Сценарії «Розділяй і володарюй!» вигадані, довідково, не господарем Кремля і навіть не нашим доморощеним (?) «Кремлівським вибором».
«Інший», «чужий» мало асоціюватися з поняттям «ворог». І за часів Стародавніх Єгипту чи Риму, колонізації Африки, Голодомору, Голокосту, придушення боротьби афроамериканців за громадянські права, зіштовхування сунітів із шиїтами, християн із мусульманами…Чужий, інший – ворог!
Саме такі «вороги» призначалися для випускання пари у Російській імперії. Саме для єврейських погромів створювалися «союзы русского народа» та різних архангелів, а ще – давити молдаван, русинів, вірмен, абхазів… Інородців, одним словом.
Нещодавні погроми у Москві засвідчили – справа людожерів живе й перемагає. Відтак – виникає величезна спокуса перенести шовіністичну ідеологію погромників на сусідні терени. Зіштовхнути, а самим прийти «миротворцями».
А ще – спокуса використати «п’яту колону». Як німців перед захопленням Чехії, однопартійців у Австрії, для аншлюсу, посткомуністів у Придністров’ї, нацменшину Нагірного Карабаха…
Такий сценарій розробляють і вже помалу призвичаюють до нього у Москві?
Ніколи я публічно не згадував зустріч 20-річної давнини з одним високопосадовцем у Москві. Він відверто сказав мені, українському дипломатові, мовляв, куди ви подінетеся: «Донбас почне, Новоросія продовжить, Придністров’я – довершить…»
Через деякий час того посадовця прибрали. За надмірну балакучість, можливо.
Та ідею, так виглядає, не поховали. Просто – притримали до підходящих часів. Не виключаю, подивившись на «антимайдан», вирішили – час настав. І можна вже про це говорити.
А скандувати: «Пу-тін! Пу-тін!»… «біомасу» навчать.
Партія – розум, честь і совість…
Інколи корисно брати до рук старі книжки. Навіть – підручники з «радянського» чи «партійного будівництва». І, без сумніву, з історії.
Взяти й почитати про розквіт суверенної України (уряд, Верховна Рада, МЗС, членство в ООН) у складі єдиної радянської держави, про Компартію України (зі своєю атрибутикою) – бойовий загін КПРС.
Не можу позбутися враження, що глава партії та уряду, змушений, зрештою, через норми закону залишити уряд, поведе партію єдиновірним шляхом, шляхом бойового загону «Єдиної Росії».
Складається враження, що доля намісника у Малоросії (президента) йому не так цікава. А й справді – соло на «антимайдані», соло 16 грудня у «Зоряному» про щось сигналізують, чи не так?
Що стосується різних національних меншин, які, за версією російського телеканалу, ніколи не навчаться жити разом, згадаймо Тараса, його слова про імперію, в якій на всіх язиках усе мовчить – бо благоденствує. Отож, благоденство у новітній імперії – гарантоване.
Єдине, що незрозуміло з партійного «єднання», – входитимемо до імперії по шматках чи як?
Якщо ж ті, хто дав собі завдання прочитати все це до кінця, запитає: «А де ж мораль?» – відповім: «Перепрошую, але у зазначених політиків із мораллю – напряг. Просто – немає».
