Чечетов і Тягнибок: честь маю!

На день Жовтневої революції непримиримі політичні вороги вирішили поцілуватися взасос

Ініціатором епатажного вчинку став Чечетов: на вранішньому засіданні Верховної Ради 7 листопада він підійшов до лідера Свободи, щоб привітати того з днем народження (нагадаємо, Олегу Тягнибоку пощастило народитися акурат на день річниці Жовтневої революції). При цьому регіонал так розчулився, що вхопив іменинника в обійми та палко розцілував, – на чому і був спійманий фотографами «Главкому».

Що спричинило цей раптовий напад ніжності з боку Чечетова, досі неясно. Втім, давно відомо, що Михайлу Васильовичу взагалі притаманна деяка екзальтованість, – так, іще місяць тому він із таким же запалом публічно захоплювався «викриттями» газети «Експрес» щодо гіпотетичних спонсорів Свободи. «Это была бомба! Она вскрыла всю грязь, которая есть в Свободе! – радів, як дитина, пеерівський диригент. – Я снимаю шляпу перед главным редактором! И я б посоветовал всем партийным газетам взять пример с «Экспресса»!» (Докладніше про захоплення Чечетова читайте тут).

Якщо допустити, що у своїх висловах Михайло Чечетов був щирим, то в хоробрості йому не відмовиш: адже цілуючись із політично брудним свободівцем, він наражався на реальний ризик підхопити яку-небудь недовикриту «Експресом» «грязь». І взагалі, а раптом вірус націоналізму передається контактним шляхом? Пам’ятаєте старий анекдот часів минулого президента: «Ющенко вкусив Януковича, і тепер Янукович ночами виючи риє схрони…»?

Жарти жартами, а шляхи розповсюдження політичних інфекцій наукою ще досі не вивчені. Тож Михайло Васильович і справді серйозно ризикував. Хоча, як знати: може, перед тим як кинутися в обійми Тягнибоку, він сплюнув у кулуарах із примовлянням: «Тьху-тьху-тьху три рази, не моя зараза». А може, зробив напередодні у Богатирьової якесь спеціальне щеплення (ви ж знаєте, у Раїси Василівни такі спеціалісти – від чого хочеш прищеплять…). А може, пан Чечетов, як людина творча (все ж таки без п’яти хвилин Караян і Стоковський), піддався пориву фантазії та цмокнув свободівця із таємною надією, що той, наче у казці, зараз перетвориться на прекрасну принцесу…

Але якщо й так, то надії виявилися безпідставними. Тягнибок як Тягнибоком був, так Тягнибоком і залишився. І навіть цинічно скористався розм’яклим станом колеги та почав вимагати подарунка за поцілунок. «…Чєчєтов прийшов мене вітати з Уродинами ))) Кажу – подаруйте мені позитивне голосування по євроінтеграційних законах))», – написав іменинник на сторінці у Facebook. Тобто – вкусив, як у тому анекдоті.

Судячи з кількості смайликів у пості, сам Тягнибок у реальність такого подарунка вірить слабо. І правильно робить. Уродини там чи не уродини, але цілуватися – ще не означає женитися. Тим більше, коли справа стосується такого легковажного мужчинки, як Чечетов, який однією рукою обіймає, а другою «Експрес» за спину ховає. У політиці – як у житті: нікому вірити не можна!