«Понять и простить»? Латвія вказала на двері телеканалу «Дождь».

«Великий парадокс російської душі – вони всіх вважають ган**нами, але хочуть, щоб їх всіх любили». 

Медійний простір сколихнуло повідомлення з Латвії. Тамтешній регулятор – Національна рада з електронних медіа – вирішив ліквідувати ліцензію на мовлення широковідомому російському телеканалу «Дождь», який влітку перебрався до Латвії після повномасштабного вторгнення рф в Україну. Телеканал позиціонує себе як опозиційний до режиму путіна. «ПіК» зібрав усі пазли скандальної ситуації в одну картину.

Історія про «нашу армию»

1 грудня 2022 в ефірі телеканалу «Дождь» ведучий програми Алєксєй Коростильов висловив думку про неналежні умови перебування російських мобілізованих на фронті через брак амуніції та іншого забезпечення. Тобто по суті російський начебто опозиційний  журналіст сказав, що російські солдати мерзнуть і їм не комфортно вбивати громадян України. Це викликало обурення не лише в Латвії, а й в Україні. Міністр культури Олександр Ткаченко відреагував, що, коли «хороший русскій» допомагає «поганому русскому» , то вони всі однакові.

Окрім того, в ефірі було продемонстровано мапу, де Крим належить рф. А ще окупаційну армію називали «наша армия».

Телеканал почав вибачатися, шматок програми намагалися видаляти з мережі Інтернет, журналіста звільнили… А головний редактор «Дождь» Тіхон Дзядко в ефірі дискусійної програми Яніса Домбурса «Kas notiek Latvijā?» (Що відбувається в Латвії? – ред.) виправдовувався, що словосполучення «наша армия» – это риторический приём усиления» і, мовляв, всі неправильно зрозуміли –  загалом телеканал не збирає кошти на армію рф і нічим не допомагає їй. А також давив на жалість: діти, школи і не хочеться переїжджати знову кудись.

Іварс Аболіньш, очільник Національної ради з електронних ЗМІ, повідомив, що так далі бути не може, і телеканал було оштрафовано на 10 тисяч євро за порушення латвійського законодавства. Червоною карткою стала відсутність звукової доріжки латиською мовою під час мовлення. А це вимога законодавства Латвії. Ба більше керівник регулятора висловив обурення, що представник «Дождь» прийшов на засідання Національної ради з електронних ЗМІ без перекладача і вимагав, щоб його виступ був російською мовою.

Та це ще не все. Контентом телеканалу зацікавилася Служба Безпеки Латвії. Розпочалося розслідування на підставі статті 77.2 Кримінального кодексу Латвії щодо пособництва армії агресора та окупанта – армії рф.

Служба безпеки Латвії чітко окреслює ризики, які пов’язанні з переїздом російських ЗМІ на територію Латвійської держави. У пресрелізі інституції йдеться: «Служба безпеки Латвії неодноразово попереджала установи та посадовців, відповідальних за прийняття рішень, що перенесення діяльності так званих незалежних ЗМІ Росії до Латвії пов’язане з різними ризиками. По-перше, розвідувальні ризики створюють представники ЗМІ, які прибули з держави-агресора. Оскільки ці медіа-компанії та журналісти тривалий час працюють на території країни-агресора, не можна виключати, що окремі ЗМІ, які почали працювати в Латвії, або їхні представники мають зв’язки з російськими спецслужбами. Також можливий підвищений інтерес російських спецслужб до діяльності емігрантських ЗМІ в Латвії. По-друге, діяльність представників російських ЗМІ в Латвії пов’язана з ризиками для безпеки латвійського інформаційного простору».

Реакція на рішення

За «Дождь» заступилася низка професійних об’єднань журналістів. Зокрема, Асоціація журналістів Латвії, виступила із заявою, що «регулятору варто враховувати, що «Дождь» не вистачає досвіду роботи в Латвії, у нього не сформувалося розуміння про суспільну думку і її значення у демократичному суспільстві».

Європейська федерація журналістів теж висловила глибоке занепокоєння щодо рішення латвійського медійного регулятора, мовляв, воно є непропорційним і деструктивним.

А «Репортери без кордонів» пішли далі і почали вже соромити владу суверенної Латвійської держави. «Незрозуміле рішення про відкликання ліцензії «Дождь» в Латвії не гідне європейської країни, що захищає свободу інформації», – з обуренням відзначила Жанна Кавельє, керівник відділу зі Східної Європи та Центральної Азії RSF.

Підтримав «Дождь» і радник Глави ОПУ Михайло Подоляк. Він вважає, що «маєш виступати скрізь, бо якщо ти залишаєш майданчик, то ти залишаєш його людям, які представлятимуть іншу позицію. На мою думку, Україні важливо на всіх майданчиках розставляти акценти, це фундаментальна річ».

Такі думки радника команди шостого президента України йдуть всупереч офіційній позиції Української держави і, на наш погляд, містять ознаки шизоїдної поведінки. Нагадаємо, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення своїм рішенням заборонила трансляцію цього російського ЗМІ на території України ще в січні 2017 року. Причиною стала демонстрація в ефірі мапи, на якій зображено Крим російським. Окрім того, тодішній член Нацради Сергій Костинський звинуватив керівництво телеканалу в тому, що українській стороні так і не було надано «Української версії для адаптації. Отже, провайдери програмної послуги продовжували транслювати «Дождь» з російською рекламою».

Натомість українська журналістська спільнота підтримала дії влади Латвії щодо ліквідації ліцензії цьому «опозиційному» російському ЗМІ. На переконання медіа-спільноти, «це рішення не є наступом на свободу слова, бо відповідає процедурам, закріпленим у латвійському законодавстві, й загальноприйнятим традиціям співпраці». Окрім того, на думку вітчизняних медійників, постійне наголошення «повідомлення створене іноземним агентом», вояжі журналістів до окупованого Криму з території рф є свідченням абсолютного дотримання законодавства рф.

Гаяна Юксель, членкиня Меджлісу кримськотатарського народу, доцент Інституту філології та журналістики ТНУ імені В.І. Вернадського (єдиний заклад вищої освіти, який виїхав з окупованого Криму – ред.) у розмові з «ПіК» зауважує: «Як журналіст, який з 2014 року залишився без дому, не поділяю думки про те, що «карти України без Криму» нічому не загрожують. Ми стільки такого набачилися у Криму, зокрема, роботу проросійських організацій та ЗМІ, яка нібито було безвинною та маленькою, а в результаті стала основою для захоплення Криму».

Дмитро Левусь, політолог і екс-ведучий радіо-програми «Блеск и нищета русского мира» в коментарі «ПіК» каже, що з моральної та безпекової точки зору рішення Латвії є цілком виправданим, оскільки завдяки усій сумі дій каналу очевидним є факт перебування каналу однозначно не на стороні жертви агресії та її союзників, а спрямованість на відбілювання росії, виставлення її такою ж жертвою, що розмиває відповідальність та унеможливлює трансформацію рф.

Парадокси «русской души».

Сьогодні балтійські країни прихистили чимало редакцій російських ЗМІ. За даними тієї ж Європейської федерації журналістів, Латвія, зокрема, дала можливість проживати на своїй території 470 російським журналістам з їхніми сім’ями.

«Нічого несподіваного немає у тому, що сталося. Виховані на «великой русской культуре» росіяни сприймають Латвію як пострадянський простір, частину «власної країни», «європейської провінційної росії зі смішними місцевими законами», які не є обов’язковими, у їхньому розумінні,  до виконання. Крім того накладається імперська пиха, в даному випадку посилена уявними заслугами у боротьбі з путінським режимом, яких не існує, достатньо просто подивитися на те, де перебувають ці опозиціонери та стан справ у росії», – каже Дмитро Левусь. І додає, що наскільки глибокою є криза «загадкової російської душі» свідчить хвиля підтримки з боку «хороших рускіх», які не здатні зрозуміти сутність порушень і конфлікту, і серед цих людей є дійсно знакові фігури, на кшталт автора проєкту дисирнет Сергія Пархоменка.

На думку Гаяни Юксель, у ЗМІ, яке вийшло з-під контролю тоталітарної системи, «має бути навпаки загострене відчуття об’єктивності, свободи слова, поваги до журналістських стандартів».

І як тут не згадати слова митця Леся Подерв’янського: «Великий парадокс російської душі – вони всіх вважають ган**нами, але хочуть, щоб їх всіх любили».

Ситуація із «Дождь» має принципово важливий характер. Телеканал мусить бути позбавлений ліцензії на мовлення – це справедливе покарання за свідоме ігнорування вимог законодавства країн, в яких здійснюється мовлення, і відвертих маніпуляцій на кшталт «риторических прийомов усиления». І це буде гарним уроком для інших російських ЗМІ в еміграції. «Понять и простить» на фоні геноциду громадян України не вийде.

Наталія Малиновська, журналіст