Політичне самозадоволення: Злочин? Хвороба? Шкідлива звичка?
Варіант східний. Злочин.
Альфа-самець, за визначенням деяких ЗМІ, ватажок стерхів, бурих ведмедів, тигрів та лососів, який вчив одних – літати, інших – зимувати, полювати, відкладати ікру, – нарешті, так видається, знайшов шлях задоволення своїх пристрастей у неприродний спосіб. Шлях агресії, анексії чужих територій…
Таке самозадоволення вже призвело:
– До руйнування вибудовуваної десятиліттями системи світової безпеки.
– До ігнорування – аж до нищення – засадничих принципів міжнародного права.
– До повного знецінення міжнародних гарантій (за участю провідних держав світу).
– До ствердження у 21-му столітті єдиного права – права сильного, нахабного, брехливого, цинічного розбійника та дрібного злодія.
Маємо зауважити, оригінальністю Путін не відзначився. Останнім часом все частіше і все переконливіше лунають порівняння фюрера Третього Риму (чи Четвертого рейху) з фюрером Рейху Третього. Більш ніш прозорі аналогії подій останнього часу з аншлюсом Австрії (та референдумом у окупованій країні – за приєднання до Великонімеччини), з використанням «співвітчизників,які потерпають» – судетських німців, для захоплення Чехословаччини, з прикордонними провокаціями, що призвели до трагедії Польщі, ейфорія у рейхстазі (наче у Кремлі відбувалися зйомки)…
А ще – наче за рецептами понад сімдесятирічної давнини – перекидання через російсько-український кордон диверсійних груп, збурювачів людей у східних та південно-східних областях нашої держави, різнобічна підтримка оплачуваних провокаторів у партіях, лояльних до Кремля, шпигунів та диверсантів у державних установах, силових структурах тощо.
Шлях агресії та анексії вже призвів до страждань людей в окупованому Криму. І, вирогідно, призведе (початок покладено) до численних людських жертв. І «кримський самооборонець», якого поховають у глибині Росії, звідки його привезли на війну, дає право спитати: Скільки громадян Росії готові вбивати та вмирати за Путіна, за його самозадоволення, за імперські амбіції збоченця?
До речі, подейкують, так званий альфа-самець має ще дещо спільне з фюрером – попередником.
Втім, якщо політика Путіна – компетенція Міжнародного суду у Гаазі, сучасного, так би мовити, Нюрнберзького трибуналу, то його заяви, законотворчість та пропагандистські виступи – компетенція психіатрів. Отже, можливо, сексопатологи своєї черги не дочекаються.
Варіант західний. Хвороба.
Видатному хірургові І.Пирогову належать пророчі слова: «Майбутнє належить медицині профілактичній»…
На жаль, ми залюбки цитуємо великих, але, часто-густо, не беремо їх настанови до уваги. Будьмо відверті – хіба вчора світ наразився на зухвалу поведінку кремлівських імперіалістів? Хіба вчора пролунало зухвале великодержавницьке: «Донбасс начнет, Новороссия поддержит, Приднестровье – довершит!», вчора російські «миротворці» окупували Придністров’я, вдерлися до Абхазії то Південної Осетії?
Можемо припустити – мало хто в Радбезі ООН, у НАТО, ОБСЄ, у ЄС знайомий зі спадщиною хірурга І.Пирогова, з його даниною профілактиці…
Але не можемо припустити, що державні діячі країн Заходу не знайомі з історією Олімпіади-1936, результатами «миротворчих» зусиль Чемберлена та Деладьє, аншлюсом, «проханням» судетських німців, «поверненням німецького міста Данцига», розшматуванням Чехословаччини, Польщі…
Свого часу їх попередники «замирювали» Гітлера, загравали зі Сталіним. Людство заплатило за таку політику сотнями мільйонів життів. Так чи хочуть політики сучасності вважати себе гідними спадкоємцями політиків тридцятих-сорокових років і дозволити зіштовхнути світ у безодню третьої світової?
Як на мене, втрата історичної пам’яті проявляється у безкінечних «якщо». І кожного разу рубіж, червона риска тих «якщо» відсувається далі і далі.
Невже недостатньо «Небесної сотні», вбитих у Криму, катувань на окупованих територіях, мародерства на державному рівні, зухвалого протиставлення усьому світові?
Нові «якщо» пов’язують з тим, чи суне Путін війська далі на Схід. «Якщо»…А якщо російські танки зупинить лише Атлантичний океан, якщо маячня Кисельова про перетворення США на купку радіоактивного попелу стане реальністю, чи буде кому виголосити чергову «глибоку стурбованість» та попередити імператора – «якщо»?…
Польща, Литва та інші держави Балтії, навіть США (завжди з посмішкою згадую не зовсім дипломатичний, але надзвичайно точний вислів пані В.Нуланд) намагаються, як на мене, підштовхнути Європу до дій. Не до таких санкцій, з яких глузують у Росії, а до скоординованих рішучих дій в політичній, дипломатичній та економічній сферах.
Поки що нам дали повтішатися підписанням політичної частини Угоди про асоціацію з ЄС, можливістю потиснути руку Пан Гі Муну…
Невже хворобливе неусвідомлення – не на словах , а на ділі – України триває, невже політична амнезія ускладнилася політичним самозадоволенням «якщо-якщо»? Лікування може виявитися запізнілим і занадто дорогим.
Варіант вітчизняний. Шкідлива звичка.
Насамперед ця хибна звична проявляється у нас у балаканині замість діяльності.
Неможливо підрахувати – скільки останнім часом було звернень до нової влади: чітко визначитися з долею наших воїнів та членів їх сімей у Криму. У відповідь – проповіді, у відповідь, перепрошую за тавтологію, суперечливі відповіді.
Те саме стосується долі корінного народу Криму – кримських татар. Ухваленням Верховною Радою (із запізненням на роки) акту щодо корінного народу, так виглядає, усе й скінчилося. Принаймні, не видно нашої активності на світовому рівні (принагідно, віддамо належне діяльності в ООН видатного українського дипломата Ю.Сергеєва та звитяжній роботі М.Джемілєва, Р.Чубарова…), на рівні регіональному та двосторонньому – з природними союзниками кримських татар,відтак і України.
Те саме – з підвищенням обороноздатності країни, зі згуртуванням суспільства – і перед лицем нових загроз і викликів ззовні, і перед викликами інерції минулого. Ми нещодавно писали про це.
Минулого тижня участь у багатогодинній телепрограмі взяла Ю.В.Тимошенко. Виступила з ясним і чітким аналізом, конкретним та зрозумілим баченням невідкладних та стратегічних кроків…
Усе б добре. Лише її однопартійці та соратники по коаліції, таке враження, продовжують милуватися собою у парламенті, в уряді, в Радбезі та підмінюють проповідями та телешоу повсякденну важку та невдячну, але потрібну усім нам, роботу. Шкідлива звичка.
Радий буду помилитися, уклінно вибачуся.
