Покинутий у Росії український рибалка чекає на допомогу
Але поки що дії дипломатів обмежилися лише дипломатичною нотою та телефонною розмовою
Увечері 17 липня в Азовському морі катер берегової охорони прикордонної служби РФ зіткнувся з українським рибальським човном. Лише одного рибалку – Олександра Федоровича було врятовано, четверо його товаришів загинули. Можна було б сподіватися, що невдовзі потерпілий опиниться вдома… але не все так просто!
Російські прикордонники заявили, що зіткнення човна з катером берегової охорони сталося з вини українців, які буцімто свідомо пішли на таран. І загалом наші рибалки, мовляв, – це браконьєри! Тому Олександр Федорович поки що опинився в Єйську на підписці про невиїзд. У свіжому інтерв’ю ТСН потерпілий висунув власну версію подій: російські прикордонники нібито обстрілювали український човен, заливали його водою та намагалися переїхати своїм катером, а після зіткнення не стали рятувати інших рибалок – можливо, ще живих…
Консульство… на Місяці?
Мабуть, до завершення слідства не варто ліпити на постраждалого (а тим паче на загиблих) ярлика «браконьєр», як і таврувати російських прикордонників «кривавими вбивцями». Тим більше, що з української сторони також ведеться слідство транспортною міліцією.
Зате придивитися до дій української дипломатії дуже доречно! Наскільки можна судити з наявної інформації, ці дії були наступними:
– у Міністерстві закордонних справ тимчасовому повіреному РФ в Україні Андрію Воробйову вручено ноту з вимогою провести об’єктивне розслідування інциденту (інформаційна довідка Корреспондент.net);
– під час телефонної розмови т. в. о. Міністра закордонних справ України Руслана Демченка зі статс-секретарем – заступником Міністра закордонних справ РФ Григорієм Карасіним українська сторона висловила глибоке занепокоєння діями російських прикордонників і непропорційністю застосованих ними заходів. Відповідь: росіяни вживатимуть усіх необхідних заходів для забезпечення належного спільного розслідування інциденту, посприяють лікуванню постраждалого та репатріації тіл загиблих на Батьківщину (інформація з офіційного сайту МЗС України від 18 липня);
– сам Олександр Федорович заявив, що не може зв’язатися ані з адвокатом, ані з українським консулом (інтерв’ю ТСН від 3 серпня).
Зупинимося на останній інформації – найсвіжішій. Це можна було б зрозуміти, якби відстань між місцем перебування постраждалого українця та нашим консульством у РФ була, наприклад, кілька тисяч кілометрів. Але ж Єйськ – це порт на Азовському узбережжі РФ, а найближче українське Генеральне консульство розташоване у Ростові-на-Дону. Відстань між двома містами – 184 км, по трасі – 202 км.
А може, українське консульство у Ростові-на-Дону просто не повинне обстоювати інтереси наших громадян у Росії?! Хоча нібито це одне з головних завдань консульства як дипломатичної установи однієї держави на території іншої.
То що ж тоді заважає Генеральному консулу України в Ростові-на-Дону Віталію Москаленку особисто виїхати до Єйська?! Ну, припустимо, по буднях він дуже зайнятий… але минуло вже три пари субот-неділь!!! Невже не може шановний дипломат пожертвувати половиною власного вихідного дня, щоб бодай утішити щойно прооперованого співвітчизника, який потерпає на чужині від безгрошів’я та не може зв’язатися з адвокатом…
Звертайтеся у «Ґрінпіс»
А чому б пану Москаленку не зв’язатися, наприклад, із Червоним Хрестом або з якимсь благодійним фондом?! У крайньому разі поставив би до відома «Ґрінпіс» або Міжнародне товариство захисту тварин SOS. От, мовляв, український рибалка, немовби той бродячий пес, знайшов тимчасовий прихисток у Єйську, але російські гицелі готові його на мило пустити! То ви вже там пригляньте за сіроманцем… ой, даруйте, – за сіромахою!..
Не станемо розглядати екзотичніші варіанти подій. Наприклад, одного чудового дня в Єйськ міг би приїхати пікап, невідомі люди в чорному запхали б Олександра Федоровича у велику валізу, дали на дорогу кілька канапок і пару пляшок води, а потім переправили недоторканою дипломатичною поштою до України. Ну викликали б Надзвичайного і Повноважного Посла України в РФ Володимира Єльченка «на килим» у російське МЗС (а хоч би й у Кремль!), вручили б ноту протесту… а він би руками розвів: знати не знаю, відати не відаю, мої орли до цього не причетні!
Щось таке можна було б провернути, якби тільки наша рідна влада дбала про захист «маленьких українців» в Україні та за її межами. Бо якби йшлося про якісь там задрипані Сполучені Штати, то, повірте: в аналогічній ситуації у нейтральних водах поблизу Чорноморського узбережжя Росії раптом з’явився б авіаносець або атомний підводний човен, водночас до Кремля завітав би Надзвичайний і Повноважний Посол США в РФ і сказав би особисто Володимиру Путіну: «І нащо вам той рибалка?! Віддайте його нам, а ми вже цьому негіднику покажемо «кузькіну мать»!!! Але покажемо ми, а не ви – бо це наш сучий син, не ваш…»
Та щось не схоже, щоб Генконсульство України в Ростові-на-Дону мало намір активніше опікуватися долею постраждалого Олександра Федоровича! На превеликий жаль, до чергових виборів (а отже, і до показового піклування про «маленьких українців») ще надто далеко.
