Після «пластичної операції» Катеринчук став ще гарнішим
Це вже починає трохи веселити: головного європейця української політики Миколу Катеринчука знову мочать «не па-деццкі»
Хто цього разу – невідомо. Раніше сморід ішов із боку нинішньої столичної влади, яка страшенно боїться конкуренції Катеринчука на київських виборах (принаймні він сам так вважає).
Кілька днів тому в столиці з’явилася фальшива газета «Влада – киянам», яка роздавалася мешканцям міста начебто від імені Катеринчука. Про це стало відомо зі слів самого Миколи Дмитровича, який подякував «невідомому спонсору» за вкладені зусилля та витрати на виготовлення і розповсюдження «досить недешевого продукту» та за ті «крупиці правди», які все ж таки цей продукт містив. При цьому політик зазначив, що фальшиві газети з’явилися невдовзі після появи його плакатів «Геть Попова і Порошенка», де обличчя двох найімовірніших фаворитів наступних київських виборів закреслені червоними хрестами, а «європейський кандидат» дохідливо пояснює, чому за цих закреслених у жодному разі не можна голосувати. З цього можна було зробити висновок, що у фальшивої газети ноги, ймовірно, можуть рости не лише з попівської дупи, а можливо, і з порошенківської. І в того, і в іншого були підстави плюнути у відповідь.
І от – знову брудна провокація! На київських стовпах і парканах з’явилися нові жахливі зразки «чорного піару», спрямованого проти Катеринчука, – листівки з його зображенням в образі Буратіно – з довгим носом і в біло-червоному смугастому ковпаку, з-під якого вибиваються дерев’яні кучері. Внизу надпис «Київ – країна дурнів?», а на задньому плані – рука, що тримає ключ – символ катеринчукової передвиборної кампанії.
Микола Дмитрович ще ніяк не прокоментував появу «казкових» листівок. Очевидно, він це зробить пізніше – або простягне вказівний перст у бік тих-таки поповів чи порошенків, або знову подякує «невідомим спонсорам». І в цьому випадку матиме рацію. Адже, якщо авторство листівок справді належить конкурентам Катеринчука, то вони просто придурки. Бо у більшості населення бренд «Буратіно» викликає позитивні емоції «родом із дитинства»: казка, чудовий фільм, смачний лимонад. Сам персонаж – це взагалі взірець еволюції та духовного росту: безмізкий шмат дерева стає дерев’яним хлопчиськом, який дурить свого творця та просаджує останні копійки, але потім береться за розум, долає всі перешкоди, знаходить ключик і працевлаштовує врешті батька-пенсіонера та всіх, хто стогнав під п’ятою злих експлуататорів-ляльководів. Добро перемагає, зло покаране. І все це завдяки Буратіно.
У кого ж таке порівняння може викликати відразу? Нагадаємо: Катеринчук зображений в образі Буратіно, а не якогось Дуремара з пʼявками. Отже, листівка працює не проти Миколи Дмитровича, а за нього, посилаючи підсвідомості киян своєрідний меседж: цей хлопець зробить життя кращим. А як же образливий для мешканців столиці напис, що, мовляв, Київ – країна дурнів? Він теж розшифровується досить просто та насправді зовсім не образливо. Зверніть увагу, що це не твердження, а запитання. Тобто невідомий автор ніби питає: «Невже у столиці справді мешкають самі дурні, які не бачать переваг цього Буратіно над іншими кандидатами?»
Із всього сказаного робимо висновок: або політтехнологи конкурентів Миколи Дмитровича неабияк перегрілися на сонці, або вони просто рафіновані дилетанти у своїй справі (у що чомусь слабо віриться). Або ж… казкова листівка – справа рук самого Катеринчука, точніше, його штабу. Між іншим, якщо хтось не знає: серед передвиборчих технологій є і така, коли до «свого» кандидата навмисно застосовують «тіпа» антипіар, – настільки недолугий, що в кінцевому результаті лише додає йому електоральних симпатій.
До речі, ходять чутки, що із Катеринчуком працює найбільш розкручений і досвідчений політтехнолог. Судячи з усього, так воно і є. Можливо, і не один. У зв’язку з цим цікавим є вислів відомого політика та громадського діяча, голови виконкому Громадянського конституційного конгресу Юрія Збітнєва: «Нещодавно спілкувався з політтехнологами. Вони Катеринчука розглядають як матеріал, який коштує дешево, а якщо красиво загорнути та підсунути спонсору, то можна непогано і заробити. Він слухняний, зайвого не скаже, в президіях і ефірах виглядає непогано, своїх думок не має. Для багатьох олігархів сьогодні в кайф мати футбольний клуб, хорошого собаку та слухняного політика».
P.S. Хочемо зауважити: ми зовсім не спираємося на всілякі брудні інсинуації на адресу Миколи Дмитровича. Мовляв, він є технічним кандидатом, спойлер-партнером, покликаним відкушувати відсотки у фаворитів, або, як сказав Луценко, «платним шоу адміністрації президента». Ми не луценки, свічку не тримали. Тому спираємося лише на факти та їх аналіз. А ще – на власну інтуїцію, яка майже ніколи не підводить.
