Піратські засоби боротьби із піратством: держава знову лізе до кишень українців

Зразково-показушна боротьба з піратством продовжується. Вже придумано, як заробити на ній чималі гроші

Три тижні після епічного прочухана, отриманого Україною від найдемократичнішої демократії у світі, ознаменувалися гарячковою антипіратською діяльністю влади. Масштаб дій – від рейдів «хлопчиків за викликом» київською Петрівкою з показовою конфіскацією неліцензійних дисків до законопроекту про захист авторських і суміжних прав у Інтернеті, розробленого Держслужбою інтелектуальної власності. В законопроекті, як відомо, правовласникам пропонується скаржитися на веб-ресурси, що нелегально розповсюджують контент, з відповідними санкціями на адресу порушників.

Цікаво, що, крім власне боротьби з піратством, законопроект передбачає і створення нової «годівниці» для органу, який буде розглядати ці скарги, тобто для самої Держслужби. За свою роботу вона, згідно з проектом закону, збирається брати плату як з обвинувачених, так і з самих правовласників. Розцінки пропонуються наступні: по 1 % неоподаткованого мінімуму за кожний аудіофайл і по 100 % того ж мінімуму за відеофайл або компʼютерну програму.

Отже, на перший погляд, Держслужба влаштувалася непогано: брати данину з обох сторін – це вже щось на кшталт легендарного «Шемякіного суду». Але не все так «шоколадно». Звісно, гроші капати будуть, але, можливо, не такі великі, як хотілося б. Поки правовласники звернуться, поки обвинувачені знайдуться – довгенько доведеться чекати, щоб чесно заробити свої неоподатковані мінімуми. Тому існує великий ризик, що шкурка виявиться не варта вичинки.

ПРИДБАВ НОУТБУК – ЗАПЛАТИВ ПОДАТОК НА ПІРАТСТВО

Тому Держслужба інтелектуальної власності зробила наступний крок і підготувала проект Постанови Кабміну «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 992». Проект наразі оприлюднений на офіційному сайті Держслужби, де всі бажаючі можуть із ним ознайомитися.

Суть проекту: якщо ви купили собі ноутбук, мобілку, відеоплеєр, диск чи просто флешку – це означає, що ви апріорі збираєтеся використовувати піратський контент. Навіщо ж інакше нормальній людині такі девайси? Тому треба одразу ж взяти з вас податок на компенсацію шкоди, яку ви своїми мобілками та флешками завдасте правовласникам. Яким саме? Це ще нам самим не ясно, далі будемо розбиратися.

Звісно, власноруч платити податок ви не будете. Його платитимуть виробники та імпортери – від 1 до 1,5 % від ціни – але, не сумнівайтеся, свої втрати вони перекладуть на вас, зробивши відповідну націнку на продукцію.

У перелік апріорі «піратської» техніки Держслужба включила: музичні центри, магнітофони, автомагнітоли, аудіо-, відео- та DVD-плеєри, мобільні телефони, ноутбуки, планшети, жорсткі й оптичні диски, лазерні диски, флешки, карти пам’яті та касети. Тобто все, за допомогою чого «у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах».

КОМУ ВИГІДНО?

Чесно кажучи, від прочитання цього переліку аж дух захоплює. І не лише від того, що кожний із нас за умовчанням звинувачується у  користуванні піратським контентом. Хоча у 90 % випадків в Україні це може виявитися правдою. Але презумпцію невинності з Конституції ще ніхто не викидав. І факт «піратства» взагалі треба спочатку ще довести. Це перше.

Друге: якщо мені тепер забажається придбати новий ноутбук, чи маю я опосередковано платити податок у вигляді націнки і на сам ноутбук, і на вінчестер у ньому? Обидва найменування входять до «піратського» переліку. То чи будуть тепер виробники драти з мене вдвічі більше?

Третє: гаразд, якщо я оплачу всі націнки, чи матиму я після цього право вільно завантажувати на цей ноутбук піратський контент? Адже передбачається, що шкоду правовласникам скомпенсовано ще під час купівлі. Бо інакше суть податку не зрозуміла.

Четверте: якщо я завантажу з якого-небудь «рутрекера» відео, скажімо, із Зальцбурзького фестивалю, куди підуть гроші, які з мене опосередковано здиратиме Держслужба? Невже таки безпосередньо до Зальцбурга? І взагалі, яким чином Держслужба збирається визначати, кому саме треба платити компенсацію та скільки?

Щодо визначення адресатів є дуже «цікавий» досвід Росії. Російський союз правовласників (РСП), який кілька років тому створив Микита Михалков (і для якого той же Михалков випрохав у російського уряду право збирати та розподіляти зібрані податки на носії інформації), проводить моніторинг: скільки яких аудіо- та відеопродуктів транслюється, продається на дисках і завантажується в Інтернеті (в тому числі й нелегально). На базі цього моніторингу і складається рейтинг «кому скільки належить», і згідно з цим рейтингом проводяться виплати.

Неозброєним оком видно, що наші законотворці скопіювали свій проект із російського зразка, пардон за каламбур, абсолютно «піратським» чином. Із Держслужбою інтелектуальної власності України у ролі РСП. Тому, треба гадати, від РСП вони переймуть і методику розрахунку виплат. І якщо за результатами моніторингу урядових борців із піратством раптом виявиться, що найбільшою популярністю в Україні користується група «Лєсоповал», то вітаємо: ви будете спонсорувати групу «Лєсоповал», навіть якщо на вашому «носії інформації» слідів її творчості зроду не було – ані піратських, ані ліцензійних.

Є також інший момент. Той же РСП, за інформацією журналу «Форбс», віддає правовласникам лише 42 % загальної суми зібраних податків. Куди йде решта? Щось на якісь мистецькі програми та проекти, щось на підтримку ще чогось висококультурного. Але чого саме та скільки куди витрачається – навіть «Форбс» прослідкувати не зміг.

Приклад, як бачите, говорить сам за себе. У нас в Україні теж є безліч різноманітних програм і проектів (а не вистачить – з’являться нові, це не проблема), і акторів-митців-співаків-правовласників теж повно – от деякі прямо у Верховній Раді сидять. І саму Держслужбу теж годувати треба. Нелегка бо це праця – інтелектуальну власність захищати.

Отже, були б гроші, а кишеня знайдеться. А якщо проект Кабміну стане реальністю – гроші таки будуть.