«Піди та втопися!» – Вас вітає «цивілізована» Європа…

Нашому суспільству буквально нав’язують думку про те, що традиційній сім’ї невдовзі настане швах. Намагаються привчити до гей-парадів, одностатевих шлюбів і навіть до того, що в перспективі у гомосексуальних сім’ях виховуватимуться всиновлені діти. Нічого жахливого, мовляв, у цьому немає – цивілізація!.. Чи все ж таки є?..

Ми орієнтуємося на цінності цивілізованого світу, які (чого гріха таїти!) іноді здаються аж надто дивними та незрозумілими. З десяток років тому, коли «ПіК» ще виходив у паперовому вигляді, в ньому було надруковано матеріал про скандальне, як на той час, ставлення до дитячих казок через повсюдне впровадження принципів толерантності.

Тоді у США під заборону підпали історії Астрід Ліндгрен про Карлсона на підставі, що там принижуються хатні робітниці. Ще один незрозумілий момент – звинувачення у расизмі класичного мультику про Білосніжку тільки тому, що всі тамтешні гномики належали виключно до «білої раси».

Інша новина приблизно того ж періоду – так звана «ювенальна юстиція». З подивом наші люди дізнавалися, що знайшовся малий розумака, який подав позов на батьків за те, що ті… зачали та народили сина! Мовляв, він батьків про це не просив. Між тим унаслідок виповзання на білий світ із материнського черева, а потім дорослішання хлопчина зазнавав постійних страждань. Адвокат настільки красномовно описав усі поневіряння небораки, що суд узяв бік позивача. І батьків малого розумаки таки засудили до виплати більш ніж солідного штрафу…

Але такі ідіотизми відбувалися десь там, далеко за океаном. Чи можна було припустити тоді, що в 2013 році, наприклад, на День Києва у столиці намагатимуться провести гей-парад?! Ну гаразд, на цей раз скандальну акцію в останній момент відсунули подалі від центру. Але ж рано чи пізно це, мабуть, таки станеться. Бо ми ж на цивілізовану Європу орієнтуємось, а європейські політики одностайно твердять: у нас участь у подібних акціях неодмінно бере мер міста.

Уявіть лишень шановного Олександра Попова на чолі колони ЛГБТ-громадян із «райдужними» прапорами… Уявили?! Особисто я – щось не дуже. Бо не толерантні наші середньостатистичні громадяни (читай: майбутні виборці) до різних сексуальних девіацій! Виховання не те…

І це лише ЛГБТ-рух: тобто лесбіянки, геї, бісексуали і трансгендери.

А є ж іще перспектива легалізації проституції, про що також говорять не перший рік. «ПіК» уже жартував з цього приводу, причому цей фейк переважною кількістю читачів був сприйнятий як правдива інформація – подивіться на коментарі.

А ще – впровадження сумнозвісної «ювенальної юстиції».

А ще – одностатеві шлюби.

А ще – всиновлення дітей гомосексуальними сім’ями.

Що тут скажеш: розлогі «райдужні» перспективи!

І от уже на YouTube гуляє відеоролик, на якому вкрай збуджена жінка розповідає, як лесбіянка, відсудивши у неї, фізичної матері дитину (бо та лесбі, з точки зору судді, теж має право виховувати дитину, нехай і народжену іншою), сказала потерпілій: «А тепер іди та втопися! Бо свою функцію ти вже виконала, народивши…»

Що це – тролінг, демотиватор?! Зведення підлого наклепу на незлобливий, різнокольоровий і пухнастий ЛГБТ-рух?! Чи все ж таки жахлива правда?! «Піди та втопися» – нічого собі!..

Мимоволі пригадуються австралійські одкровення громадської активістки, журналістки та письменниці, громадянки США Марії Ґессен, яка відверто задекларувала справжню мету боротьби за одностатеві шлюби: не домогтися рівного права гомосексуалістів створювати сім’ї, де «чоловік» і «дружина» мають одну стать, а знищити інститут сім’ї як такий!

І знову не зовсім зрозуміло, що це: правда чи наклеп.

Але стривайте: як же бути дітям у такій ситуації?! Ну дітям, мовляв, байдуже, хто їх роститиме: традиційна сім’я «тато-мама» або нетрадиційна – «тато-тато» чи «мама-мама». Якщо фізичні батьки традиційної орієнтації заподіють дитині лихо (наприклад, не куплять чергову цяцьку чи не дадуть солоденького на післяобідній десерт), то дитина через механізм «ювенальної юстиції» має право скинути з себе ярмо таких злих, огидних і недостойних людей. А їм на зміну вже готові прийти двоє добрих татусів. Або дві добрі мамуні. Власне, діти перестають бути дітьми, перетворюючись на вихованців двох людей довільної статі.

І всі задоволені.

Окрім фізичних батьків, яким через непотрібність треба топитися – принаймні згідно зі згаданим демотиваційним відеороликом нез’ясованої правдивості.

Хоча за кордоном прецеденти всиновлення дітей гомосексуальними парами вже відомі. Настільки відомі, що непоодинокі. І настільки непоодинокі, що вже можна проводити статистичні дослідження: бо частина таких дітей (усиновлених гомосексуальними сім’ями) вже повиростала. Як же ці колишні діти, нинішні дорослі зарекомендували себе в самостійному житті? Проводити такі дослідження і справді дуже цікаво та важливо, оскільки демотиватори штибу «Піди та втопися!» – це емоції, а от статистичні дослідження, здійснені за науковою методикою, – це вже наукові дані. Тобто річ принципово інша.

Це добре зрозумів доктор соціології, ад’юнкт-професор Техаського університету (Остін, США) Марк Регнерус, який всебічно опитав 3000 осіб, вихованих у сім’ях різних типів – як натуралів, так і гомосексуалістів. Результати відверто шокують: значна кількість дорослих вихованців гомосексуальних сімей відзначили у себе різноманітні сексуальні відхилення. Серед них на порядок більше людей, яких примушували зайнятися сексом, а отже, десь удвічі більше клієнтів психотерапевтів, утричі – венерологів і майже вп’ятеро тих, хто замислювався про самогубство. Вихованцеві батьків-гомосексуалістів у середньому десь утричі більше не везе з роботою. А якщо він створює надалі власну сім’ю, то разів у 3–4 імовірніше, що така сім’я опиниться на державній соціальній дотації.

Відмінності дітей, вихованих у традиційних і гомосексуальних сім’ях

За даними дослідження Марка Регнеруса, доктора соціології, ад’юнкт-професора Техаського університету (Остін, США)

Повторюємо: це вже не емоції – це достовірні наукові дані, оприлюднені в науковому журналі Social Science Research. Після подій, про які йдеться нижче, у жовтні 2012 року їм приділило увагу також авторитетне видання The New York Times.

Отже, щойно про дослідження Марка Регнеруса стало відомо активістам ЛГБТ-руху, як вони поквапилися розгорнути проти поважного ад’юнкт-професора потужну дискредитаційну кампанію з вимогою не допустити публічного оприлюднення отриманих результатів. Дійшло до обвинувачень у підробці даних і вимог звільнення Регнеруса із займаної посади. Оскільки це ставило під сумнів репутацію Техаського університету, колеги ретельно перевірили як методику досліджень, так і отримані в результаті дані. Насамкінець усі переконалися, що виконана Марком Регнерусом робота відповідає всім академічним вимогам.

До речі, сам Регнерус у своїх висновках був більш ніж стриманим: він аж ніяк не закликав заборонити всиновлення дітей гомосексуальними парами – йшлося лише про те, що вихованцям ЛГБТ-сімей потрібно приділяти значно більшу увагу. Чому саме так, зрозуміло: американська толерантність не дозволяє врізати в очі геям і лесбіянкам правду-матку. З іншого боку, далеко небідні Сполучені Штати можуть собі дозволити збільшити армію соціальних працівників, психологів і психотерапевтів. Ну і про лікарів не забуваймо – зважаючи на пункт про венеричні захворювання та втягування у сексуальні стосунки проти волі. Це навіть посприяє створенню нових робочих місць – що можна розцінити як позитив.

Але чи потрібно все це нам в Україні?! Зрештою, нехай дорослі люди самі вирішують проблеми інтимних стосунків. Але якщо йтиметься ще й про гомосексуальні шлюби та цілі сім’ї із всиновленими дітьми (а саме це пропонується нам у якості цивілізаційного взірця), то що робитимемо з вихованцями таких сімей – значно вразливішими як з медичної, так і з соціальної точок зору (аж до підвищеного потягу до самогубства)?!

Можливо, дітям усе ж таки хочеться, щоб їх ростили традиційні мама з татом, а не добрі дяді-дяді чи добрі тьоті-тьоті?..