Підготовка до ювілею Шевченка традиційно перетворилася на чиновницьку годівничку

Опозиція не налаштована на діалог – заявив директор Інституту медіа-моделювання та політико-економічного аналізу «Перспектива» Євген Черненко. Що наштовхнуло експерта на таку думку? Виявляється, винен у всьому Кобзар… Євромайдан наче й визнали найбільшою не тільки політичною, а й культурною подією минулого року, але якось переймається він… сам собою

«У Києві, наскільки я знаю, у розробці плану святкувань (200-річчя від дня народження Шевченка. – Ред.) активну участь взяла Громадська гуманітарна рада при КМДА, столична влада проводить круглі столи з письменниками, вченими. Однак й інтелектуальна частина Майдану, і опозиція, яка позиціонує себе патріотами України, на превеликий жаль, самоусунулися від будь-якої участі в процесі», – жаліється Євген Черненко. Росію ось ювілей Пушкіна об’єднав, а українська опозиція не хоче 365 днів на рік працювати над розвитком культури! Тим більше, 2014-го, який власне Роком Шевченка й оголосили.

Як пояснити панові Черненку, що опозиція не бере участь у ювілеї Шевченка, бо ніхто особливо не запрошував… до годівниці? Кабмін хоч і виділив на Кобзаря трохи менше грошей, ніж на Євро-2012, але «сім’я вольна, нова» явно не збирається ними ділитися. Прокуратуру протягом останніх трьох років ревно цікавить той факт, куди діваються то 6, то 3, то 2 мільйони гривень, виділених на музеї, заповідники й інші «необхідні» для святкування роботи. Поки жодна з цих справ, звісно, не мала логічного завершення.

Заходів на цей рік під кодовим ім’ям «Шевченко» заплановано стільки, що майже щотижня можна щось проводити. Одначе це зовсім не означає, що всі вони відбуваються з любові до геніальної творчості поета (у любові до прози Шевченка неодноразово зізнавався Микола Азаров, воно й зрозуміло – Тарас її російською писав). Усе простіше: чим більше заходів – тим більше грошей, а більше грошей – на більших вистачить…

Підрахувати точну кількість витраченого нікому не вдасться. Минулого року Кабмін заявив, що виділяє на ювілей 90 мільйонів гривень. Гроші – смішні, та й рахувати, обмежуючись минулим роком, не варто. Ще раніше поблизу Чернечої гори збудували вертолітний майданчик, на який викинули 127 мільйонів гривень. Саме «викинули», бо незрозуміло, хто ним користується (як і київське плато під вертоліт, Янукович його розлюбив).

На Шевченківський національний заповідник та інфраструктуру в той же час виділили майже 150 мільйонів. Отже, маємо 277 мільйонів гривень, витрачених на додачу до 90-та минулорічних. Куди ж поділися гроші 2013-го? Наприклад, Національний музей Тараса Шевченка «з’їв» 27 мільйонів, і все одно міністр культури Леонід Новохатько заявив, що цього замало. До березня (який уже зовсім і не за горами) знадобиться ще 17. Не кидати ж роботу на півшляху!

До речі, щодо шляхів… При шалених затратах на відкриття все нових і нових Шевченкових музеїв і пам’ятників дороги при під’їздах на малу батьківщину Шевченка не відремонтовано. У Мінкультури кажуть, що цим займуться місцеві адміністрації. За всі оті вертолітні майданчики, груди каміння з обличчям поета, в які влада вперла шалені гроші, ніхто з нащадків, яких так мріяв бачити вільними та багатими наш Кобзар, точно не подякує. А от відремонтовані дороги були б значно цивілізованішим підходом до святкування ювілею. В останню чергу все це будівництво й ремонт можна назвати «культурою», до якої має долучитись опозиція, на думку пана Черненка.

Тихого і незлого слова заслуговує й так звана міжнародна діяльність у сфері культури. На неї цього року виділили на 30 % менше грошей – тобто майже нічого. Зате, судячи зі спільних заходів із вшанування Шевченка, які проведуть із росіянами, – вся міжнародна діяльність Мінкультури на 2014 рік цим і обмежиться.

Не забудуть про нашого Кобзаря і в Казахстані. На пам’ятник Шевченкові в Астані ще минулого року виділили 9,5 мільйона гривень. Пам’ятник створив найзнаменитіший скульптор України Анатолій Кущ (це його творіння «заселили» майже весь Хрещатик). Він обійшовся державі в 4 мільйони гривень, іще 4 – це гонорар автору. І, відверто кажучи, культура не постраждала б і від дешевшого пам’ятника Шевченкові… Ще 1,5 мільйона – різні поточні витрати (а витрати можуть бути дуже різними!). Нещодавно «ПіКу» стало відомо, що нашого поета, яким би мали милуватися в столиці Казахстану вже на день його народження, в Астані, так і немає. МЗС, яке є замовником роботи, досі не підписало необхідні папери для його доставки – там не поспішають турбуватися про культуру… Та й самі казахи Шевченкові чомусь не радіють, його місце дислокації міняли кілька разів й урешті виділили йому шматочок набережної.

А вже як радіють ювілеєві всі наші місцеві чиновники, які мають знайти гроші на дороги, незакінчені ремонти… До них приєднується звільнений за ляпи міністерства директор Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» Олександр Комаренко (скандал із демонтажем «хати чумака» вирішили завершити таким пасом). Опозиція, звісно, також може долучитися до радісних святкувань, які об’єднають усю країну. І зробити це їй треба буде, коли всі музейні працівники зберуться під Мінкультури, аби вимагати звіту про витрати… Поки це єдиний культурний аспект, який може по-справжньому об’єднати країну.