Перший місяць Гройсмана: у прем’єр-міністра погані аналізи
Минув місяць з моменту тріумфального переміщення державного тіла Володимира Гройсмана з крісла спікера парламенту в кабінет очільника уряду
І потужний реформаторський потенціал самого молодого з вітчизняних прем’єр-міністрів за цей короткий термін розкрився у всій своїй величі. Ситуацію з підвищенням тарифів на природний газ зачіпати немає сенсу. Залишимо цю солодку тему Юлії Володимирівні, якій пан Гройсман несамовито волав з трибуни парламенту, що він покаже, як керувати країною.
Цікаво, чи відчуває вже Гройсман зубки «нашої киці» на своїй вгодованій горлянці? Якщо ні – ця маленька неприємність у реформатора ще попереду.
Сьогодні ж йдеться про інші здобутки прем’єра, якими населення насолоджувалось у перший місяць його роботи. Бо вони свідчать, що очільник уряду, як і обіцяв, одразу почав демонструвати буйне державне управління.
Невідомо, як це «управління» відбувається за зачиненими дверима, а от на загал пан Гройсман наполегливо транслює надзвичайно позитивну схильність до аналітики. Причому в унікальній формі – самотужки він нічого не аналізує, натомість більшість його керівних вказівок містить вимогу до підлеглих негайно здійснити саме такий розумовий акт.
Аналізи Насірова
Останній приклад цього креативного менеджменту – постановочна зустріч (переговори, як подали її ЗМІ) за участю голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля та Голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова, – під час якої прем’єр-міністр грав роль мудрого керівника-миротворця. Москаль, як відомо, поставив перед Гройсманом дуже хитре завдання, запропонувавши йому звернутись до президента, аби звільнити себе (себто Москаля) з посади. Через те, що Насіров начебто призначив в.о. начальника Закарпатської митниці, не узгодивши кандидатуру з Закарпатською ОДА. Що, на думку Москаля, вмикає «зелене світло для незаконного переміщення цигарок через державний кордон». При цьому сам голова ОДА заяву про звільнення писати не став, про відставку теж, хоча логічним, виглядав би саме такий крок.
Москальська метафора про «зелене світло» так вразила носія таємних знань в царині «справжнього державного управління», що він зажадав від Насірова терміново проаналізувати всі кадрові призначення на митницях, що були здійснені до 1 травня цього року. Вірогідно, Гройсман підозрює Насірова у кадровому анархізмі, вважаючи, що той не знає, кого призначає.
Тож нині головний «фіскал», мабуть, обклався особистими справами своїх безпосередніх підлеглих та тужливо аналізує, звідки взялися ці люди і які цигарки вони палять – контрабандні чи легальні…
Той, хто думає, що такий підхід відверто тхне управлінським ідіотизмом, помиляється. Це, якщо хтось не зрозумів – такі реформи. Бо після «аналізів» пан Гройсман зазвичай видає якусь революційну ідею. Наприклад, після виснажливого миротворчого засідання з Москалем та Насіровим, у прем’єра народилась ідея створення спецпідрозділу по боротьбі з контрабандою під назвою «Чорна сотня». Залишається сподіватись, що ця назва також народилась в результаті ретельного аналізу.
Як і на те, що цей реформаторський прорив матиме в майбутньому результат: якщо Насіров не доаналізує когось із контрабандистів, то його зачистить гройсманівська «Чорна сотня». І на великих митницях, насамперед, таким чином запанує порядок і законність.
Головне, щоб не сталось, як із першими аналізами…
Аналізи анонімів
Мабуть, усі пам’ятають, так би мовити, прем’єрський старт Гройсмана – його першу вимогу проаналізувати можливості для здешевлення ліків.
Цей шляхетний вчинок, згідно із стратегічним задумом команди гройсманівських іміджмейкерів, повинен був вичавити потоки сліз вдячності у всіх соціально незахищених верств населення. Тим більше, що, як і у випадку з аналізами Насірова, буквально через день після наказу Гройсмана проаналізувати та внести пропозиції, не дочекавшись ні того аналізу, ні пропозицій, Кабмін під несамовитий гул піарних фанфар затвердив реформаторське рішення – відмінив обов’язкову сертифікацію зарубіжних лікарських засобів в Україні.
Щоправда, ціни у аптеках залишились незмінними. Бо Гройсману не пояснили, що сертифікація насправді не має великого впливу на формування ціни медпрепарату. Більш того, вона (сертифікація), і про це знає більшість нормальних людей, потрібна, аби убезпечити ринок від фальсифікату. Потрібна оптимізація процедури, але ж не відміна. Бо як в Європі, так і в Азії, де виробляються медпрепарати, на жаль, виробляють і підробки. Або навіть офіційні генерики (аналоги брендових препаратів, якими, власне, користується більшість населення через їхню доступність у порівнянні із оригіналом), бува, містять нижчу кількість діючої речовини. Зайве також стверджувати, що це все небезпечно для життя і здоров’я людей.
І в результаті цієї «реформи» шанс купити в аптеці крейдяні таблетки зростає, а ціни при цьому залишаються майже такими ж високими. Треба «доаналізувати», бо якось незручно вийшло…
Аналізи Петренка
Але прем’єр-міністр, який по аптеках не ходить (дай Бог йому здоров’я), вже зайнятий наступною реформою. І вимагає все нових аналізів. Нещодавно, скажімо, він також дав доручення Міністерству юстиції України проаналізувати кожен випадок прийняття неправосудних судових рішень та діяльність суддів, що виносили такі рішення. Причому зосередитись прем’єр наказав лише на справах, пов’язаних з веденням бізнесу (мабуть, у всіх інших сферах із правосуддям у країні все чудово). Пан Гройсман вирішив надавати розголосу таким випадкам: «Суддів, які приймають рішення, буде знати уся країна, – підкреслив глава уряду. – Ми зробимо цих людей дуже популярними».
Якщо хтось не зрозумів – це новий революційний вектор судової реформи.
Міністр Петренко, мабуть, теж так вважає, тому прем’єрський креатив не викликав у нього жодних заперечень. Проковтнув мовчки. Хоча для людини, яка займає крісло міністра юстиції, такі «хотєлки» мали б виглядати абсолютно протиправними. Адже органи виконавчої влади взагалі не мають жодних законних повноважень для оцінювання судових рішень! Це можуть робити тільки вищі судові інстанції при перегляді судових рішень під час оскарження. За неправомірну поведінку суддів та ухвалення завідомо неправомірних рішень, судді відповідають в порядку дисциплінарної відповідальності, а також в судовому порядку.
Таким чином вказівка головного аналізатора країни насправді є абсолютно протиправною, що порушує цілу низку конституційних принципів і засад, бо він наказав Петренку фактично вирішувати, яке судове рішення вважати правосудним, а яке – ні. Причому в царині виключно грошово-майнових бізнес-конфліктів. Цікаво, чи не так? А потім, згідно з логікою Гройсмана, суддю треба піддати публічній екзекуції. Що практично дорівнює прямому тиску на суд з боку представників виконавчої влади. До речі, за такі дії передбачається кримінальна відповідальність, і нині, в ході так званою судової реформи, відповідальність лише підсилюється. Про ці тонкощі, які чи свідомо, чи в результаті правової дрімучості, якось упускають прем’єр та міністр юстиції, їм нагадала, зокрема, експерт Венеційської комісії Марина Ставнійчук в ефірі 112-го каналу, підкресливши злочинність цього наказу.
Але пану Петренку, очевидно, такий потужний важіль, безумовно, сподобається. Тут просто розкішні аналізи та перспективи для нього вимальовуються.
Резюмуючи, відзначимо один позитивний момент – на аптекарів і суддів пан Гройсман вирішив «Чорну сотню» не насилати. Поки що. За що йому велике спасибі.
Скидається на те, що очільнику уряду треба буде розпорядитись, аби підлеглі проаналізували результати раніше зроблених аналізів. Для повноти реформаторської картини.
