Перші жертви торгівельної війни

Що робити у світлі запровадження посиленого митного контролю нашим бізнесменам, які торгують російськими товарами?…

Відколи розпочалася неоголошена торговельна війна російських митників проти українських товарів, народ перебував у розпачі: мовляв, а чого ж наш рідний президент мовчить, чом би йому не сказати пару теплих і ласкавих слів російському колезі?! Забув невдячний народ, що гарант Конституції перебуває на літніх вакаціях…

Але ж ні! У п’ятницю, 16 серпня, сталося те, що і мало статися: не зважаючи на вакації, наш гарант зателефонував їхньому гарантові й обидва таки обмінялися теплими та ласкавими словами!!! Наш був стурбований процесами, що відбуваються під час митного оформлення вантажів при перетині українсько-російського кордону. Їхній завірив нашого, що все тіп-топ і чікі-пікі. На тому й розпрощалися.

Наслідуючи приклади президентів, у неділю, 18 серпня, аналогічним чином (по телефону) поспілкувалися обидва прем’єр-міністри. І знову старі пісні про головне: про торговельні війни між Києвом і Москвою «у принципі не може бути мови»!!! Далі – більше: згідно з домовленістю глав урядів у понеділок (тобто 19 серпня) керівники митних служб двох країн мали зустрітися та працювати «у спокійному режимі» до вирішення питання. А ще обидва російські керманичі, казахський національний лідер і відомий український позапарламентський політик разом спостерігали за спортивними змаганнями самбістів. Спи спокійно, Україно!

І треба ж: двоє несвідомих російських чиновників таки додали по ложці дьогтю до цієї діжки меду!!! 16 серпня голова Федеральної митної служби Росії Андрій Бельянінов заявив, що його підлеглі можуть пом’якшити критерії контролю за українськими вантажами, коли Україна усуне наявні порушення. Хоча називати конкретний термін, коли це може статися, відмовився.

А 18 серпня радник президента РФ Сергій Глазьєв висловився максимально відверто: так, прискіплива перевірка українських товарів була – та це лише разова профілактична акція! А от якщо Угода про асоціацію між Україною та ЄС буде підписана, то ось наочний приклад, яким чином може пожорсткішати митне адміністрування. Це все тому, що (принаймні якщо вірити Interfax) у проекті Угоди прописано пункт про зобов’язання України пропускати європейські товари практично без огляду, тобто сплати мита й ветеринарно-санітарних перевірок.

Оскільки ж тоді на українському ринку з’явиться величезна кількість європейських, турецьких та інших товарів, що надалі можуть перетікати в Росію, в очікуванні реімпорту й відбулася разова профілактика. Після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС російські митники можуть працювати в отакому жорсткому режимі з українськими товарами постійно, бо імпорт із ЄС зросте на $4 млрд, що остаточно вб’є український торговельний баланс і спричинить дефолт України по зовнішньоекономічним фінансовим зобов’язанням.

Чесно кажучи, важко уявити, про яку нормалізацію можуть домовлятися керівники митних відомств обох країн після настільки відвертих прогнозів…

Що робити «п’ятій колоні»

У зв’язку із цим про що тільки не писали, не говорили та не показували мас-медіа за останні дні! Підраховували втрати українського бізнесу від різкого та раптового призупинення нашого імпорту на російській митниці. Не забули згадати про те, що в подібному режимі неможливо торгувати швидкопсувними товарами.

Оскільки Україна на цей раз змогла відповісти росіянам забороною експорту і транзиту зерна та кормів із територій Сибірського, Північно-Кавказького та Південного Федеральних округів РФ через ящур, почали підраховувати можливі збитки росіян. А ще повели мову про втрати російської сторони, наприклад, від відмови українців експлуатувати російські залізничні вагони та від затримки постачань української сировини й матеріалів…

Утім, є ще одна проблема, котру не озвучив ніхто: як бути українським бізнесменам, які збувають в Україні товари російського виробництва, якщо українські соціальні мережі аж гудуть від закликів до бойкоту російських товарів?! Справді, проблема є, адже:

– ці підприємці працюють на створення робочих місць у російському виробничому секторі;

– але водночас створюють робочі місця в українській торгівлі та сплачують податки до нашого держбюджету;

– вони не винні, що на момент укладання відповідних контрактів саме російські товари виявилися найбільш конкурентоспроможними на вітчизняному ринку;

– бойкот, заклики до якого поширюються в соцмережах, не є ринковим методом конкуренції.

Усе це обертається тим, що в очах патріотично налаштованих споживачів такі бізнесмени виглядають «п’ятою колоною», що просуває російські інтереси в Україні. Це є образливим, оскільки користь вітчизні (у вигляді робочих місць і податків) вони безперечно приносять.

Проте над зміною постачальників їм уже варто замислитися. Адже Україна також може змінити правила торгівлі у відповідь – що робити тоді?! От російські товароотримувачі через збитки вже замислилися…