Сюжет цього оповідання не тягне на рівень шекспірівської драми, скоріше він ближче до Салтикова-Щедрина із його історією “міста Глупова”. Тим паче, що цей гравець-невдаха саме із тих географічних координат, саме йому настирливо пропонували навчитись...
Російське суспільство поволі доходить до тієї точки кипіння, після якої неодмінно розпочинається неконтрольований процес руйнації цієї структури, збудованій на брехні, підступництві, дикій, варварській ідеології.
Найперше, що має зробити новий Верховний комісар – ретельно вимити і провітрити своє Управління, щоб позбутися бруду і смороду, занесених туди з московської конюшні, та викинути в смітник протухлі російські консерви.
Ступінь захворювання російського суспільства набагато більший, ніж здається на перший погляд.
До Перемоги ще далеко, але після Балаклеї та Ізюму стало ще більш очевидно, що цей Великий день наближається!
Складається стійке враження, що тема України посіла центральне місце на порядку денному Ради Безпеки ООН. Причому завдяки незаконному і найнепоряднішому члену РБ – ерефії.
Цього тижня на росії заявилася чергова офіційна маячня. Указом путіна затверджена т.з. «Концепція гуманітарної політики російської федерації за кордоном».
Особиста ціна необмеженої влади страшна: Каддафі втратив життя, Асад —¬ країну, аль-Башир волю, путін — залишки розуму.
