П’ятдесят відтінків сірого Гутерреша

Генсек ООН має бути здатним і зобов’язаний відділяти грішне від праведного та називати речі своїми іменами. А якщо чорне та біле у нього зливаються у 50 відтінків сірого, то йому треба йти на легші хліби.

Генсек ООН Антоніу Гутерреш страждає на політичну аберацію, що на його посаді дорівнює профнепридатності. Україна вже відчула це на собі. То йому зернова ініціатива застить попіл Бучі та Маріуполя й він пропонує зняти санкції з агресора. То не розуміє різниці між загарбником і його жертвою та бідкається, що «сторони хочуть продовжувати війну».

24 жовтня в День ООН Гутерреш на засіданні РБ зауважив, що атаки ХАМАС не відбувалися у вакуумі, бо народ Палестини протягом 56 років жив у задушливій окупації». Водночас генсек ООН наголосив, що невдоволення палестинців не може виправдати напади ХАМАС, а ці жахливі напади не можуть виправдати колективне покарання народу Палестини. Начебто всі слова правильні, а в сукупності виходить паскудство.

За такою логікою захоплення терористами літаків або вбивство ізраїльської олімпійською команди в Мюнхені теж відбулися не на пустому місці і ці злочини теж, за бажанням, можна пояснити «роками задушливої окупації». Не секрет, що палестинське питання вкрай складне і тому дуже важливо не просто повторювати заяложені кліше, а дуже ретельно розставляти політичні акценти. Заява генсека, зроблена на початку засідання РБ на рівні міністрів, певною мірою задала тон дискусії. І не дивно, що Ізраїль відреагував вкрай різко.

Наступного дня Гутерреш сказав, що його слова перекрутили й він цим шокований. Може йому треба спічрайтерів змінити, щоб слова не перекручувалися? Я свого часу був свідком того, як кілька заступників та помічників Кофі Аннана гуртом писали доповідь генсека Раді Безпеки по Косово, «обсмоктуючи» кожну кому, щоб ніхто часом не перекрутив зміст. Бо вони розуміли: важливо не те, що ти скажеш чи напишеш, а як тебе почують або прочитають. Хотілося б вірити, що у Гутерреша це банальна неохайність у вживанні слів. Але боюся, що це не так.

У своєму виступі в РБ він справді нагадав, що «засуджував жахливі та безпрецедентні акти терору скоєні ХАМАС». Але він не наважився назвати ХАМАС тим, чим вона є — терористичною організацією, яка є загрозою як для Ізраїлю, так і для народу Палестини. Бо допоки існуватиме ХАМАС, який ставить за мету знищити Ізраїль та утворити на його місці ісламський халіфат, проблема Палестини не буде вирішена. Цього присутні на засіданні РБ від генсека не почули. А почули, що 7 жовтня Хамас напав на Ізраїль через невдоволення народу Палестини своїм становищем, але це не виправдання для ХАМАСу. Колективне покарання Ізраїлем палестинського народу у відповідь на напад також не можна виправдати. По суті, тут генсек ставить знак рівності між ХАМАС і народом Палестини. Бо з його слів витікає, що ХАМАС напав на Ізраїль через страждання народу Палестини, а Ізраїль у відповідь змушує народ Палестини страждати. А заклик генсека до «всіх сторін» у цій війні дотримуватися своїх зобов’язань за міжнародним гуманітарним правом спрямований лише до Ізраїлю, бо які зобов’язання в терористів? ХАМАСу генсек лише м’яко попеняв, мовляв, «захист цивільного населення ніколи не означає використання його як живого щита.»

Ніхто не очікує від пана Гутерреша вирішення близькосхідного конфлікту. Але генсек ООН має бути здатним і зобов’язаний відділяти грішне від праведного та називати речі своїми іменами. А якщо чорне та біле у нього зливаються у 50 відтінків сірого, то йому треба йти на легші хліби.

Олександр МАЦУКА, співробітник ООН 1989-2016