П’ять наслідків російсько-української війни для Японії
Вчора в Хірошімі, місті – «символі миру», розпочався саміт G7 на чолі з Японією, який триватиме до 21 травня за участі президента України Володимира Зеленського.
A police officer patrols around Niigata station, ahead of the G7 Finance Ministers and Central Bank Governors’ meeting, in Niigata, Japan, May 10, 2023. REUTERS/Issei Kato
Основна тема цьогорічного заходу – російська війна проти України, яка стала головним викликом сучасності для всієї міжнародної спільноти. Російська агресія, що перейшла у повномасштабну фазу 24 лютого 2022 року, призвела до подальшої політичної поляризації світу та посилила боротьбу демократичних країн за відстоювання принципу верховенства міжнародного права та інших універсальних демократичних цінностей.
У таких умовах Японія продемонструвала себе активним учасником міжнародних відносин. Японський уряд підтримав суверенітет і територіальну цілісність України, ввів додаткові санкції проти Росії та посилив підтримку нашої держави в міжнародних організаціях, таких як ООН і G7. У березні 2023 року прем’єр-міністр Фуміо Кішіда відвідав Київ з історичним візитом. Цю тенденцію щодо відігравання Японією більш активної ролі у справах міжнародної безпеки було започатковано у період після холодної війни: в 1993 році Японія вперше взяла участь у миротворчих операціях ООН, також вона підтримала міжнародну кампанію в Афганістані та зробила внесок в реконструкцію Іраку. Водночас найважливішою подією у цьому контексті стало прийняття Стратегії національної безпеки у 2013 році та впровадження зовнішньополітичної концепції «активного пацифізму», яка робить акцент на зусиллях Японії щодо підтримки міжнародного миру і безпеки без внесення змін до її пацифістської Конституції.
Російсько-українська війна стала поворотним пунктом для Японії та мала п’ять наслідків для її зовнішньої політики та політики безпеки. По-перше, російська агресія продемонструвала, що жодна країна не може бути впевнена, що вона не зазнає військової атаки. Цю ідею було чітко окреслено прем’єр-міністром Ф.Кішіда під час Азійського саміту з безпеки «Діалог Шангрі-Ла» у червні 2022 року: японський лідер висловив своє переконання у тому, що «те, що відбувається сьогодні в Україні, може завтра мати місце в Східній Азії». З огляду на нарощування військової сили Китаєм та інші регіональні безпекові виклики, такі як ядерна та ракетна програми КНДР, минулого року Японія затвердила нові стратегії національної безпеки та оборони, а також прийняла рішення подвоїти військовий бюджет до 2% ВВП у період до 2027 року, тобто на 60% за п’ять років, з метою зміцнення своєї обороноздатності та можливості проведення контратаки у разі нападу.
По-друге, російська агресія висвітлила питання потенційної небезпеки для Тайваню – важливого союзника Японії в Азії, а також островів Сенкаку (японська назва), які знаходяться під контролем Японії й оскаржуються Китаєм. Саме тому важливо, щоб війна Росії проти України не стала прецедентом, який може спонукати деяких лідерів розпочати агресію проти інших країн та територій. У цьому контексті Японія та Сполучені Штати поділяють бачення щодо необхідності стримування Китаю та його союзників, таких як Москва та Пхеньян, з метою підтримки миру та балансу сил в Азії.
Ще одне важливе питання – це допомога країнам, які зазнали військової агресії. Незважаючи на суттєву фінансову (понад 1,6 млрд доларів США з лютого 2022 р.), гуманітарну та нелетальну військову допомогу, Японія не змогла надати Україні зброю, оскільки вона може передавати військові літаки, бронетехніку і ракети тільки тим країнам, які разом з нею брали участь в їх розробці та виробництві. Тому, щоб вирішити цю дилему, уряд Японії запропонував ідею розширити перелік країн, які мають право отримувати зброю японського виробництва, включно з державами, які змушені захищатися від агресії, як-от Україна.
По-четверте, можемо констатувати тенденцію щодо посилення співпраці між Японією та іншими безпековими організаціями, включно з НАТО. Так, 10 травня цього року міністр закордонних справ Йошімаса Хаяші заявив, що Японія веде переговори про відкриття офісу типу «liaison office» НАТО, першого закладу такого роду в Азії, зазначивши, що «вторгнення Росії в Україну зробило світ менш стабільним».
Нарешті, нагадаю, що чотири острови на північ від Хоккайдо – відомі як «північні території», окуповані Росією з часів Другої світової війни, та що між двома країнами до сьогодні немає мирного договору. Тому висловлю сподівання, що для Японії російське вторгнення в Україну стало доказом того, що з цією країною неможливо вести переговори та що неможливо довіряти її лідерам.
Отже, можна зробити висновок про те, що не тільки Японія своєю політичною та гуманітарною підтримкою впливає на долю України, а й про те, що російсько-українська війна кардинально вплинула на її політику безпеки. Вважаю, що Японія й надалі буде перетворюватися на країну з потужним міжнародно-політичним потенціалом та планом дій, а також що вона продовжить докладати всіх зусиль з метою забезпечення всеосяжного, справедливого і довготривалого миру в Україні.
Віолетта УДОВІК, кандидат історичних наук, магістр права Токійського університету, другий секретар Посольства України в Японії (2017-2022 рр.), авторка монографії «Японія та Україна: 120 років двосторонніх відносин» («Interbooks», Японія, 2022 р.)
