Освітяни поставили Табачнику один бал. За нетрадиційну освітню орієнтацію

Педагоги «дякують» міністрові за закриті школи та премії для його замів

Дмитра Табачника педагоги за очі називають міністром із нетрадиційною освітньою орієнтацією. Сам міністр не часто запитує у вчителів їхню думку щодо себе. Натомість більше полюбляє різні міжнародні рейтинги, в яких Україна займає місця далеко за першою сотнею. А все одно міністр продовжує твердити про якусь там престижність (усе-таки – увійшли!). При цьому навіть під час загальних зборів із освітянами всіх регіонів (які трапляються не частіше, ніж раз на рік) педагоги у залі відверто сміються, коли міністр говорить про підвищення зарплатні. Це в свою чергу неабияк дивує Табачника… Аби якось поставити оцінку теперішньому міністрові, різні громадські та неурядові організації провели відразу кілька опитувань учителів і викладачів.

А міністрові – кіл!

Портал «Освітня політика» запитав у користувачів, як вони оцінюють реформування системи освіти. Майже 78 % учасників опитування поставили МОН 1 бал (за п’ятибальною шкалою). Всі інші поблажливо виставили міністерству двійки та трійки, і аж 1,3 % оцінили реформи на п’ятірочку! Як кажуть – без коментарів.

Об’єднавшись із неурядовою організацією «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти», портал також попросив групу експертів визначити Топ-10 значущих негативних і позитивних подій 2013-го. Як потім з’ясувалося, міністерство майже не має відношення до фактів, яким освітяни поставили «плюсик», зате напряму взяло участь у подіях, котрі педагоги охарактеризували як негативні.

Ківалов старається для освітян

Перше місце у ТОП-позитиві й у ТОП-негативі зайняв Євромайдан. Як плюс – це вияв громадянської позиції студентства, як мінус – ректори ВНЗ, які погрожували студентам відрахуваннями. Одна подія, два протилежних погляди, тільки один належить міністрові, інший – людям, якими він керує. Картинка більш ніж прозора!

Так само розділилися думки щодо Закону Україну «Про вищу освіту». До позитиву належить внесення на розгляд ВР законопроекту, розробленого робочою групою академіка Згуровського. Він же був схвалений Комітетом ВР з питань науки і освіти. На відміну від законопроекту Ківалова–Калетніка (схваленого Табачником), який значно розширює права університетів у виборі собі студентів і фактично знищує зовнішнє незалежне оцінювання. Провладний закон іде під № 8 у ТОП-негативах 2013 року.

Міністерським лишаємо міністерські… гроші

Серед «досягнень» Міністерства освіти педагоги виділили й такий пункт, як «девальвація Державної премії України в галузі освіти». Не останню роль тут зіграло те, що минулого року її отримав навіть перший заступник міністра Євген Суліма. За «наукові досягнення в галузі освіти», а саме – цикл наукових праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів», йому перепало 200 тисяч гривень. І це вже не вперше, коли Суліму висувають на престижну освітянську премію за «пошук пріоритетів».

Крім нього, такі самі премії розміром 200 тисяч гривень отримали перший заступник Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Святослав Серебрянський (відповідає за підручники) та лояльні до міністра освіти ректори.

Школи – для невдах

«Дякували» педагоги міністрові й за нелегку долю бути вчителем. Не кожен витримає життя за такі жалюгідні гроші, а в Україні добровільним мазохізмом займається півмільйона людей. Саме стільки педагогів живуть на недалеку від «мінімалки» зарплату (від 2000 до 3500 гривень), що вдвічі менша, ніж у педагогів Росії, в 4,5 разу менша за зарплату вчителів Польщі та в 10 разів гірша за оплату праці американських колег. Список можна продовжувати, після нас у рейтингу бідності педагогів небагато країн на зразок Індонезії…

Опитувані експерти також відзначили, що сьогодні наша система освіти «доїдає» всі здобутки часів СРСР, а разом із ними і педагогів, які ще спроможні навчати дітей, не спираючись на ті жахливі підручники, що їх друкує МОН. Адже тих, хто сьогодні приходить за вчительський стіл, можна сміливо називати невдахами по життю. Це ті діти, які не змогли вступити в кращі університети і тому пішли в педагогічні, й ті випускники, котрим не вистачило розуму влаштуватися в престижні приватні заклади. І тепер – вони у школі – навчають наших дітей.

Закриваємо школи – відкриваємо університети

У принципі навіть тих педагогів, які ще лишились, може спіткати доля, гірша за їх роботу. Першого вересня 2013 року не відчинили двері для своїх учнів 378 шкіл, якщо порівняти з 2012 роком. Табачник продовжує закривати середні школи, хоча насправді багато років обіцяє закрити хоч частину університетів. Особливо це стосується «національних», яких наразі вже маємо 117, але ліміт не вичерпано… Як відомо, кількість «національних» завжди зростає перед виборами. Рясний дощ передвиборчих обіцянок зростив не один десяток ВНЗ у новому статусі.

При цьому достоту лишається невідомим, для чого всі ці університети приставку «національний» використовують? Наприклад, найзнаменитіший ВНЗ країни імені Тараса Шевченка прозвітував, що за минулий рік він заробив більше грошей з університетської їдальні, ніж із проведеної наукової роботи. То, може, варто перейменувати його у харчовий комбінат? Або принаймні виділити більше грошей на науку…

Кожен може виділитись!

Тим часом у ТОП-негатив зумів потрапити навіть ректор одного із таких закладів. Гучна історія з Петром Мельником, який досі лишається дійсним членом Національної академії педагогічних наук, хоча й розшукується «Інтерполом», не лишила байдужими педагогів України. Правда, їй відвели лише 10 місце в рейтингу…

Загалом список подібних освітянських проблем може бути безкінечним. А все позитивне, що маємо в освіті, як-то перші онлайн-курси в університетах, успіхи на міжнародних олімпіадах, пілотні освітні проекти роботодавців, є ініціативою окремих ентузіастів і відданих своїй роботі педагогів. Чи не забуде про це Табачник, коли наступний раз хвалитиметься покращеннями від МОН?