Опозиція у пошуках консенсусу: «три богатирі» вже почали ділити майбутні посади

Нардеп від УДАРу Павло Рябікін злив журналу «Forbes» результати розумових зусиль штабістів, які безсонними ночами ґвалтують мізки у пошуку відповіді на сакраментальне питання – хто буде головним суперником Януковича на наступних виборах?

Невідомо, результат чиїх вправ озвучив нардеп – чи своїх особистих, чи колективно-ударівських. Але ось революційні висновки, до яких дійшли «світлі голови»: перший – Тимошенко балотуватися не дадуть; і другий, що випливає з першого, – основним претендентом на президентський трон має стати (сюрприз!) Кличко. Ну хто б сумнівався. Якби цей потік свідомості витікав із надр нинішньої Батьківщини, результат був би майже аналогічним із першого пункту та діаметрально протилежним із другого – Мономахову шапку приміряв би на себе Яценюк.

Але справа навіть не в цих «одкровеннях». Справжній сюрприз полягає в тому, що Кличко, за словами свого відданого нардепа Павла Рябікіна, вже готовий із барського плеча дати хороші посади нинішнім партнерам по опозиції – ну щоб соратники не почували себе скривдженими.

«Можу припустити, що для досягнення консенсусу серед опозиційних сил може бути модель, у якій президентом буде Кличко, прем’єр-міністром – Арсеній Яценюк, а спікером – Олег Тягнибок. У будь-якому разі, часу ще достатньо, щоб визначитися», – заявив Рябікін.

Чесно кажучи, сюрреалістичне видовище трійці, яку пропонує (припускає) УДАР вустами Рябікіна, викликає неоднозначні почуття. Дуже спортивний президент, націоналістично демонізований спікер і прем’єр на прізвисько Кролик – якщо поодинці кожен із них виглядає ще більш-менш нормально, то втрьох разом та ще й окупувавши найвищі посади у цій багатостраждальній державі… Коротше кажучи, це не та перспектива, щоб можна було відчувати глибокий оптимізм.

Звісно, не можна сказати, щоб тріумвірат, запропонований УДАРом, видавався гіршим, ніж діючий склад «Янукович – Рибак – Азаров». Цих шанованих державних мужів взагалі навряд чи комусь вдасться переплюнути. Але якщо ця трійця – найкраще, що нам може запропонувати опозиція, то треба визнати, що опозиційні сили переживають глибоку кадрову кризу.

Власне, це могло б залишитися її, опозиції, приватною проблемою, але біда в іншому. Такий посадовий розклад (якщо у 2015 році комусь дійсно встромить у голову запропонувати його електорату) може відвернути від Кличка досить таки значну частину прихильників. Бо якщо людині подобається президент-боксер, то це зовсім не означає, що вона обов’язково згодиться придбати оптом ще й спікера Тягнибока та прем’єра Яценюка. Дуже ймовірно, що вона визнає цю оборудку невигідною та піде голосувати за когось іншого. А на фоні таких настроїв у президентський поїзд може вскочити хто завгодно – від темних конячок на зразок Гриценка до самого Віктора Федоровича, не до ночі будь згаданий.

Радує лише одне: навряд чи план, озвучений Рябікіним, насправді втілиться у життя. Бо далеко не факт, що шановний Арсеній Петрович удовольниться місцем якогось там прем’єр-міністра. А не менш шановний Олег Ярославович – жалюгідним кріслом спікера. Хоч там які б не були високі рейтинги у Кличка (а вони таки дійсно високі, принаймні, на сьогоднішній день), але в ідеалізм опозиційних лідерів, який би дозволив їм відмовитися від перспективи стати президентом на користь заклятого соратника по опозиційних лавах, віриться якось не дуже. Вірніше кажучи, зовсім не віриться. Тому більш ніж вірогідно, що після трьох років розмов про єдиного опозиційного кандидата ми врешті-решт побачимо у виборчому бюлетені всі три прізвища. З реальною перспективою розпорошення електорату (якщо через три роки опозиція такий ще матиме) та проходження темних конячок. Або – знову-таки не до ночі згадуваного – ВФЯ.