Опозиціонер вважає своїх колег дятлами

«Опозиція – це санітари лісу»

Сергій Соболєв, народний депутат України, член фракції «Батьківщина», голова партії «Реформи і порядок» та найголовніше – тіньовий прем’єр-міністр.

Фраза коротка, влучна, образна, емоційна. Зазвичай, такі вислови коментувати важко, бо вони, на перший погляд, прямі, як швабра, та зрозумілі, як «Буквар». Але розтлумачити їх украй необхідно, бо саме такі вислови наочно демонструють вміст політичної підсвідомості. А тут є над чим працювати, бо треба усвідомити, що пан депутат називає лісом, що в ньому роблять санітари та яким чином все це корелюється із опозицією.

Отже, наша наукова розвідка починається з твердження про те, що шановний депутат є безперечно освіченою людиною. І знає, що зазвичай санітарами лісу називають хижаків середнього, так би мовити, класу – вовків або, скажімо, шакалів. Завдання цих тварин, які живуть і полюють зграями, – «чистити» ліс від хворих або поранених тварин, пожираючи їх. Розшифровка з цієї позиції дає дещо неприємну картину – в «лісі», тобто нашій країні, носиться вовча зграя, голодна та ненажерлива (опозиція), заганяючи поранених, ослаблених і хворих представників влади. З усіх боків логіки немає – жодної слабої тварини ще не зжерли. До того ж мета цього полювання – влада – виступає не тільки як об’єкт, а й як предмет мрій опозиціонерів. Одразу згадується, як представники нинішньої опозиції розпорядилися у свій час владою…

Це було б надто сумно, аби не рятівна наукова класифікація. Згідно з нею до загону «санітарів лісу» відносяться також не такі страшні та кровожерливі тварини, а саме дятли, чи, скажімо, мурахи (пʼяти мурашників на гектар лісу достатньо, щоб захистити дерева від комах-шкідників). Ну мурахи, як би ми того не хотіли, на опозиціонерів – санітарів нашого політичного лісу не тягнуть. А от дятел… У глибинах Інтернету знайшлося описання дятла, що дає розуміння того, якого саме санітара лісу мав на увазі шановний депутат, нагороджуючи цим званням колег-опозиціонерів. Мовою оригіналу:

«Дятел оборудован клювом. Клюв у дятла казенный. Он долбит. Если дятел не долбит, то он спит либо умер. Hе долбить дятел не может. Потому что клюв всегда перевешивает. Когда дятел долбит, то в лесу раздается. Если громко – то, значит, дятел хороший. Если негромко – плохой, негодный дятел. Дятел может скакать с ветки на ветку так же ловко, как матрос с брамселя на бушприт.

Умело брошенный дятел летит не менее 30 метров, втыкается по пояс и висит два часа. Мнение у дятлов всегда отрицательное.

Сильный дятел может долбить за двоих. Гигантский дятел (в природе не встречающийся) может задолбить небольшого слона.

Основной пищей дятлов всех видов является размоченная слюнями древесная долбанина. Описаны также случаи нападения дятлов на мешки с сахаром и фруктовые пироги. Друг другом дятлы, как правило, брезгают.

Выраженной иерархии среди дятлов не наблюдается, хотя крупный дятел запросто может издолбить мелкого. В случае внешней угрозы колония дятлов неизученным пока образом выделяет из себя начальника и обороняется под его руководством. После отражения угрозы такой дятел становится пеликаном и покидает колонию».

А тепер спробуйте замінити в цьому тексті слово «дятел» на «опозиціонер»…