Операція «Донецький гамбіт Наливайченка»

“Необходимо, чтобы наши традиционные партнеры, и Министерство иностранных дел действительно добилось присутствия и работы высокого представителя из Российской Федерации в рамках миссии ОБСЕ или какой-то другой миссии, которая бы, на наш взгляд, была бы очень важной для работы на месте… в Луганской области и в том числе на месте проведения антитеррористической операции…”

Глава СБУ Валентин Наливайченко, під час міжнародної конференції “Реструктуризація глобального пространства: історичні імперативи та виклики”.

Ми пана Наливайченка, звичайно, дуже поважаємо, але виглядає так, що він трохи того… не в собі.  Ну а як ще можна пояснити такий, м’яко кажучи, дивний посил? Антитерористична операція – це, шановні, не вибори. Це серйозний державно-військовий «заміс», про подробиці  планування і проведення якого небажано знати чужакам. Якщо хочете – державна таємниця. Під час АТО запрошувати до  себе представника ворожої крани (якою на сьогодні є Російська Федерація, подобається це комусь чи ні), принаймні є дивним.

Адже зрозуміло: АТО проводить СБУ, тому професійно спостерігати за нею (чи то в рамках місії ОБСЄ, чи якоїсь іншої – неважливо)  РФ неодмінно спрямує людину, яка є експертом у цій галузі. Тобто … працівника ФСБ. На худий кінець – ГРУ.  І ця людина, спостерігаючи за ходом АТО (читай – за рухами СБУ у цьому напрямку) отримає можливість дізнатися ВСЕ – від кількісного складу військових формувань до способів їх координації.  Це приблизно те ж саме, що вивести на особистий монітор очільника «братньої» держави картинку із секретною інформацією, і спитати його у скайпі:  «А ну подивіться, Вован Вованич, чи все ми правильно робимо? Чи бува не надто боляче «мочимо» ваших терористів?»…

Словам, якісь вони у нас усі … альтернативео обдаровані. Аваков замість того щоб ловити бандитів і перетрушувати продажних ментів на місцях, то Сашка Білого «самовбиває», то у фейсбуці годинами сидить.  Наливайченко ворожих агентів до своєї таємної контори відкрито запрошує. Турчинов  у той момент, коли «брат» не просто у воріт, а ось-ось хвіртку ламатиме – розпускає депутатів відпочивати аж до вівторка. Замість сидіти там вдень і вночі та гуртом сушити мізки на предмет того, чим зупинити знахабнілого старшОго брата, щоб ще більшої біди не накоїв.

Але навіть Турчинов, і той, мабуть, охрінів від святої простоти  керівника Служби безпеки, тож  перед тим як піти на «заслужений відпочинок» до вівторка, на всяк випадок призначив  Головного Охоронця Державної Таємниці (ним став начальник «таємного» департаменту СБУ  – Олександр  Радецький).  Очевидно, у надії, що новий призначенець  все ж таки блюститиме державну таємницю від москальських ФСБ-шних спостерігачів.  Правда, як він це робитиме, не дуже зрозуміло. Уявіть картину маслом: двоє поважних дядьків – з одного боку охоронець таємниць Радецький, з іншого – невідомий поки що «високий представник РФ», вхопилися за папку з секретними документами і тягнуть кожен у свій бік. Хто перетягне, того й капці. Тобто – таємниці. Питання у тому, на чиєму боці у такій ситуації буде Наливайченко?..

Є, правда, припущення, і небезпідставне, що Валентин Олекскандрович не такий вже простий, яким здається. І запрошує «високого представника» не від нестачі сірої речовини у черепній коробці, а, навпаки, від її достатньої кількості. Пам’ятаєте? «Птіца Говорун отлічаєтся умом і сообразітельностью».  Справа в тім, що національна служба безпеки протягом останніх – нещасливих для України –  років була буквально напічкана різним непотребом ворожого походження. Тобто, пардон, братнього.  Ми про це здогадувалися. Тільки не уявляли обсягів. Між тим, за даними, які в ефірі Еспресо.TV озвучив директор військових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова Микола Сунгуровський, близько 30 відсотків особового складу Служби безпеки України були російськими агентами ФСБ і ГРУ. Цілком очевидно, що зі зміною керівництва – як країни, так і контори –  усі вони з насиджених місць не вивітрились.

Зрозуміли, до чого ми ведемо? Ай да Пушкін, ай да сучий син!  Наголошуючи на присутності в Україні  російського спостерігача за АТО,  керівник СБУ приготував йому роль живця, на якого обов’язково мають клюнути добре законспіровані російські шпигуни.

Адже всі вони майже гарантовано виходитимуть на зв’язок із резидентом, завдяки чому у короткий час можна буде виявити усіх російських агентів, прихованих у надрах СБУ. І взяти їх ще тепленькими. Це ази розвідки. І якщо Наливайченко їх знає та намагається використати, і саме цим пояснюється його  прагнення присутності  «високого представника» з Російської Федерації»  –   ми готові  зняти з нього – одного – звинувачення в альтернативній обдарованості.  А також – порадіти винахідливості і дотепності глави СБУ, який започаткував свій хитромудрий план саме 24 квітня. Бо в цей день до хрєна років тому, а саме 1184 р. до н. є. грецькі воїни проникли у Трою всередині величезного одоробла, яке вдячні нащадки охрестили Троянським конем. Про це, мабуть, ніхто б і не згадав, якби пан Наливайченко не вшанував «коняку» на український манер, тим самим фактично зробивши цю призубуту дату Днем міжнародної та української військової хитрості.

Ось бачите: ніколи не треба робити квапливих висновків і ображати хороших людей, як ми ледь не зробили з шановним головою СБУ. Всьому у цьому світі можна знайти логічне пояснення. Навіть якщо йдеться про дії представників влади.