Олежик промахнувся: Ляшко не знає, як правильно боротися із «тушкованою депутатиною»

Ми давно підозрювали, що задушлива атмосфера Верховної Ради згубно діє на творчий потенціал навіть найкреативніших представників політичної фауни. Але ж не настільки, щоб на корню вбивати індивідуальність

Таке враження, що вони там уже мислять однаково. Ні, коли «білокура бестія» із «Свободи» пропонує карати тюремним ув’язненням за нешанобливе ставлення до рідної мови – це ще можна зрозуміти. У неї звивини розташовані таким чином, що нічого іншого чекати і не доводиться. До того ж набір генів відповідний. А от коли цією ж протореною стежкою іде невтомний затійник і народний улюбленець Олег Ляшко – це вже вселяє смуток.

Скажімо, вчора на своїй сторінці у Фейсбуці всіма нами шанований  радикальний вилоносець розродився майже законодавчою ініціативою – встановити для парламентських тушок кримінальну відповідальність. «Пропоную за зраду своїх виборців саджати за ґрати на 5 років», – написав Ляшко. Дісталося від нього і так званим тушкоробам – «горе-вождикам» на кшталт Яценюка, які «завели зрадників до Парламенту і ручалися за їхню політичну цнотливість». Їх наш правдоруб теж пропонує саджати – «разом з їхніми викиднями». Нехай, мовляв, сидять разом і думають, «куди дівати мільйони доларів від свого бізнесу – тушкоробного комбінату, бо там, за ґратами, вони їм точно не знадобляться».

Отут Олег Валерійович помиляється. Мільйони доларів ще й як знадобляться. Ними можна або відкупитися від справедливого покарання, або ж, при найфантастичнішому розкладі (якщо суддя раптом виявиться непідкупним), забезпечити собі досить пристойне життя – навіть в умовах позбавлення волі. Були б баблоси – все інше докладеться. Навіть «дєвочек» будуть приводити. А комусь, можливо, і «мальчіков». Будь-яка примха за ваші гроші.

Тому, погоджуючись із Ляшком щодо суті, ми не підтримуємо його стосовно форми покарання тушкованої депутатини. Та і, чесно кажучи, очікували від Олега Валерійовича чогось більшого. Свіжішого. Креативнішого. Саджати тушок за ґрати – це нецікаво. Треба щось таке, щоб душа розгорнулася.

Наприклад, один коментатор запропонував карати їх «у народний спосіб»: жбурляти в покидьків каміння. Або ж саджати у діжку з лайном: дешево та сердито, споріднене середовище, ніколи (з відомих причин) не потоне, але потім і не відмиється. Як гуманісти ми підтримуємо лайно. Але як прагматики пропонуємо інший варіант.

Наприклад, прив’язати  виловлену та знешкоджену (позбавлену депутатської недоторканності) тушку до ганебного стовпа (встановленого, скажімо, на Майдані) і публічно штрикати в нього радикальними ляшковськими вилами – поки не віддасть усе «нажите непосильним трудом». Це набагато чутливіше покарання для зрадника, ніж те, що пропонує шановний радикал. А яке задоволення для народу! Щоб не сказати – промінь світла в тужливих сутінках. От уявіть, читачу, «картину маслом». Уявили? Правда ж, посвітлішало на душі?

Тож даруємо Олегу Валерійовичу цю ідею – у якості дружнього й абсолютно безкорисливого жесту. Так би мовити, від нашого столу – вашому.

Іще ледь не забули. Штрикати зрадників вилами треба дозволяти всім бажаючим. Незалежно від віку, статі, віросповідання, прописки, соціального стану, сексуальної орієнтації та політичних уподобань. Але не безкоштовно! Нехай за задоволення сплачують до каси хоча б по 5 гривень. А краще – по 10. Уявіть, скільки надходжень до бюджету забезпечить при таких розкладах лише одна середньостатистична тушка. А за екзекуцію «горе-вождиків» можна встановити вищий тариф – скажімо, від 20 до 100 одиниць національної валюти. А що? Беручи до уваги масштаб особистостей – практично задарма. Ми б заплатили.