Новий Верховний комісар ООН з прав людини:  чи вдасться йому не згутеррішитися і не збачелетитися?

Найперше, що має зробити новий Верховний комісар – ретельно вимити і провітрити своє Управління, щоб позбутися бруду і смороду, занесених туди з московської конюшні, та викинути в смітник протухлі російські консерви.

8 вересня Генеральна Асамблея ООН консенсусом підтримала призначення, за рекомендацією Генерального секретаря ООН, його колишнього заступника з політичних питань, громадянина Австрії Фолькера Тюрка на посаду Верховного комісара ООН з прав людини. У минулій публікації на цю тему ПіК (від 03.09.2022) називав його кандидатуру як одну з найбільш вірогідних, особливо поряд з Іваном Шимоновичем та Ільзе Брандс Керріс. Шанси останніх, через їхню проукраїнську позицію та відповідно ставлення до них ерефії, були практично зведені до нуля. Відзначалося й те, що симпатія, яку відчуває кремлівський дід (якщо воно ще здатне щось до когось відчувати) до деяких австрійських політиків, може якоюсь мірою пом’якшити скажену ненависть російської дипломатії до цивілізованої Європи і таким чином не опиратися затвердженню австрійської кандидатури.

Призначення нового Верховного комісара викликало певне невдоволення у деяких неурядових організацій – не через їхні претензії особисто до Ф.Тюрка, а через начебто нетранспарентний процес відбору та розгляду кандидатів, зважаючи, що новий Верховний комісар є повністю креатурою Генсека. З ним він працював багато років в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців, потім, після призначення А.Гутерріша на найвищу посаду в ООН, перебрався з Женеви до Нью-Йорка і обійняв посаду його помічника з питань стратегічної координації, у січні А.Гутерріш зробив Ф.Тюрка своїм заступником з політичних питань і нині забезпечив йому посаду Верховного комісара ООН з прав людини. Тож конкуренти були без шансів. Африканський кандидат, якого очікували деякі мої колеги, так і не вималювався.

Тому будувати стосунки нашій дипломатії доведеться з Фолькером Тюрком.

На відміну від своєї попередниці, чилійки Мішель Бачелет, яка цікавилася війною в Україні рівно настільки, наскільки пересічного українця цікавить, скажімо, боротьба з корупцією в тій же Чилі, і яка дивилась на події в нашій країні очима свого напівросійського секретаріату, Тюрк представляє державу, де про Україну через відомі історичні обставини, знають усі, включно з жителями далеких гірських сіл, де дядьки у кнайпі, на висоті понад 3000 метрів, з втіхою обговорюють останні поразки ерефії і роблять ставки, якого дня і за яких обставин гигне Ху@ло. Сам Тюрк також має певну обізнаність в українській проблематиці, він докладно вивчав відповідні матеріали і у ході своєї роботи заступником Генсека, і під час перебування на посадах помічника Гуттеріша, де координував проблеми глобальної політики, і помічника Верховного комісара ООН у справах біженців (хоча у 2015-2019 рр. проблема українських біженців так гостро не стояла). Окрім Женеви та Нью-Йорка, у різні часи довелося Ф.Тюрку попрацювати і в Малайзії, і у Косово, і в Боснії-та-Герцеговині, і у Кувейті, і в Демократичній Республіці Конго. За освітою він є фахівцем з права та міжнародного права.

Отже, новий Верховний комісар – людина освічена і досвідчена, а наскільки вибір Генсека є вдалим – дізнаємось, вже починаючи з 17 жовтня, коли він стане до виконання своїх обов’язків. Одним з найголовніших викликів, який перед ним одразу постане, – проблема порушень прав людини у китайській провінції Сіньдзян, яку йому, за висловом журналістів, «перекинула, як гарячу картоплину» Мішель Бачелет. Нас же цікавитиме передусім позиція Тюрка з питань стану з правами людини в Україні у контексті російської агресії, грубих порушень прав людини і міжнародного гуманітарного права на окупованих росією українських територіях, воєнних злочинів, вчинених московитами у Бучі, Ірпені, Мотижині, Ізюмі, Оленівці, інших українських містах і селах, земля яких була потоптана брудним чоботом московита.

Допоки Фолькер Тюрк ходить з обхідним листом нью-йоркською штаб-квартирою ООН, пакує речі та вивчає в інтернеті сайти оренди квартир у Женеві, обов’язки Верховного комісара виконує його заступниця Нада Аль Нашиф. На 51-й сесії Ради ООН з прав людини, що нині проходить у Женеві (12 вересня – 7 жовтня), вона представила доповідь про ситуацію у галузі прав людини у світі під пунктом 2 порядку денного «Доповідь Верховного комісара ООН з прав людини».

Україні там було приділено скромний абзац, де в традиційний для Верховного комісара, його Управління та Генсека ООН манері, було, окрім іншого, відзначено негативні соціально-економічні наслідки війни у глобальному контексті, включно з браком палива та загрозою для харчової безпеки у деяких найбідніших країнах світу. Нада Аль Нашиф привітала «зернову угоду», закликала до її повної реалізації, проте, на відміну від її шефа Гутерріша, у неї вистачило совісті не розводити у залі смороду російських добрив. Втім, тема України ще окремо обговорюватиметься у ході Інтерактивного діалогу в рамках пункту 10 порядку денного сесії (орієнтовно 10 жовтня).

Піддала критиці Аль Нашиф і окремо рефію, зосередившись на внутрішній ситуації у цій раковій пухлині на тілі планети, у тому числі згадавши переслідування та санкції російського уряду проти громадян, які не підтримують війну в Україні. Говорилося про тиск на журналістів, блокування інтернет-ресурсів, обмеження прав та основних свобод людини тощо. Все було сказано вірно, втім дуже слабенько. Це як погрожувати пальчиком зміюці, яка у вас на очах живцем заковтує пташеня.

Зате низка наших партнерів, включно з ЄС (виступ від його імені виголосила головуюча там Чехія), Бельгією, Німеччиною, Норвегією, Литвою, Естонією, засудили неспровоковану та невиправдану російську агресію проти України та піддали гострій критиці стан з правами людини у самій ерефії. Викликало, щоправда, певне розчарування, що Україну оминули у своїх виступах Велика Британія, зосередившись на китайській проблематиці, чи Японія. Хочеться сподіватися, що наші друзі все ще скажуть 10 жовтня, та так, що московитський постпред Гатілов (він на такі засідання сам ніколи не ходить, демонструючи до нас та РПЛ в цілому своє ставлення, а пришле якусь «дрібноту», котра, заїкаючись, прочитає затверджений ним антиукраїнський виступ).

Обізнаний представник однієї з неурядових організацій поділився інформацією, що прогресивні країни готують резолюцію щодо стану з правами людини в ерефії, проте наскільки це вдасться, покаже час. Триматимемо кулаки, бо, у разі успіху, це буде дуже серйозний іміджевий удар по Мордору.

Папська держава на сесії знову всіх мирила, у тому числі Україну з Лаптєстаном (як вдало називає це утворення журналіст Олександр Рудяченко), і закликала до толерантності. Угорщина Україну у своєму виступі не згадала взагалі – і це на краще, нічого доброго вони про нас не говорять (принаймні останні 25 років на моїй пам’яті). А от московити влаштували черговий перфоманс, звинувачуючи УВКПЛ у тому, що воно «не помічає виявів неонацизму в Україні» і що йому бракує сміливості «засудити численні обстріли цивільних об’єктів та мирного населення в Донбасі (на лаптєстанському новоязі саме «в Донбасі», але «на Україні» – авт.), а також Запорізької АЕС зі зброї, що поставляється США та європейськими країнами». Про те, що українські військові професійно колошматять цією зброєю московитських загарбників, і ті тікають, не розбираючи дороги, кидаючи власну зброю, техніку та людей, витягаючи на своїх спинах хіба що крадені пральні машини та мікрохвильовки, ерефівський делегат скромно промовчав.

Навіть бідаки білоруси вже не стали бруднитися на підспівках у раші, тож вони поглобалили, лише згадавши ерефію у списку країн, поряд з Венесуелою, Китаєм, Іраном та Сирією, до яких невідомо чому чіпляється УВКПЛ. Зате виголосили «чудовий абзац» на підтримку Пекіна, який зазнає «політичного тиску» (Пекін! Зазнає тиску!). Вочевидь, вже і білоруський фюрер унюхав трупний запах з московського бункера і з подвійною улесливістю зазирає в очі дядечку Сі (цей Білорусі швидше щось дасть, на відміну від напівздохлого кремлівського дідка). Представники ж дядечка Сі у своєму виступі завзято сварили УВКПЛ, зосередившись на своїй больовій темі – Сіньдзяні через згадану доповідь Бачелет (за цю ж доповідь неурядові організації страшенно критикували колишню Верховну комісарку, називаючи документ «реверансом» перед китайським урядом). Інші проблеми китайську делегацію  геть не цікавили, хоча, Гатілов напередодні сесії разів сто п’ятдесят пробивався до китайського колеги у Женеві, аби умовити того хоч одним малюсіньким реченням позитивно висловитися щодо його недодержави.

Отже, тема Сіньдзяну та доповіді, підготовленої на цю тему Мішель Бачелет, яку вона оприлюднила за кілька годин до того, як залишила свій кабінет у Палє Вільсон на березі Женевського озера (мудре рішення, я піду, а ви там ламайте списи), буде найближчим часом головним викликом для її наступника, на чому наполягає більшість правозахисних неурядових організацій. «Human Rights Watch», наприклад, вважає, що Тюрк мусить «негайно вдатися до подальших дій у зв’язку з доповіддю Бачелет, але й також має бути готовим вказати на порушення прав людини у США та їхніх союзниках (ну, просто, супероб’єктивне НУО!), і окрім того виступити проти воєнних злочинів в Україні та Ефіопії».

Наша «стара улюблениця», генеральна секретарка іншої неурядової організації «Amnesty International» Аньєс Каламар, коментуючи призначення Фолькера Тюрка, зазначила, що, вступаючи на посаду в часи величезних загроз правам людини, він повинен негайно сформулювати ефективну правозахисну відповідь на агресивну війну росії проти України, переслідування Китаєм мільйонів уйгурів та на низку забутих криз, починаючи з Ємену та ДРК, закінчуючи М’янмою і далі, а також забезпечити притягнення винних до відповідальності. (Звісно, далеко неповна самореабілітація Каламар, але хоч дає надію, що вона починає усвідомлювати справедливість шаленої критики на її адресу, викликаної її нещодавніми огидними заявами про ЗСУ).

Словом, Тюрк, наслухавшись та начитавшись побажань, прохань та вимог до нього, вже схопився за голову. Проте, навряд чи злякався і хоче здатися. По-перше, його попередниця була настільки неяскравою і байдужою на посаді Верховного комісара, що перевершити її у цьому буде важко. По-друге, на його боці – повна підтримка Генсека ООН, якому дуже імпонує витриманий характер його підлеглого. По-третє, він зі своїм біженським бекграундом, перебуває, як уже згадувалося вище, більшою чи меншою мірою в темі.

Найперше, що має, на нашу думку, зробити новий Верховний комісар – ретельно вимити і провітрити своє Управління, щоб позбутися бруду і смороду, занесених туди з московської конюшні, та викинути в смітник протухлі російські консерви. І не допустити розповсюдження там запахів російських добрив, які так полюбляє вдихати на повні груди його шеф Гутерріш.

Наскільки активну позицію загалом займатиме Фолькер Тюрк щодо ситуації в нашій країні, передбачити наразі важко. Проте, виголошувати якісь проросійські месиджі сьогодні може лише відвертий злодій, навіжений або представник Нікарагуа, і Тюрк це добре розуміє. Тож їх точно не буде. А щодо реалізації споконвічної (з 1993 року) мрії нашої дипломатії та громадянського суспільства – витягти Верховного комісара з візитом в Україну, вона цілком реалістична. Він приїде. Але знайомити його тепер будуть не стільки з Національною стратегією у галузі прав людини, прихистками для жінок-жертв домашнього насильства, розвинутим громадянським суспільством та іншим позитивним досвідом України у галузі забезпечення та захисту прав людини (що, безумовно, дуже важливо), скільки з Бучею, Ірпінем, Ізюмом, Мотижиним, Маріуполем, Оленівкою (до того часу, як до нас приїде ВК, вона буде звільнена), іншими місцями, де рашисти чинили свої злочини проти прав людини та проти людства. І говорити під час цього візиту українці будуть про Трибунал для ерефії. З Фолькером Тюрком, юристом-міжнародником, цю тему обговорювати буде простіше, ніж з дипломованою лікаркою (при всій повазі до цієї важливої професії) Мішель Бачелет.

Найближчим часом до Ізюму, до знайдених там місць масових поховань, вирушить Моніторингова група УВКПЛ. Слідом за нею очікується приїзд туди Групи з розслідування воєнних злочинів.

Злочини повинні бути задокументовані, а їх винуватці – покарані. Як  влучно зазначив виконавчий директор «Human Rights Watch» Кеннет Рос, «новопризначений Верховний комісар не повинен повторювати помилок, до яких часто вдається його шеф, претендуючи, що розлогі заяви на підтримку прав людини можуть якимось чином змінити ситуацію. Якщо нікого не названо, ніхто не відчує позитивних змін». Додамо від себе: і покарано.

Оксана БОЙКО