Нові реалії в новому 2023 році і століттях прийдешніх

Підводячи підсумки року, що минув, ми маємо всі підстави констатувати, що він став переломним не тільки в нашому українському житті, але і у глобальному світоустрої.

Фото bbc.com

Минулий рік породив такі феномени, які десь ховались за обрієм нашої свідомості і підсвідомості і навіть не уявлялось про їх існування, але він виплеснув їх на поверхню і саме вони сформували і сцементували нову реальність.

Що ж такого нового було народжено, що стало домінантою сьогодення і платформою для нашого середньо- та- довготермінового майбутнього? Те, що я опишу нижче, звичайно, носить одноосібний характер, воно пройшло через роздуми та емоції власне автора, але, певен, що переважна більшість українців погодиться з моїми міркуваннями, більш того, може їх доповнити та збагатити.

Отже, що нового було в 2022 році? Я зрозумів, чого ніколи  раніше не було,  що з’явилась ворожа сила, яка хоче мене вбити. Отак, ні за що ні про що. Просто за те, що українець. Вбити мене, мою родину, моїх друзів, моїх  співвітчизників. І робить це досить цілеспрямовано і системно. Це “відкриття” прийшло до мене 24 лютого 2022 року, коли приблизно о 12.40 над моїм будинком у Вишгородському районі, ледве не чіпляючи дах пролетів з десяток ворожих вертольотів з повним боєкомплектом. Це відкриття було підсилено, коли наприкінці липня, здається 29 числа, приблизно о 5 годині ранку я спочатку почув  “шерех” ворожої ракети, потім її побачив, яка влучила в будівлі заводу Артема на Лук’янівці. Нащ будинок здригнувся від вибуху, а і з ним прийшло зовсім інше сприйняття реальності. Звичайно, це все ніщо, в порівнянні із трагедією Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Маріуполя і т.д. , яка насамперед дала поштовх новому погляду на життя, на його цінності і насамперед на вироблення відповідних почуттів до тих, хто вчинив і чинить ці криваві злочини.

Що ще нового? Відповідно ніколи не гадав не думав, що цілий народ,, і народ чималий за розміром, може втратити глузд і перетворитись в божевільного колективного вбивцю. Ті знання, якими володів про історію нацистської Німеччини, про одурманення також цілої нації людиноненависницькою ідеологією — фашизмом все таки в певній мірі давали якийсь привід зрозуміти німців періоду 30-х років минулого століття. Після підписання Комп’єнського миру по завершенню І світової війни, Німеччину було поставлено, і абсолютно справедливо!, в такі міжнародно-правові рамки, що з точки зору пересічного бюргера, вона могла вважати себе ображеною, дискримінованою і політика фюрера помститись країнам Антанти, відновити германську велич під таким кутом зору є зрозумілою.

А чим світова громада “образила” нашого північно-східного сусіда після розпаду СРСР? Тим, що заплющила очі і всадила в абсолютно незаконний правовий спосіб рф на місце колишнього СРСР в Раді Безпеки ООН? Тим, що також заплющили очі на передачу їй же ракетно-ядерного потенціалу, який належав в певних долях всім 15 республікам і полінувались утворити хоча б якийсь більш-менш дієвий механізм контролю за його використанням? Чим ще “завинила” світова громада, насамперед її незаперечні відомі лідери, що сотні їх центрів по “дослідженню” росії прогавили наростання російського фашизму? Тим, що аналітичні матеріали їхніх спецслужб були побудовані на інформації з відкритих джерел і вони палець о палець не вдарили по придушенню цього зла в його початковому заплідненні?

Тобто була створена атмосфера, в тім числі зовнішньополітична, яка нагадувала погане, безвладне село, в якому придуркуватий хуліган набирав силу, чинив всезростаючі злочини, а громада а ні телень, поки він цю громаду не підім’яв під себе. Отже, не про яке “приниження” не було і мови, ні про які “ображення” щодо себе в нього не було підстав скаржитись. Гарцював на світовій шахівниці як хотів. Тому, якщо коротко, в 2022 році ми побачили народження абсолютного зла.

Але це тільки одна сторона медалі. Зворотня — зовсім інша. Яскрава, світла, промениста, непереможна. Я в 2022 році побачив, дізнався і відчув, що в моєму житті є Збройні Сили України. ЗСУ — це не тільки військова машина, це — набагато більше, глибше, змістовніше. Це — нова філософія і нова перспектива нашого життя. Це — непереборна віра в нашу Перемогу, в нашу Україну, в її достойне майбутнє. Новою стала українська дипломатія, як кар’єрна, так і топова. Вона породила Рамштайн, Закон про Лендліз, могутню, ефективну міжнародну коаліцію, яка попри її певні слабкі місця і недоліки веде нас до повноправного членства в ЄС, до ефективного, взаємовигідного! співробітництва з військово-політичним оборонним блоком НАТО. Вона перестала бути принишклою, сором’язливою, перетворилась в дієвий інструмент захисту національних інтересів. Нові реалії постали в духовному житті України. Зміцнюється і зростає роль ПЦУ в світосприйнятті її мирян. Певен, що не за горами конструктивний діалог між ПЦУ та УПЦ МП, який приведе до остаточного відновлення історичної справедливості і в цьому важливому питанні.

Новим стало і те, що російські ракети, запущені з Каспійського та Чорного морів, з території Криму, Білорусі, власне рф не тільки завдали жахливих руйнувань, але і відповідно, не усвідомлюючи цього, вони “зшили” Україну, “застрочили” її в таку єдину матерію, назва якої політична нація України. 2023 рік і роки прийдешні і на далі стелитимуть Україні шлях для її зміцнення і зростання.

Борис  ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України