Нова виставка Чурсіна: чи можна спокусити Адама і Єву наркотиками?
Нарешті дочекались… У зв’язку з майданно-політичними подіями – правий таки наш міністр культури – не тільки розвивається в революційному напрямі, а подекуди й замерзає культурне життя столиці
Тому, коли Ігор Чурсін врешті визначився з датою відкриття виставки, до Малої галереї Мистецького арсеналу втиснулася мало не вся фото-тусовка Києва. На фірмовий стиль Ігоря Чурсіна цікаво дивитися, а ще цікавіше – спілкуватися з автором і слухати про фантазійні перипетії, які завжди супроводжують творчий процес. Його навіть важко назвати представником української фотографії. Простий підхід й відданість великому формату 4’’х5’’ – усе це більше схоже на західну школу, яку наприклад, пропагують «Візії». Крім того, ця його закоханість в автопортрет…
Ось і знову Чурсін не зрадив собі. Виставка отримала назву від іменування його ж студії – Workcamera, а сам фотограф і став головним героєм. У першій частині, котра називається «Кущі Подолу», автор є змієм, який спокушає Адама і Єву. Гарнюніх таких перших чоловіка й жінку в леопардових і рожевих піжамах… Друга частина виставки присвячена подорожі до Тель-Авіву – тут просто фотографії, зроблені у перукарні, майстерні… Ви запитаєте, який зв’язок? Ось і ми запитали…
«Що ви, стебу над гламуром немає! – Чурсін одразу відхрещується від надмірної «леопьордовості» персонажів. – Мені просто хотілося, щоб Адам і Єва були не в брендованій одежі, а в чомусь домашньому. Хоча в «Кущах Подолу» вони не вдома, але їм добре в цьому місці. Я (спокусник) пропоную їм чужі речі, які, мабуть що, не принесуть нічого доброго. Речі, які я їм даю – фен, колеса, кокос, літературу, баян – зі сленгу наркоманів. Я ще й додав текст із Тори та Екклесіасту (Соломонових книг), аби було зрозуміліше. У нас якраз і перетрубації великі в країні, а судячи із текстів, яким 3000 років, проблеми в людей лишились ті самі… Другу частину виставки я протиставляю всьому цьому (зал розуму і зал серця). Тут я говорю: кожна людина має безумовне знання про те, що не треба пхати пальці в розетку. Але коли ми гризнули змієве яблуко, то вирішили все-таки спробувати… Так і живемо: знаємо, що потім буде боляче, погано, і все одно робимо! Це основна наша проблема: серце підказує, як треба, а розум підштовхує до безглуздя. Є головний принцип: живи сам і не заважай жити іншим. Тому в залі розуму я – змій-спокусник, а в залі серця ненадовго входжу в чуже існування і, нічого не порушуючи, зникаю».
Колеса, кокос і Тора… Як кажуть у Тель-Авіві: у цьому весь цимус! Інколи, щоправда, здається, Ігор ще коротко висловився, а там далі у семантичних глибинах – копати й копати. А, можливо, це фотографії не дотягують до задуму свого творця? Просто постановочне фото… Не знаючи наркоматського сленгу і впустивши ниточку зв’язку між «кущами» і Тель-Авівом, можна й не збагнути, який глибокий той колодязь із задумами… Звісно, тексти з Тори – у поміч тим, хто хоче пізнати істину. «Ибо справедливость прямодушных спасет их, а вероломные будут уловлены беззаконием своїм», – актуальніше не буває. Можна додати й інший підтекст: не вживатимете хімію, або, як кажуть деякі інтелектуально налаштовані наркоші, не «читатимете» багато, – будете жити в Ізраїлі!
Ігор Чурсін так би не сказав… У тому-то й ризик, коли спілкуєшся з людьми ніби й простою мовою, але не без символів, – кожен своє домислить. А багато «читати» все одно не слід, щоб не вийшло якось так: «даже на пути, которым идет глупец, ему не хватает ума, и он всем (как бы) говорит, что он глуп!». Замість яблучка з хімією довіряйте серцю…
