Нотатки з Ради Безпеки: знову про Україну

11 лютого 2021, після тривалої перерви, на вимогу РФ відбулося засідання РБ ООН про ситуацію в Україні та виконання мінських домовленостей.

Ритуальні виступи неєвропейських делегацій з мантрами про необхідність мирного врегулювання та з тезами про забезпечення прав якихось «національних меншин» були цілком очікуваними. Так само як і відверта брехня та традиційне московське хамство постпреда РФ Небензі. Китай, зазвичай, досить стримано виступає по Україні, але на цьому засіданні його заява, була суперкороткою. Китай наче продемонстрував, що для нього це питання не є пріоритетним і Пекін не дуже ним переймається. Західні члени РБ, як і віщував Небензя на початку засідання, виступили єдиним блоком з підтримкою України та жорстким засудженням російської агресії.

Здається, нічого нового. Але це засідання залишило дещо гнітюче враження. Найперше стурбував псевдонейтральний виступ представниці ОБСЄ в Україні Хеіді Ґрау. Її, магістра з російської історії та філології, яка починала свою дипломатичну кар’єру у посольстві Швейцарії в Москві, чомусь вважають «експертом по Східній Європі». Не знаю, чи ця дама сама усвідомлює різницю між Східною Європою та Московією, але вона відверто підіграє Москві в ТКГ. От і на цей раз, попри постійні обстріли українських позицій та російську обструкцію в ТКГ, посол Ґрау чомусь говорила про відповідальність «обох сторін». А коли інформувала РБ про закриття двох КПП в «в односторонньому порядку», то сором’язливо промовчала яка саме сторона це зробила. Такі пасажі можна було б пояснити недолугим розумінням політичної коректності чи неупередженості. Але наприкінці представниця ОБСЄ, як кажуть, «показала свої справжні кольори». Підсумовуючи свій брифінг Раді Безпеки посол Ґрау сказала, що буде «складно зберігати відносний спокій на лініїї фронту, якщо не буде прогресу на гуманітарному та політичному напрямках». Тим самим вона ретранслювала погрози Москви та її маріонеток на Донбасі, які намагаються шантажувати українську владу подібними заявами, щоб примусити її до поступок.

На жаль, ці слова «посередниці», так само як інші маніпулятивні заяви цієї пані, залишилася без відповіді. А відповідати треба. З огляду на відверту упередженість т.з.«нейтральної» представниці ОБСЄ, треба вимагати усунення посла Ґрау з посади представника ОБСЄ в Україні. Годі вже дивитися на представників міжнародних організацій як на недоторканих небожителів та оглядатися на Москву. Тим більше, що прецеденти відмови від посередництва конкретних осіб існують. Наприклад, на переговорах з урегулювання на Кіпрі сторони неодноразово домагалися відсторонення не тільки спецпосланників Генсека ООН, але й членів їхніх команд лише через підозру про можливу упередженість. Я сам був у подібній ситуації. Коли керівнику мого департаменту в ООН запропонували під’єднати мене до переговорів по Кіпру, той відхилив мою кандидатуру лише через моє грецьке прізвище. І правильно зробив. А представниця ОБСЄ в Україні ледь не з російським прапором ходить — і українську владу це не бентежить.

Проте, боюся, що ніхто від «послуг» посла Ґрау не відмовиться, найперше тому, що питання миру на Донбасі передано в руки аматорів і невігласів. Найгірше, що ці аматори вважають себе професіоналами.

Упродовж 2014—2017 років я був присутній на всіх без винятку засіданнях РБ по Україні. Але ще ніколи мені не було так соромно за виступ українського представника, як сьогодні. Не знаю кому спала на думку ідея довірити Л. Кравчуку представляти Україну на цьому засіданні РБ, але це був яскравий приклад отої самої «хуторянської дипломатії», про яку свого часу згадував Г. Й. Удовенко. За стилістикою виступ Кравчука чомусь нагадував промову на пленумі ЦК Компартії України, а не на засіданні РБ. Такі самі, давно забуті бюрократичні штампи, той самий стиль… І ніякої реакції на виступ РФ та закиди посла Ґрау… Начебто Кравчук іх і не чув. А про теперішнє загострення на фронті він взагалі ні слова не вимовив. Якийсь недолугий виступ  у нього вийшов, а на додаток — говорив кострубатою російською. Але ж Україна з 1992 року в ООН принципово російською не виступає! Я розумію, що Кравчук ніякої іншої мови не знає. То може йому не варто було подаватися в дипломати? І так московити (і той же Небензя зокрема) весь час нам закидають, що українці, мовляв, переважно російськомовні. Кравчук же своїм виступом в РБ догідливо підтверджує цю тезу та демонструє, що йому «какая разніца». Якщо комусь в Києві так хотілося, щоб на РБ виступив саме Кравчук, то варто було б написати йому текст українською та посадити поруч перекладача на англійську. Це нормальна практика. Чи боялися росіян образити?

Я все намагаюся збагнути: навіщо РФ скликала це засідання? Лише для того, щоб повторити свої заяложені тези про «державний переворот», та «внутрішній конфлікт»? Чи може Небензі треба було в Москву відзвітувати, що, мовляв, «на мене, матінко, все село — насилу відгавкався». Навряд. Але якщо подивитися на це засідання в ширшому контексті, то воно може бути ознакою можливої ескалації конфлікту з Росією. Одночасно з теперішнім загостренням на фронті, обструкцією РФ в ТКГ та її спробами легітимізувати представників ОРДЛО, вкрай погіршилися стосунки Кремля з ЄС та США. При чому у випадку з ЄС Москва таке погіршення спровокувала сама. А тепер російські політики, на кшталт віцеспікера Думи РФ Толстого, скаржаться на нібито «русофобію» в Європі та погрожують у відповідь на нові санкції «виправити помилки 2014 року».

Якщо Кремль, справді вирішить підвищити ставки, звинувачення України у невиконанні мінських домовленостей, що озвучив на засіданні РБ Небензя, можуть стати прелюдією до серйозних збройних провокацій. Якщо ж теперішнє загострення на фронті переросте в масштабніше воєнне протистояння, Москва спробує виправдати його відсутністю прогресу у розв’язанні політичних питань (читай кремлівських забаганок) через обструкцію України. А умовою нового перемир’я РФ може висунути прямий діалог з колаборантами.
З огляду на такий розвиток подій, Україні на цьому засіданні РБ варто було б сфокусувати свій виступ на останніх провокаціях Москви на Донбасі та у Мінську й наголосити на ризиках відновлення «гарячої фази» конфлікту. Натомість виступив Л. Кравчук. «Маємо, що маємо», як він сам казав.

Олександр МАЦУКА, дипломат,

колишній співробітник ООН, керівник Секретаріату Ради Безпеки ООН у 2012-2016 роках