«Ні кроку назад, ні кроку назустріч!» – влада наслідує ідеологію Третього рейху

ЦЕ ЗАБУТЕ СЛОВО – МОРАЛЬ. ЧАСТИНА ДРУГА, МІЖНАРОДНА

В одному зі своїх дописів до «ПіКу» я згадував доброго друга, письменника, поета, перекладача, а у минулому – ще й дипломата. Нещодавно він звернувся до мене з тим, що написав листа-звернення до колишніх колег-дипломатів. Листа про громадянську мужність, свідомість і моральність. Щиро сподіваюся, що ближче до професійного свята українських дипломатів ми цього листа зможемо прочитати.

Та зараз – про інше. Наша розмова відбулася напередодні поширюваних інформацій про плани влади провести у Києві своєрідний «антимайдан», про надходження до кожної районної влади директиви – забезпечити перевезення поїздами, автобусами по 250 учасників від району, їхній безкоштовний проїзд, харчування та виплату «добових».

Інакше, якщо б ми про це вже знали, можу заприсягтися – обовʼязково б полихословили: чи не надійшла владна вказівка до кожного посольства та консульства України за кордоном – виділити, нехай не по 250, а хоч пару-трійку співробітників для участі у «контрєвромайдані».

«Мудрість» організаторів запланованої на вихідні акції «Антимайдан» дозволяла б нам зробити таке ідіотське припущення.

А що, хай відпрацьовують євро та долари, отримувані за кордонами, а то повернуть їх на копійчані зарплати центрального апарату. Та й із транспортом немає проблем – хай свої авто зганяють у напрямку рідної домівки. Хай постоять за надійними спинами рідної міліції (де вони ще побачать таку кількість до зубів озброєних правоохоронців), хай померзнуть, а то по своїх європах та африках із азіями та америками підзабули про заметені снігом і вкриті льодом тротуари й автостради…

Думаю, з огляду на повний, докінчений ідіотизм такої уявної ініціативи, як й ідіотизм реального наміру провести «антимайдан», тема забрала б у нас лише декілька секунд.

А от тему реакції світу на заплановану широкомасштабну провокацію, замислену погано замаскованими ворогами і президента, і опозиції, і людей на Майдані, і хлопців у міліцейських одностроях, і, зрештою, України, ми б обговорили обовʼязково.

Насамперед тому, що ця дурість має ознаки «новації». Високі представниці Євросоюзу та США, а раніше міністри держав-членів ОБСЄ, вже мали можливість особисто переконатися: навіть їхня присутність не стримує «яструбів» від застосування «Беркуту», від публічного, показового кровопускання, звірячого побиття мирних маніфестантів.

Новація мала полягати в тому, що одні «мирні» люди мали б гамселити інших. Силова складова й ініціатори, ймовірно, також передбачалися «рознарядкою».

Та ця «новація» людей, не останніх, можна припустити, на владних висотах, не є чимось новим для широкого світу. Росіяни пригадали б, що задовго до «Кремлівського вибору» існували «Союзы русского народа» та подібні до нього обʼєднання погромників, німці – про штурмовиків Рема часів Третього рейху, румуни – про введення (не до ночі згаданого) Ніколае Чаушеску тисяч шахтарів до повсталого Бухареста, поляки – про спроби громити «Солідарність» після проголошення надзвичайного, військового стану…

За усіма згаданими сценаріями стояла влада. І світ це добре памʼятає. І немає сумніву – на організований владою «антимайдан» реагуватиме так само, як реагував і на те, про що йшлося трохи вище.

І тоді, побоюся, з багатьох-багатьох країн українські дипломати самі запросяться додому, щоб не відчувати на собі «огиди» за влучним висловом американського дипломата високого рівня.

І тоді, таке передчуття, не в одній якійсь Америці чи Швейцарії та Австрії почнуть зʼясовувати походження певних і добре відомих рахунків, цінних паперів…

А це, погодьмося, дієвіше та дошкульніше резолюцій ПАРЄ.

І тоді до безвізової Європи зможуть їздити сотні тисяч українців, за невеликим виключенням ініціаторів, натхненників та організаторів «антимайдану»…

Тоді, нарешті, подумає хтось із дуже високо посаджених, припиняться розмови про асоціацією з ЄС і широко розкриються табірні ворота Митного союзу…

Відкритися – відкриються. І широкий простір для діяльності на теренах України отримають російські «сімʼї», олігархічні клани та інші, зовсім не благодійні організації.

І жалітися нашій «сімʼї» та іншим генералам вітчизняного бізнесу чи урядовцям, як жалівся В. Янукович К. Ештон у Вільнюсі, мовляв, жорстко тисне на мене Москва, не буде кому.

А ще – не буде співробітництва з міжнародними фінансовими інституціями, кредитів під низькі відсотки, припливу інвестицій. І навіть незаперечний фінансово-економічний та організаційний геній глави партії та уряду не зможе забезпечити покращення навіть для власних родин, друзів і подільників.

Цікаво, чи подумав про це хтось із тих, хто запропонував главі держави позицію «Ні кроку назад, ні кроку назустріч!»?

Хотілося б цих добродіїв знати поіменно, ну хоча б для того, щоб спитати в них: чи знають вони слово таке – мораль? Чи не вважають вони, що чинна влада втратила моральну легітимність? Чи не штовхають вони владу на нелегітимність правову? Чи усвідомлюють наслідки дій своїх?

А ще – чи читали вони щось з історії… Історії дипломатії. Історії революцій. Історії правосуддя.