Не халтуримо, граючи для Бога
Гурт «Кана» – засновник жанру католицької музики в Україні Колектив «Кана» утворився у 2005 році, об’єднавши музикантів із греко – та римо-католицьких громад. Упродовж восьми років цей гурт є творцем християнської музики в католицькому осередку України. У колективі п’ятеро учасників: Христина Підлісецька (вокал), Олексій Каплунський (гітара), Віктор Лісніківський (барабани), Євген Бетлінський (бас-гітара, контрабас), Люба Бетлінська (скрипка). У доробку музикантів-християн уже чотири альбоми. Гурт постійно гастролює. Вокалістка Христина Підлісецька погодилась розповісти про те, як воно – виконувати не настільки модну, але дуже потрібну музику, що восхваляє найвищі цінності нашого життя.
– Христино, розкажіть, хто у вашому колективі пише музику, тексти? Звідки берете натхнення? Чи виконуєте ви пісні з класичного репертуару? Можливо, маєте лише тексти християнського спрямування?
– Щодо авторства – якось уже склалося, що пісні доводиться писати самим. На жаль, в українських реаліях недостатньо представлений такий жанр, у якому ми працюємо. Немає зразків чогось схожого, тому, так би мовити, нема й з кого «здирати»… Пишемо самі – часом тексти під мелодії, часом навпаки, інколи доводиться прокидатися вночі, бо в голові щось грає. От і відображаємо музику вже цифрами і лініями. Аранжування здебільшого робить наш бас-гітарист Женя, тексти пишу я.
Щодо натхнення – то кожен із учасників був вихований в іншій музичній культурі. Це пов’язано з тим, що народились і проживаємо ми в різних куточках України. Відповідно – комусь ближчий джаз, комусь – етно, хтось більше перебуває в класиці. Ось так і з’являється мікс музичних стилів у нашому репертуарі. Ми постійно слухаємо різну музику, черпаємо від кращих її зразків, постійно повертаємось до класики жанрів… Але основним і єдиним мотиватором того, що всі ми робимо разом, то є наш Бог, в якого віримо і на ниві якого працюємо.
– Як утворився гурт? Як знайшли одне одного?
– Наприклад, наш найстарший учасник – барабанщик Віктор – свого часу служив у Афганістані. Грав там во славу Божу на барабанах, але довелось під час служби всяке пережити… Серйозно музикою зайнявся вже значно пізніше, мав на той час 36 років. Покинув роботу і просто по вісім годин займався музикою щодня. Проживав у Києві, де й зустрів тоді ще зовсім малого студента Олексія – гітариста. Вони вдвох вирішили грати при церкві, долею випадку занесло їх до монастиря братів капуцинів. Там їх радо прийняли, відтоді й почався рух музикантів у бік «Кани». То був 2004 рік. Щодо інших учасників, то всі між собою зналися зі Школи християнського життя та Євангелізації – це своєрідна організація у форматі школи, котра має свої філії у різних містах. Ось так ми й подружились і почали з’їжджатись до Києва на репетиції. Я – з Івано-Франківська, басист і скрипачка – з Одеси, гітаристка – з Хмельницького. Словом, починалося все як забава, а переросло в покликання життя. Сьогодні всі учасники «Кани» уже мають музичну освіту, і фактично гурт став засновником української католицької музики як такої.
ЗАСНУВАЛИ ФЕСТИВАЛЬ І ПІШЛИ ДАЛІ
– Ви є засновниками Фестивалю Христового Міста Івано-Франківська «Вгору Серця». Скільки людей приходить на цей захід? Як виникла ідея його розпочати?
– Щодо фестивалю «Вгору серця», то це своєрідна дитина «Кани». Починалось усе з концерту, який я організувала вісім років тому. Згодом він переріс у щорічну травневу традицію. До заходу долучились різні організації, спільноти міста і концерт перетворився у фестиваль християнського мистецтва. Тобто виріс і в просторі, й у часі. І зараз це не тільки концерт, але й фото-, відеоконкурси, є кілька сцен: рок-, поп-, хорові сцени, фонограмні, різні виставки, вистави, вело-мото-прощі й ще багато чого… Тобто дійство набуло статусу загальноміського свята, яке фактично організовують самі місцяни. Розказувати на цю тему можна багато… Загалом ми стали засновниками масштабного концерту, який пустили у вільне плавання. Приїжджаємо тепер на фестиваль уже просто як учасники, що не може не тішити. Так матеріалізувалась мета гурту, яка полягає в поширенні християнської культури через якісне мистецтво! А ми працюємо далі в інших містах.
ЗА КОРДОНОМ – ДРАЙВОВІ МУЗИКИ
– А чи багато гостей відвідують християнські фестивалі? Ви бували на подібних заходах в інших країнах – Білорусі, Польщі, Румунії… Там сприймають християнську музику інакше, ніж у нас?
– Щодо фестивалів, то важко сказати, скільки людей їх відвідує… Усе залежить від формату заходу. В Україні вже є кілька цікавих проектів. Аудиторія їхня – найрізноманітніша. Маю на увазі, що християнські фестивалі не обмежуються тільки християнською публікою.
А під час закордонних виїздів нас часто сприймають як драйвових запальних музик, що грають файну етномузику. Адже зі сприйняттям української там значно важче. Останнім часом практикуємо за кордоном і своєрідні тренінги для музикантів-християн.
Відрізняється і вокальне виконання. Наприклад, польки мають значно нижчі голоси, ніж українки. Тому й наші пісні їм не під силу заспівати. Щодо білорусів, то вони більш класично-ліричні, а от болгари – уже крикливіші, тобто вони ближче до балканських народів (з лірикою у них сутужно). Ось такі маємо цікаві моменти в роботі…
Але загалом християнська музика за кордоном займає іншу нішу, ніж у нас. До прикладу, в Польщі вона масштабно розвивається вже понад 20 років. Там є близько 170 повноцінних колективів, і тому рівень християнської музики значно вищий. Щодо східного регіону, то інструменти і поп-виконання є чужими для їхньої культури релігії, тому й пробитись із нашим мистецтвом там важче.
ШУКАЄМО МЕЦЕНАТА!
Наостанок додамо, що учасники гурту «Кана» звертаються до можливих спонсорів із проханням підтримати фінансово запис нового музичного альбому. Маючи достатню кількість накопиченого матеріалу, музиканти прагнуть записати свій новий, п’ятий альбом. Він буде насичений якісною музикою у стилях поп, рок і джаз у поєднанні зі старовинними етнічно-українськими мотивами. Усі, хто бажає підтримати музикантів, можуть звертатися за тел. 097 95 00 995 (Олексій Каплунський).
